«Об`єкт маніпуляції вважає, що діє на основі свого вільного вибору, рішення. Однак таке «вільне рішення» - лише ілюзія. Насправді ним керують, а його думкою маніпулюють. Навіть так звані моральні принципи є результатом маніпулювання з метою збереження влади меншості»[31,39].

Сучасна людина – це, як стверджує американський психолог Е. Шостром, – маніпулятор, ким би вона не була. Однак учений зазначає, що, маніпулюючи іншими людьми, маніпулятор неминуче стає об’єктом власних маніпуляцій. Робить висновок, що маніпуляцією можна назвати керування й контроль, експлуатацію іншого.

З посиланням на інших авторів він запропонував наступний перелік причин маніпуляції:

-конфлікт людини з самим собою(Ф.Перлз);

-недовіра по відношенню до інших людей, нездатність до любові(Е.Фромм);

-відчуття абсолютної безпорадності, страх тілесних міжособистісних контактів(Дж.Хейлі, Е.Берн);

-некритичне прагнення отримати схвалення всіх і кожного(А.Еліс)тощо[59,25–28].

Відомі російські дослідники Грачев Е. та Мельник І. в праці «Маніпулювання особистістю: організація, способи і технології інформаційно-психологічного впливу» порушують глобальні проблеми, пов'язані з розробкою рекомендацій, формуванням певних типів відносин, що стосуються психологічного захисту населення від погроз пов'язаних із практикою інформаційно-психологічного впливу маніпулятивного характеру.

Зазначають, що відмітною рисою психологічних маніпуляцій є відношення до партнера по взаємодії й спілкуванню не як до особистості, що володіє самоцінністю, а як до специфічних засобів, за допомогою яких досягаються, як правило, приховувані цілі маніпулятора, реалізуються його інтереси й задовольняються власні потреби без врахування інтересів, волі й бажань іншої сторони - людини, що виступає об'єктом маніпуляцій»[10,83-84]. Автори вводить поняття «інформаційно-психологічна безпека», зміст якого у загальному вигляді можна визначити як стан захищеності індивідуальної, групової й суспільної психології й, відповідно, соціальних суб'єктів різних рівнів спільності, масштабу, системно-структурної й функціональної організації від впливу інформаційних факторів, що викликають дисфункціональні соціальні процеси. Іншими словами, мова йде про такі соціальні процеси, які утрудняють або перешкоджають оптимальному функціонуванню державних і соціальних інститутів суспільства й людини як повноправного й вільного громадянина.

На думку вчених, інформаційно-психологічному впливу людина піддається практично все життя. Інформація, що вводить людей в оману, у світ ілюзій, не дозволяє адекватно сприймати навколишнє й самого себе.

У зв'язку із цим в праці виділяються ще три самостійні групи джерел щодо погроз інформаційно-психологічної безпеки особистості. Так, для особистості може становити інформаційно-психологічну небезпеку діяльність різних угруповань й об'єднань людей, зокрема, деяких політичних партій, суспільно-політичних рухів, націоналістичних і релігійних організацій, фінансово-економічних і комерційних структур, лобістських і мафіозних груп і т.п.

Їхня діяльність стає небезпечною, коли для досягнення своїх цілей вони починають застосовувати різного роду засоби інформаційно-психологічного впливу, змінюючи за допомогою цього поводження людей таким чином, що наноситься збиток їх же інтересам. Широко відомі приклади діяльності такого роду деяких релігійних сект, провокування національно-етнічних конфліктів, несумлінної реклами.

У якості ще одного джерела погроз інформаційно-психологічної безпеки особистості за певних умов можна виділити саму державу, органи державної влади й керування. Це пов'язане з діями державних лідерів. Небезпека виникає, коли вони, реалізуючи власні інтереси, а іноді й просто амбіції, використовують міць державного апарата для надання інформаційно-психологічного впливу на людей, маскуючи свої дії й щирі цілі, які не відповідають інтересам держави, суспільства в цілому.

Крім цього, джерелом небезпеки можуть бути індивідуально-психологічні особливості державних лідерів, що впливають на адекватність прийняття ними найважливіших державних рішень, що визначають політику держави й, відповідно, організацію й практику інформаційно-психологічного впливу.

Ці ж дослідники виділили основні етапи процесу політичної маніпуляції. Першим етапом є мета, що розуміється як ідеальний образ бажаного, можливого й необхідного стану об'єкта. Мовою конкретного приклада це значить, що якийсь суб'єкт маніпуляції (політичний суб'єкт) повинен сформулювати свою кінцеву мету. Як мета може виступати досягнення влади, наприклад, обрання в органи законодавчої влади певного рівня, утримання влади. Другим етапом виступає ситуація, у якій здійснюється вплив. Під ситуацією ними розуміється стан об'єкта маніпулювання щодо мети його розвитку. Очевидно, що етап ситуації повинен супроводжуватися значною інформаційно-аналітичною роботою. У практичній діяльності цей етап супроводжується проведенням масштабних соціологічних досліджень об'єкта, з використанням різних методів дослідження. У результаті проведеної аналітичної роботи, суб'єкт маніпуляції повинен чітко уявляти собі навколишнє середовище планованого маніпулятивного впливу, щоб на підставі цих даних або перейти до наступного етапу, або повернутися до попереднього й скорегувати мету.

Наступним важливим етапом є проблема, що виступає як розбіжність між метою й ситуацією. На цьому етапі з'ясовується основне протиріччя між існуючим станом об'єкта й метою. Безумовно, цей етап також вимагає великої аналітичної роботи. На практиці, на цьому етапі проводяться за участю груп експертів, які виділяють з наявних даних про ситуацію найбільш важливі з погляду щодо поставленої мети проблеми.

Четвертий етап - перехідний від аналітичної роботи до практичних дій. Тобто, на цьому етапі вже безпосередньо приймаються рішення, що являють собою відбір найважливіших альтернатив з безлічі проблем попереднього етапу, що підлягають реалізації. На цьому етапі виробляються конкретні плани дій, реалізація яких дозволить досягти поставленої мети.

Завершальним етапом процесу можна вважати практичну діяльність щодо здійсненню рішень. Цей етап маніпуляції є найбільш важким і відповідальним, а часом і найдовшим в часі.. Під час цього етапу намічені суб'єктом маніпуляції плани перетворюють у життя.

Поряд з названими етапами Грачов Г. та Мельник І. виділяють наступні стадії процесу маніпуляції. По-перше, це процес обґрунтування й формування цілей маніпулятивного впливу на основі аналізу потреб об'єкта й суб'єкта маніпуляції й виходячи з реальних