Важливим чинником розвитку регіонального співробітництва є створення системи трансазійської транспортної мережі, що базується на відновленні традиційних комунікаційних структур. Йдеться про великий євразійський транспортний коридор, що включає комбінова не використання залізниць, морських шляхів, авіації, спорудження трубопровідних комунікацій .

Розпад біполярної геополітичної системи й втрата сильного патрона - супердержави СРСР створили суттєві проблеми для стратегічної оборонної схеми Індії. Остання побоюється, що перебудовчі процеси в Центральній Азії, етнічні суперечки, відновлення ісламу та громадянські конфлікти безпосередньо впливатимуть на Пакистан, Іран та Кашмір у напрямку загальнорегіональної дестабілізації.

Індійське бачення проблем регіону зумовлене побоюваннями, що в нинішній ситуації відбуваються зміни в напрямку більшого стратегічного динамізму. Формується нова стратегічна загроза для Індії з регіону Центральної Азії, що порушує стратегічний баланс, оскільки СРСР діяв як геополітична контраверсія проти сил, антагоністичних Індії. Крім того, радянська загроза заміщена локальними конфліктами та етнічними напругами (націоналізм і фундаменталізм). Нова модель етнічних конфліктів прямо загрожує безпеці Індії. Вакуум, що утворився, припускає появу нових позарегіональних потуг із різними ідеологічними та політичними інтересами: політичні трансформації та кінцеві орієнтації нових держав не можуть не змінити стратегічне оточення Індії. Відкриття регіону зовнішньому світові прямо редукує індійське економічне домінування в регіоні. Для підтримки стабільності в Центральній Азії Індія концентрує увагу на посиленні двостороннього співробітництва з суміжними країнами, надаючи технічну допомогу та ініціюючи економічні програми, спрямовані на зміцнення усталених зв'язків. Індія в забезпеченні регіональної стабільності головним чином покладається на позаісламські чинники (РФ і Китай).

В цілому Індія й уся Південна Азія все більше тяжіють до Азійсько-Тихоокеанського регіону. Але слід зауважити, що Пакистан ще значною мірою стоїть осторонь від цього руху, оскільки геополітично більше прив'язаний до Середнього Сходу та Центральної Азії. Іран також потребує широкого виходу в Центрально-Азійський регіон не тільки через Туркменистан, але й через Таджикистан, що межує з Китаєм та Північною Індією.

Індія намагається впливати на ситуацію в АТР, що враховується державами цього регіону. Але традиційно Індія є стратегічним партнером Росії і, незважаючи на деякі коливання останніх часів, двосторонні взаємини в цілому прогресують. Так, Індія є найбільшим споживачем російської військово-технічної продукції, зокрема авіатехніки. Останнім часом підписаний контракт на постачання в Індію 40 винищувачів Су-30МК на суму 1,8 млрд дол. з одночасним правом на виробництво літаків за російськими ліцензіями на власних підприємствах та правом їх експорту в треті країни. Загалом щорічний обсяг закупівель озброєнь в РФ досягає 1,5 млрд дол., що становить 50% щорічного експорту російського ВПК.

Індія реалізує масштабну програму модернізації власних збройних сил, розраховану до 2010 р. Одним з найважливіших аспектів цієї програми є нарощування власної військово-морської потуги, а також

розвиток власного ВПК. Спроби переорієнтуватись на військово-технологічне співробітництво з Заходом виявилися малорезультативни ми з огляду на традиційно усталені пріоритети співробітництва з СРСР.

Індія автономно розробила власну систему ядерних озброєнь. Проведені нещодавно підземні ядерні випробування в пустелі Раджахстан викликали занепокоєння з боку ядерних держав, оскільки поява ще однієї ядерної потуги здатна перевернути всі існуючі уявлення про світовий баланс сил. Можливо також, що це є певною заявкою Індії на підвищення свого глобального та субрегіонального статусу і на те, щоб стати одним з головних центрів сил в Азії з метою заповнити вакуум, утворений розвалом СРСР.

Україна має всі можливості розвивати співробітництво з Індією, але, зрозуміло, що за даних умов це вимагає тісної співпраці й домовленостей з РФ, яка контролює головні елементи цього місткого ринку. Український прорив на пакистанський ринок озброєнь викликав різку реакцію з боку РФ, а також неабияке занепокоєння в Індії. За існуючих умов навряд чи РФ погодиться допустити українських конкурентів на індійський ринок озброєнь. З іншого боку, Україна має враховувати інтереси світового співтовариства в ядерному питанні, що вимагає приєднання до міжнародних санкцій проти Індії. Все це істотно гальмує розвиток співробітництва України з Індією.

Пакистан . Розвиток пакистанського суспільства свідчить про недостатню ефективність обраного шляху модернізації та виникнення протистояння пов'язаним з цими процесами кризовим явищам. Шок 1971 р. у зв'язку з відділенням Бангладеш та загроза подальшої фрагментації зрештою сприяли зміцненню держави. Посилення військово-авторитарного режиму, який на відміну від турецьких військових більше орієнтований на ісламську ідеологію, загалом пригальмовує процеси вестернізації. Сфера освіти явно неспроможна встигнути за зростанням населення і майже стомільйонний шар неписьменного населення є середовищем збереження архаїчних форм життя та виробництва. Внутрішні конфлікти зумовлюються усталеною системою влади, її корумпованістю, що накладається на різнорідність господарчого устрою та міжетнічні проблеми, пов'язані з наявністю великого прошарку пуштунського та белуджського населення, етнічно спорідненого з племенами в Ірані та Афганістані.

Пакистан поки не має істотного впливу на події в пострадянській Центральній Азії, але в цілому підтримує талібів в Афганістані, які вже контролюють більшість території цієї країни. Підтримуючи талібів, Ісламабад прагне посилити свої стратегічні позиції у Центральній Азії і заблокувати потенційно можливе посилення російського або іранського впливу в регіоні, а також узяти під свій контроль комунікації між країнами Центральної Азії та Південною Азією. Насамперед це стосується перспективи спорудження нафто-газопроводу з Туркменистану через Герат і Кандагар на Карачі та транспортного коридору з пострадянської Середньої Азії через Термез - Кабул - Пешавар до Індостану.

Якщо Росія та Іран бачать у турецькому та американському впливах загрозу стабільності в регіоні, то самі американці та пакистанці розглядають Пакистан як великий стабілізуючий чинник. Власне, США не вважають