Європі. І як влучно зазначив Міністр закордонних справ України Б.Тарасюк, “в тій Європі, в яку Україна активно інтегрується і знаходить у цьому підтримку і розуміння.” Тарасюк Б. Україна в сучасному світі. Виступ Міністра закордонних справ України Б.Тарасюка в Дипломатичній академії МЗС РФ // Політика і час. - 1998. - № 11 - 12. - С. 5. Україна для ЄС виступає стратегічним партнером, перш за все внаслідок спільних сфер інтересів: безпека та мир на континенті, економічна співпраця, культурні зв’язки та ін. Про це свідчать проаналізовані конструктивні кроки двосторонньої співпраці.
Які ж можливі подальші кроки України на шляху інтеграції до європейських структур?
Перший варіант. Поглиблення співпраці відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС, використовуючи її економічні положення та створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС вже в 1999/2000 рр. За підтримки Брюсселя, вступ України в СОТ. Цей варіант має всі підстави для успішного втілення в життя лише з однією умовою: Україна подолає економічний спад і досягне стабілізції своєї економіки, водночас, продовжуючи курс реформ.
Другий варіант. Тісна співпраця України з ЄС в галузі зовнішньої політики, повноправна участь в ОБСЄ, РЄ, ЦЄІ і взаємодія із НАТО, ЗЄС та іншими європейськими структурами, сприятиме цілком реальним можливостям України отримати статус асоційованого партнера ЄС. У разі підйому своєї економіки, це “часткове асоційоване членство в ЄС у політичній сфері” Україна здатна перетворити на повноцінне.
Третій варіант. Цей варіант спирається на негативні тенденції в розвитку Української держави. Внаслідок нестабільності та соціальних протиріч ще протягом 5-10 років ЄС втратить інтерес до підтримки України. Держава, яка є неконкурентноспроможною на європейському та світовому ринках, держава-споживач застарілої техніки та неякісних товарів, держава із низьким життєвим рівнем населення і мінімальним рівнем свободи особистості не зможе бути рівним партнером Євросоюзу. Така держава врешті-решт перетвориться на сировинний придаток для розвинутих країн та джерело дешевої робочої сили. Будемо сподіватися, що цей сценарій, не дивлячись на реалії його втілення, ніколи не спіткає Україну, а тільки залишиться на папері.
Запропоновані варіанти можливих взаємовідносин України з ЄС можути мати своє продовження. Кожен з них більшою мірою залежить від самої України, ніж від країн ЄС. Хотілось би сподіватись, що слова Президента Л. Кучми, з виступу на засіданні Асамблеї ЗЄС в 1996р. про те, що “... питання інтеграції України в європейські структури не є питанням вибору, а це тільки питання часу”, Кучма Л.Д. Україна на шляху до Європи // Політика і час.- 1995. - № 8. С. 3 - 6.
стануть реальністю вже в найближчому майбутньому.
Проблеми подальшої інтеграції України до ЄС можна класифікувати як політичні, соціально-економічні і духовні. Якщо перших дві цілком зрозумілі, то останні потребують пояснення. Інтеграція з Європою поки що для більшості українців - щось абстрактне. Теми “світлого майбутнього” і орієнтація на ”старшого брата” все ще керують багатьма політиками України. Таким чином, менталітет громадян України ще не досягнув того рівня, який здатний забезпечити поступ українського суспільства до сім’ї європейських народів. Ці проблеми є не менш важливі, ніж політичні та соціально-економічні.
Отже, розглянувши найважливіші аспекти діалогу Україна – ЄС в 1991–1999рр., слід зазначити, що не дивлячись на значні проблеми і недоліки двосторонніх відносин, можна зробити висновок, що досягнуто вже немало. Водночас, в першу чергу Україні слід ще багато попрацювати для вирішення своїх внутрішніх проблем, продовження курсу реформ і подальшої інтеграції в Європу. Подальші темпи процесу інтеграції України до європейських структур в руках народу України, його бажанні та праці.
Література:
Будкін В. У рамках особливого партнерства // Політика і час. - 1998. - № 9. - С. - 23-28.
Вектори української дипломатії // Політика і час. - 1995. - № 10. - С. 3-9.
Горбулін В. Сценарії наближення україни та Польщі до Європейського Союзу мають багато складових // Урядовий кур’єр. - 24 травня 1997р. - С. 2.
Євангелос С. До ЄС не так далеко, якщо прискорити ходу // Віче. - 1996.- № 12. - С.102-111.
Забарко Б. Україна та людський вимір європейського процесу (на шляху до включення в Європейські структури) // Політологічні читання. - 1993 - № 4. - С. 3-29.
Ігрошкін Г. Об’єднана Європа: що там нас чекає // Політика і час. -1995. - № 7 – С .3-10.
Кіш Є. Європа у пошуках нової ідентичності // Нова політика. - 1998. - № 3. - С. 3-6.
Кравчук Л.М. Нова Україна в новій Європі // Політика і час. - 1993. - № 2.- С. 4-9.
Круглашов А.М. Україна та Європейський Союз: ностальгія за майбутністю // Політичні студії. - Чернівці, 1997. - С.40-49.
Кузьо Т. Європа чи Євразія? Стратегія для України // Розбудова держави. -1996. - № 6.- С. 14-16.
Кучма Л.Д. Нова архітектура в Европі неможлива без України // Політика і
час. - 1996. - № 7. - С. 3-7.
Кучма Л.Д. Україна на шляху до Європи // Політика і час. - 1995. - № 7. - С. 3-6.
Кучма Л.Д. Україна і майбутнє Європи // Політика і час. - 1996. - № 7. - С. 3-7.
Кирстен Й., Вейхельт В. Некоторые замечания по поводу процесса європейской интеграции // Государство и право. - 1993 - № 4. - С. 131-134.
Мороз О. Шлях до Європи // Політика і час. - 1995. - № 11.- С. 10-13.
Мошес А. Политика Запада в отношении