Бездарне ведення воєнних операцій викликало незадоволення діями уряду. І в середині політичної опозиції, і серед буржуазії та серед інтелігенції

1.11.1916 року відкрилась сесія IV Думи. На ній з промовою виступив лідер прогресивного блоку МІЛЮКОВ і кваліфікував дії уряду на чолі з Штюрмером, як зраду. Свою промову він закінчив словами: «С зтим, правительством думское большинство будет бороться до тех пор, пока оно не уйдет».

10 листопада 1916 р. Микола її відправив прем'єр-міністра у відставку. Новий Голова Ради міністрів А.Трепов належав також до реакційного крила Державної Ради, але вважав за необхідне створити конструктивний уряд за своїм складом і відправити у відставку непопулярних міністрів. Водночас Дума стала одним із центрів боротьби з Г. РАСПУТІНИМ та його впливом на державні справи. Неодноразово депутати Думи піднімали питання про роль Распутіна в державних справах. Прогресист киязь Трубецький говорив: «Министрьі только тени, проходящие на зкране, министрьі сменяются. Распутин остается». Разом з тим і в колі царської сім'ї бути ті, що розуміли необхідність реформ і неможливість перебування країни в такому стані і далі так, його світлість князь Юсупов говорив;

«Неужели никто не сознает, что мьгі находимся накануне ужаснейшей револіоции. Скоро вся царская семья й мьі все будем сметеньї народной волной».

Юсупов зумів організувати змову проти Распутіна, і з Григорієм в одну ніч було покінчено.

Крім того, на початку березня групою лібералів розроблявся план державного перевороту і заміни Миколи II іншою особою. Але серед учасників змови не було єдності, крім того вони боялись народних виступів, бо і їх дії могли розцінити, як сигнал до повстання. Тому план полишився не реалізованим. Хоч чутки про переворот і хвилювали громадськість.

І сам Микола П в цей період прагнув знайти опору для себе. Звідси його хитання між реакційною диктатурою та поступками ліберальному рухові. Микола II так і не зумів правити «залізною рукою» без Думи. Але в кінці 1916 р. Микола П повернув до реакції: призначив реакційних міністрів, провів перестановку в Державній Раді і при цьому заявив, «что он пойдет против общественного мнення й докажет твердую вдасть».

'РОБІТНИЧИЙ ТА СЕЛЯНСЬКИЙ РУХ.

Погіршення економічного стану мало свої негативні наслідки і для становища робітників, селянства. Вже на початку 1917 р. спостерігається ріст соціального незадоволення та протесту, 9 січня 1917 р відбувся загальний страйк у Петрограді під лозунгами: «Перетворення Думи в загально-національний центр», «За створення Тимчасового уряду— уряду народного довір'я».

9 січня страйкувало 44 тис. чол., в Москві- 45 тис.; на 51 заводі. Це 1/3 робітників Москви. Страйки відбувалися в Харкові, Катеринославі. Ростові-на;Дону та інших містах. В Баку пройшов загальноміський страйк на нафтових промислах. Великі, страйки пройшли в Донбасі. В цілому за січень—лютий 1917 р. страйкувало 67 тис, чол., з них в політичних страйках брало участь в січні 66%, а в лютому—95%.

Ріст незадоволення спостерігався і в армії: відбулося повстання солдат 434 піхотного Череповецького полку, повстання солдат 223 Піхотного Одоєвського.полку(6 учасників, було розстріляно, 14 осуджено до каторги). Про ситуацію на селі так говорилося в поліцейському донесенні:

«Деревня дьішит 1905годом».

27

Висновок:

Стан економіки Росії, політична ситуація, що склалась в країні, ріст соціальної напруги, посилення невдоволення, що охопило і ліберальну громадськість, і армію свідчать про наближення революційної ситуації в країні. Революція 1917 р. в Росії

Причинами революції в Росії були: - протиріччя між відсталою політичною надбудовою та новими суспільно-економічними відносинами;

-протиріччя між працею та капіталом;

-невирішеність аграрного питання: існування поміщицького господарства, безземелля селян;

- невирішеність національного питання. Завданнями революції в Росії були:

- ліквідація самодержавної форми правління і перехід до парламентської демократії;

-створення умов для вільного розвитку ринкових відносин;

- вирішення аграрного питання;

- демократизація суспільно-політичного життя країни;

- гарантія захисту соціальних прав трудящих;

- забезпечення вільного розвитку націй, що населяли Росію. Періодизація російської революції: 23 лютого - 3 березня 1917 р. - повалення монархії; березень -липень 1917 р. - двовладдя; липень - жовтень 1917 р. - революційна криза; жовтень 1917- червень 1918 р.- встановлення диктатур :і більшовиків; червень 1918 р. - березень 1921 р. - громадянська війна. Початок революції

23 лютого 1917 року на Путиловському заводі розпочався страйк, в якому взяло участь 90 тисяч чоловік. Поступово страйк охопив основні заводи Петрограду і в суботу 28 лютого вже страйкувало 240 тисяч чоловік. Страйки були викликані ддкаутом на путиловському заводі, погіршенням постачання населення хлібом.

Тим часом у місті були чималі його запаси. Але через бюрократичні суперечки між місцевими органами влади. Державною думою та Міністерством внутрішніх справ за право контролю за розподілом хліба до магазинів він не доходив. Серед населення пішли різні чутки з цього приводу, у столиці з'явилися великі черги за хлібом. Ще однією з причин було і те, що деякі пекарі приховували частину борошна, виділеного для випічки хліба, а залишки продавали на чорному ринку за підвищеними цінами. Крім того, під впливом більшовицької агітації частина пекарів страйкувала.

Але так чи інакше, а люди вимагали: "Хліба!" Викликані з фронту війська відмовились розганяти жіночі демонстрації, що вимагали тільки хліба.

Локаут на Путиловському заводі був викликаний трудовим конфліктом між робітниками і адміністрацією заводу. 18 лютого робітники одного з цехів висунули вимогу підвищення заробітної плати на 50%. Дирекція дала згоду, але організаторів виступу звільнила з роботи і платню підвищила на 20%. Робітники стали вимагати відновити на роботу звільнених, їх підтримали робітники інших цехів. 22 лютого 1917 р. дирекція оголосила закриття