Реферат

на тему:

“Багатопартійність як необхідна умова становлення демократичного процесу”

Українах сучасного світу склалися різні партійні системи. Їх формування визначається певними чинниками. Мабуть, немає партійної системи, яка б не була відображенням класової структури суспільства.

Так, американський політолог Л. Етстайн називає багатоартійну систему з однією пануючою паптією, модифіковану однопартійну систему, “два плюс одна партія”, крайню багатопартійну систему та стабільну багатопартійну систему. Якщо до багатопартійної системи з однією пануючою партією він відносить Мексику, а модифіковану однопартійну систему бачить у США, то партійна система “два плюс одна партія” існує у Великобританії, Канаді, Австрії. Крайня багатопартійна система діє у Франції.

Італійський політолог Дж. Сарторі відокремлює сім різновидів партійних систем у сучасному світі:

Однопартійна система властива авторитарним, особливо- тоталітарним режимам, коли управління здійснюється однією партією. Їй характерне конституційне закріплення керівної ролі однієї партії, зрощування партійного та державного апарату, заборона утворення інших партій.

Партійна система з партією- гегемоном характеризується пасивним становищем однієї партії при відсутності реальної партійної конкуренції. Усі інші партії мають організаційну автрномію, але визначають керівну роль правлячої партії.

Партійна система з домінуючою партієюпередбачає існування кількох партій, одна з яких упродовж тривалого часу перемагає на виборах і односібно формує уряд. Двопартійна система характеризується домінуванням двох потужних партій, оджна з яких перебуває при владі, а інша- в опозиції. Класичними прикладами є Республіканська та Демократична партії США, Консервативна та Лейбористська партія Великобританії.

Найпоширенішою є пратійна система поміркованого плюралізму, яка характеризується існуванням трьох – п”яти партій, жодна з яких не переважає і не може самостійно утворити коаліцію, а тому партії змушені йти на досягнення компромісу щодо формування уряду згідно з кількістю виборних мандатів. Поширеною є поляризована партійна система, при якій боротьбу за владу ведуть шість і більше партій. При наявності великої кількості невеликих партій, вони, як правило, утворюють блоки або коаліціїна час ведення передвиборчої кампанії.

Атомінізована партійна система характеризується наявністю багатьох маловпливових і нечисельних партій. Така система діє, переважно, в перехідних до демократії суспільствах. Уряд, як правило, формується пропорційній основі. За умови стабілізації демократичного правління вона має тенденцію до перетворення у консолідованішу і впливову систему поміркованого плюралізму.

Партійну систему можна визначати як систему відносин суперництва та співробітництва між існуючими у конкретному суспільстві політичними партіями. Партійна система - це частина (підсистема) політичної системи, яка в широкому розумінні є повною єдністю існуючих в суспільстві політичних інститутів, політичних норм, політичної свідомості і політичних відносин, а у вузькому – системою політичних інститутів, які беруть участь у здійсненні політичної влади.

Види та типи партійних систем доцільно вивчати, беручи до уваги різноманітність критеріїв і принципів формування систем, а не лише кількість партій, які утворюють систему, як це нерідко робиться. При цьому важливо зазначити теоретичні підходи, що можуть застосовуватися для створення більш детальної типології партійних систем, розрізняючи при цьому, по-перше, загальносистемні та суто політичні критерії класифікації, а, по-друге, виділяючи цілу низку конкретних критеріїв класифікації у межах кожної з цих груп.

Виходячи зі специфіки загальносистемних (тобто суто системних, політичних) характеристик партійних систем, пропонуються групи класифікації цих систем.

Користуючись цією групою класифікації, слід пам”ятати, що будь- який загальносистемниі характеристики партійної системи в умовах конкретного місця та часу набувають певного політичного забарвлення, і тому необхідність зазначити, що поділ критеріїв класифікації на загальносистемні та суто політичні є досить умовним, і він, як і будь- яка інша типологія, застосовується лише у пізнавальних цілях і не повинен абсолюватизуватись та догматизуватись. Щодо типології партійних систем, в основу якої покладено “суто політичні” критерії, то на цій теоретичній базі пропонуються групи класифікацій цих систем.

Групи класифікацій партійних систем наоснові

загальносистемних характеристик

Найбільш поширеною в сучасній політичній літературі типологією партійних систем є та, в основі якої лежить дві критерії: кількість існуючої партії та наявності принципу альтернативності- можливості ротації, зміни правлячих партій.

Наявність або відсутність єдиної партії система є одним з показників як конкретного етапу і стадії розвитку того ци іншого суспільства, так і певного типу самого суспільства та існуючої в ньому політичної системи. Запропонована комплексна класифікація партійних систем привертає до себе увагу через те, що найбільш поширеною є типологія партійних систем за кількісним критерєм – числом партій, які реально борються за владу або здійснюють на неї вплив.

Запропонована комплексна класифікація орієнтує на визначення ознак найбільш поширених партійних систем. Досвід функціонування багато партійних систем в країнах Заходу вивчається в Україні у зв’ язку з конституційним процесом, творення демократичного суспільства ненасильницьким шляхом, формуванням громадянського суспільства.

У цьому зв’язку важливо з’ясувати принципи взаємовідносин політичних партій в демократичних політичних системах.

Досвід багатьох високорозвинених країн світу переконливо свідчать, що необхідною умовою становлення правової демократичної держави є багатопартійність. Саме політична конкуренція, наявність дієздатної і ефективної опозиції є одним з найкращих запобіжників проти різних зловживань з боку владних інструкцій, керівництва різних рангів.

Багатопартійність в нашій країні має свої історичні коріння. Ще в перші десятеліття ХХ століття в Україні діяло понад 20 партій різних напрямків. Політична палітра цих партій була досить різноманітною. Серед них Українська соціал-ддемократична робітнича партія, Українська партія соціалістів-революціонерів, Українська партія соціалістів-федералів, Українська народна партія, Українська партія самостійників-соціалістів, Українська федеративно-демократична партія та ін. Здійснити свою мету - відродження