Якщо громадська думка формується на основі спіль-ної зацікавленості людей у конкретних політичних пи-таннях, то процес становлення й використання інтересів тих соціальних груп, осіб як фундамент компе-тентності громадської думки набуває особливого зна-чення. Не тільки громадську думку необхідно активно, систематично використовувати. Потребує адекватного регулювання й процес становлення та зміни інтересів людей як стимул їхньої діяльності.

В основі думок людини лежить синтез реальності та інтересів. Інтереси такою ж мірою суб'єктивні й бага-томанітні, якою е індивідуальними, своєрідними окремі особи. Індивідуальні оцінки людей з політичних питань, що становлять загальний інтерес, відображуються у суспільній думці.

Вираження загального інтересу значною мірою зале-жить від життєвої позиції індивідів, їх заінтересованого ставлення до політичних процесів, бачення у політичних проблемах змісту власних інтересів. Якщо індивідуаль-ні інтереси не дістають відображення у загальних, то зміст громадської думки буде формальним, парадним, неправдивим. Зміст громадської думки, її компетент-ність залежать від того, наскільки в ній відображені загальні інтереси як перетворена, знята форма інди-відуальних інтересів.

Політика як галузь узгодження і реалізації інтересів передбачає насамперед усвідомлення їх суб'єктами. Діалектика суспільних та індивідуальних інтересів, здійснення їх механізмами демократії передбачає, щоб корисна для суспільства діяльність перебувала під впливом насамперед включення людини в суспільні відносини на основі правильного розуміння своїх інте-ресів, які лише у кінцевому підсумку визначаються інте-ресами колективу, спільності. Водночас зростання активності особи в усіх сферах політичної діяльності залежить від того, наскільки колектив рахується з інди-відуальною думкою, наскільки демократичними є від-носини у соціально-політичному середовищі.

Демократичні відносини у політичних структурах суспільства сприяють цілеспрямованому формуванню у особи пріоритету суспільних інтересів, їх гармонійно-му поєднанню з індивідуальними інтересами. Фунда-ментом цього процесу є рівні конституційні права й обов'язки особи, оплата за працею залежно від її кіль-кості та якості, відсутність дискримінації за національ-ними, расовими, політичними, партійними та іншими ознаками.

Усвідомлення діалектики суспільних та індивідуаль-них інтересів та реалізація його на практиці є критерієм правильного розуміння особою свого місця і ролі у си-стемі політичних відносин. Це знання позначається на формуванні громадської думки і становленні демокра-тичної культури, розв'язанні колективних завдань. Вони розглядаються нею не як поза особою існуючі, а як її власна справа, умова і засіб самовираження і самоствердження В суспільстві. У менталітеті окремої особи відбувається поступове домінування «Я» над «ми».

Індивідуальні інтереси нездійсненні без зв'язку з ко-лективними політичними проблемами. Збіг політичних тa індивідуальних інтересів по суті не означає, що всі інтереси (суспільні, політичні, особисті) завжди і за всіх обставин співпадають. Між ними існують суперечності, їх і фіксує громадська думка.

Якщо суперечності не виявляються і не розв'язують-ся, то політична свідомість, що відображується у формі громадської думки, стає деміургом політичної реаль-ності. Це є характерним для тоталітаризму й автори-таризму. Політична свідомість є водночас передумовою формування політичної реальності. Якщо в ній жорстко задається незмінна колективна свідомість, що запе-речує індивідуальну, то це є показником тотальної духовності, точніше бездуховності можновладців. Внаслідок цього індивідуальна свідомість втрачає своє призначення, а людина вилучається з політичного процесу.

Якщо громадська Думка враховуєтеся постійно і пла-номірно, то вона стає своєрідним «дзеркалом» супе-речностей, інтересів різних соціальних груп, прошарків, осіб, дає можливість виявляти їх, узагальнити й розро-бити програму управління політичною діяльністю лю-дей. Епізодичні дослідження громадської думки не дають динаміки зміни інтересів, передбачити напрямок розвитку політичних процесів за' допомогою їх не вдається. Необхідна чітка програма: послідовного ці-леспрямованого аналізу всіх процесів політичного жит-ія суспільства, де громадській думці слід надати статус Основного регулятива в діалектиці інтересів груп і осіб, механізмі демократизації соціально-політичної обста-новки. Для реалізації цього завдання слід подолати чимало організаційних, змістовних та інших перешкод. Необхідно докорінно змінити ставлення до громад-ської думки у структурах влади, довести на прак-тиці, що громадська думка—. не «бідний родич», не «прохач зі сторони», а повноправний і повновладний суб'єкт управлінської діяльності, не «контрагент», а справжній союзник, не перешкода у роботі, а навпаки, найважливіший фактор і механізм піднесення її ефективності. Зміна ставлення до громадської думки, ста-новлення демократичних відносин і культури мас — умови якісного перетворення політичної свідомості суб'єктів.

Завдяки динаміці політичних процесів поступово руйнуються стереотипи рабської, слухняної свідомості людей, розкріпачуються їхня воля й здібності до свідо-мих політичних дій. Елементи демократизації і гласності спонукають окремі соціальні прошарки до переходу від емоційно-чуттєвого до раціонально-змістовного піз-нання політичної діяльності, підвищення політичної свідомості. Зараз не завжди спрацьовує механізм бездумного виконання і схвалення рішень, що приймаються у верхах. Водночас верхи усвідомлюють, що у кращому випадку вони можуть лише пору-шити питання зміни політичної влади, її структур, але реалізувати її без залучення мас на свій бік вони не в змозі. За умови врахування громадської думки верхами низи посилюють увагу до політики, її форм, методів і засобів реалізації, включаються у політич-ний процес. Відбувається поступове зрушення у на-прямку професіоналізації політиків, усуваються негативні настанови і стереотипи в політичній свідо-мості.

Однак позитивні моменти не слід переоцінювати. Як свідчать дослідження, дедалі чіткішою стає межа між політизованим шаром свідомості і екзистенціальним, тобто безпосередньо пов'язаним з долею окремої люди-ни. Чим глибше проникає політика у цей життєвий шар, тим невпевненіше почуває себе людина "у перехід-ний час”.

Подолання труднощів політичного і суспільного буття, роздвоєності свідомості людей потребує мо-більних ефективних програм