Значення традиційного опонента Індії в регіоні - Пакистану останнім часом зростає у зв'язку з формуванням транспортних коридорів з Центральної Азії в південному напрямку. Пакистан має великий вплив на афганських талібів і значні ісламістські амбіції. В прагненні здобути регіональне лідерство Пакистан спирається на підтримку США та Великобританії, держав Перської затоки. Але водночас Пакистан також має ядерні можливості і здатний надати адекватну відповідь індійській ядерній програмі. Локальна гонка озброєнь між Індією та Пакистаном може в перспективі зруйнувати існуючий баланс сил в Азії.

Оборонна стратегія Пакистану, побудована на конфронтації з Індією та пошуках впливових покровителів з боку великих держав, останніми роками повинна враховувати також і загрози, пов'язані з афганським і таджицьким конфліктами. Ісламабад має певні надії, що нові держави Центральної Азії здатні забезпечити стратегічну глибину оборонного простору Пакистану. Географічні обмеження та впливи неісламських сусідів у цьому регіоні (РФ та Китай) стримують прагнення Пакистану стати одним з головних гравців у регіоні. Але за допомогою двосторонніх зв'язків і багатосторонніх регіональних формацій типу ОЕС Пакистан здатний забезпечувати технічну й економічну допомогу країнам Центральної Азії з метою посилення внутрішньорегіональної стабільності.

Доступ до Центральної Азію для Пакистану можливий трьома шляхами - через Кандагар і Герат, через Кабул, а також - через Каракорумське шосе, побудоване в 6080 рр. разом з Китаєм до Кашгару і далі до Бішкеку. Існують плани використання цього маршруту для постачання Пакистану киргизької електроенергії. Пакистан зацікавлений в інтеграційних проектах, що пов'язують ЦА і Південну Азію, особливо в нафтопроводах та транспортуванні товарів та енергії до Індостану.

Свої стратегічні інтереси Пакистан намагається здійснити за допомогою інтенсивної ісламізації нових держав регіону, що легалізувало б і сам Пакистан як ісламську країну, оскільки він не є власне національною державою. Саме тому виникають і проблеми кордонів, які є певною мірою штучними. Поширення впливу Пакистану в Центральноазійському регіоні надає йому необхідну геостратегічну глибину в конфронтації з Індією, а також дозволяє зміцнити власні позиції у взаєминах з Заходом. Нарешті Пакистан отримує можливість сприяти формуванню загальноісламського спільного ринку.

Але такі сподівання Пакистану не вважаються достатньо обгрунтованими, оскільки процес ісламізації країн Центральноазійського регіону навряд чи відбуватиметься швидкими темпами з огляду на орієнтації їхніх політичних еліт, протидію російських, західних та інших сил. З іншого боку, погляд на Індію як на антиісламську країну є досить сумнівним. Індійські контакти з країнами ЦА мають глибшу історію, а ісламський компонент індійської культури є для них привабливішим. Можна прислухатися до думки індійських аналітиків, що жоден регіональний блок не матиме успіху без участі Індії, Росії або Китаю. Міжетнічні війни в Афганістані та Таджикистані обмежують можливості прямого впливу Пакистану на регіон. Нарешті слід зважити на те, що інтенсифікація ісламу в напрямку на Синцзянь, Уйгурію виводить Пакистан на прямий конфлікт з Китаєм.

Україні доцільно уважніше придивитися до Передньо-Азійського регіону, який тривалий час випадав з основного поля уваги нашої зовнішньої політики. У процесі переструктурування геополітичних балансів у регіоні Україна спроможна виявити таку конфігурацію, яка найбільше сприяє втіленню її геостратегічних інтересів. Маючи непогані відносини з двома крайніми державами регіону - Туреччиною та Пакистаном, спираючись на дружні взаємини з центрально азійськими країнами, особливо з Узбекистаном і Туркменистаном, розвиваючи систему співробітництва з Єгиптом та Ізраїлем і знаходячи належний рівень співпраці з Іраном, Україна має шанси істотно закріпитись у субрегіональному розкладі сил.

Слід враховувати, що за тими або іншими угрупованнями держав стоять великі світові потуги - США, РФ, КНР, а отже, входження в Передньоазійський простір пов'язане з дипломатичною гнучкістю, вмінням балансувати в полі конфронтуючих глобальних інтересів. Разом з тим, країни регіону є сумірними за потенціалом Українській державі, що сприяє розвитку рівноправного діалогу з ними. Україна у сприйнятті країн регіону є новою державою, що сама недавно була в стані напівколонії. Вона позбавлена іміджу носія імперських інтересів і, отже, скоріше в змозі стати рівноправним партнером.

Підвищення геополітичного значення Передньоазійського регіону для України пов'язане не лише з переструктуруванням політичного протистояння в Євразії та його природними багатствами, а й зі зміщенням транспортних маршрутів у межах Старого світу. Для теренів Старого світу питома вага морських перевезень товарів і пасажирів поступово, але невпинно, зменшується. Відповідно збільшується значення авіарейсів, автоперевезень та - на просторах Азії - залізниць. Для перспектив широкомасштабної торгівлі в межах материка істотним є спорудження швидкісної трансєвразійської залізниці Пекін - Стамбул, найактивнішої участі в цьому проекті Японії. В межах Євразії відтворюється традиційна суходольна транспортна інфраструктура, одна з гілок якої через Україну має з'єднати Європу з Центральною Азією і через неї з Південною та Східною Азією.

Україна і країни Передньої та Центральної Азії мають суттєво важливі спільні економічні інтереси. Необхідність для України диверсифікації джерел енергопостачання корелює з потребами диверсифі кації країнами Азії власної економіки, яка раніше мала риси колоніальної, побудованої на монокультурах і здобуванні сировини. Незважаючи на інтенсивне проникнення в країни регіону капіталів з інших країн, для України ще залишаються неабиякі шанси закріпитися на східних ринках. Україна має великий інтелектуальний та промисловий потенціал і здатна створювати конкурентоспроможні виробництва в країнах Сходу, а також забезпечити їхні потреби необхідними продуктовими та промисловими товарами.