для когось - зі сваволею. Одні акцентують на тому, що це система правління, яка максимально забезпечує за людиною її природні права та свободи, а інші наголошують на необхідності більшого правопорядку у демократичній державі. За словами американського президента А.Лінкольна, демократія - це "влада народу, із народу і для народу". Головною особливістю кожної демократичної системи є принцип: ніхто не має права змушувати людину підкорятися владі, яку вона не обирала і яка не відстоює її інтереси та загальне добро народу.
Демократію характеризують:
- визначення народу єдиним джерелом влади, сувереном у державі;
- рівноправність громадян (як мінімум - рівність їх виборчих прав);
- підпорядкованість меншості волі більшості при прийнятті рішень та їх виконанні;
- виборність законодавчих органів влади;
- пріоритет прав людини над правами держави;
- обмеження влади більшості над меншістю;
- повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстою-вати її цивілізованими методами;
- верховенство закону в усіх сферах суспільного життя;
- розподіл влад з метою недопущення її надмірної концентрації у єдиному центрі.
2. Виникнення та етапи розвитку демократії. Демократичні форми організації життєдіяльності суспільства з'являються ще у первісно-общинному ладі. Родоплеменна демократія ґрунтується на кровно-родинних зв'язках, спільній власності, відносній нечисельності населення, простій господарській діяльності. Ще не було чіткого поділу управлінської та виконавчої праці, не було спеціального апарату управління та примусу. Відносини між людьми регулю-валися звичаями та табу. Влада старійшин та вождів підтримувалася моральним авторитетом. Первісна демократія мала великий вплив на появу демократичних держав, першою серед яких була Афінська республіка (V ст. до н.е.).
У період Середньовіччя утворилося панування авторитарних, переважно монархічних, форм державного правління. Саме слово "демократія" зникає з політичного лексикону майже на двісті років.
Наприкінці ХVІІІ - на початку ХІХ ст. починають закладатися основи сучасних демократичних систем. Ще у Новий час, коли утверджуються капіталістичні форми організації господарського та політичного життя, форму-ється класична ліберальна модель демократії. Основними цінностями ліберальної демократії є: визнання особи первинним і головним джерелом влади; пріоритет прав і свобод індивіда в суспільному житті; права особи закріплюються в конституції, контроль за дотриманням якої покладається на незалежний суд. Ліберальна демократія передбачала необхідність розподілу влади, створення стистеми стримувань і противаг. У системі демократії відбува-ється обмеження влади більшості над меншістю, забезпечення індивідуальної та групової автономії та свободи. Лібералізм демократії передбачає свободу особи, визнану та гарантовану державою. У той же час ліберальна демократія має чимало недоліків, зокрема, надмірний індивідуалізм, применшення ролі держави у регулюванні економічного та політичного життя тощо.
Сучасна модель демократії - плюралістична демократія. Це система пред-ставницького правління, за якою уряди обираються народом і є відповідальними перед ним.
Таблиця 1.
Основні концепції демократії
Колективістські концепції | Індивідуалістичні концепції | Плюралістичні концепції
Заперечення автономії особи, ставлення до неї як складової єдиного соціального організму.
Первинність великого соціального об'єкта (нації, церкви та ін.) у визначенні поведінки громадянина.
Необмеженість влади більшості над меншістю і окремою особою.
Державна підтримка соціально незахищених груп та прошарків населення. | Пріоритет прав особи над правами держави.
Індивідуальна свобода як відсутність обме-жень.
Обмеження компетенції і сфери діяльності держави, невтручання в справи громадянського суспільства.
Розподіл влад, створення системи стримувань і противаг. | Зацікавлена група - центральний елемент політичної системи.
Суперництво і баланс інтересів - основа демократичної влади.
Держава - арбітр, який забезпечує саморегулювання суспільства.
Дифузія державної влади.
Множинність владних еліт.
Демократичній системі правління притаманні такі ознаки:
- можливість змінити уряд без застосування сили;
- легітимність опозиції;
- вільна преса, відсутність цензури;
- можливість висловлення різних ставлень, оцінок, критики органів держа-в-ної влади та місцевого самоврядування;
- високий рівень участі громадян у політичному процесі;
- гарантовані права та свободи людини й громадянина;
- регулярні, чесні конкурентні вибори, у яких беруть участь усі групи населення;
- по-справжньому конкурентна боротьба за владу.
Протягом ХХ ст. відбувалася значна еволюція демократичного ідеалу. Якщо Й.Шумпетер, австрійсько-американський теоретик демократії, вважав, що для демократичного режиму достатніми є такі риси як загальне виборче право, конкуруючі партії, то сьогодні вважається обов'язковим, щоб ці демократичні процедури ще й вели до таких демократичних результатів, як відповідність еліти перед народом, залученість мас до політики, захищеність меншості.
3. Принципи та основні ознаки демократії. Серед основних принципів виділимо:
1) Принцип більшості. Рішення з певного питання вважається прий-нят-ним, якщо його підтримує більшість від тих, хто бере участь у прийнятті рішення. Проте дії більшості не можуть ліквідувати права меншості, які захищаються демократичними законами та політичними інститутами держави. Влада більшості повинна гармонійно поєднуватися з гарантіями права різно-манітних менших - етнічних, політичних, релігійних та ін.
2) Право меншості на опозицію. Більшість і меншість громадян рівні у своїх правах і свободах. Безвладна меншість повинна мати можливість для створення опозиції у суспільстві. Більшість не повинна використовувати свою владу з метою придушення інакодумства. Опозиція має можливість вільно розповсюджувати свої ідеї у суспільстві, а це необхідно для того, щоб громадяни могли співставляти і вибирати найефективніші програми розвитку суспільства.
3) Принцип компромісу та консенсусу. Демократія інколи розглядається як сукупність прав і норм, спрямованих на подолання конфлікту між суб'єктами політичного процесу.
4) Принцип активної участі громадян у політичному житті суспільства. Демократія є стабільною лише тоді, коли у її розвитку бере активну участь значна частина громадян. Прагнучи не лише зберегти свою свободу, але й розши-рити її, громадяни обговорюють політичні програми, є учасниками політичних дискусій, голосують тощо. Як мінімум, громадяни повинні цікавитися тими проблемами, з якими стикається суспільство, щоб зробити компетентний вибір на виборах в органи державної влади та місцевого само-врядування. Політичне невігластво породжує політичну