керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної оборони і безпеки; вносить до Верховної Ради оголошення про військовий стан та приймає рішення про використання ЗС у разі збройної агресії; оголошує про часткову чи повну мобілізацію; приймає рішення про введення надзвичайного стану, а також оголошує, в разі необхідності, окремі місцевості зонами екологічної надзвичайними ситуаціями; присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини.
Як гарант Конституції і конституційного ладу Президент поряд з правом відкладального вето, має право звернення до КС з питань конституційності законів, актів, правових актів (ст. 150). На випадок, коли вичерпані інші можливості гарантування додержання Конституції Президент може звернутись по допомогу народу. Зокрема, він має право призначати всеукраїнський референдум щодо зміни Конституції (ст. 156) та проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.
Як главо держави Президент приймає рішення про прийняття до громадянства України про надання притулку в Україні; нагороджує державними нагородами і т. п.
Президент України видає укази і розпорядження. Для здійснення своїх повноважень при ньому діють дорадчі, консультативні служби, що називаються Адміністрацією Президента.
3. Рада національної безпеки і оборони України (РНБО) є конституційним координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Вона координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері безпеки й оборони. До РНБО входить голова, секретар, постійні члени та члени РНБО.
Головою РНБО України є Президент України (ст. 107). Секретар РНБО призначається Президентом і входить до числа постійних членів РНБО. Він очолює апарат РНБО, що забезпечує організаційно-технічну та інформаційну діяльність РНБО. Персональний склад РНБО формує Президент. Постійними членами РНБО за посадою є: Прем’єр-міністр, міністр оборони, Голова СБУ, Міністр внутрішніх справ, Міністр закордонних справ.
Членами РНБО можуть бути керівники міністерств і відомств, зокрема економіки, фінансів, юстиції, надзвичайних ситуацій, охорони здоров’я, а також інші посади призначені Президентом. Крім цього, залежно від змісту питань, що розглядаються, РНБО може залучити до участі в її засіданні на правах консультантів інших осіб.
У засіданнях РНБО може брати участь Голова Верховної Ради (ст. 107).
РНБО розробляє основні напрями стратегії та проекти програм державної політики щодо забезпечення національної безпеки України; розробляє пропозиції щодо вдосконалення системи національної безпеки; прогнозує наслідки рішень державних органів з питань внутрішньої і зовнішньої політики у галузі національної безпеки; готує рекомендації Президентові для прийняття рішень у сфері забезпечення безпеки громадян, держави і суспільства; спрямовує і координує діяльність органів держаної виконавчої влади у процесі планування та здійснення заходів щодо виконання рішень Ради; і т. п.
Рішення РНБО приймаються на її засіданні постійними членами РНБО і вводяться в дію указами Президента (ст. 107).
РНБО відповідно до своїх основних завдань створює постійні, а при необхідності тимчасові міжвідомчі комісії. Вони повинні оцінювати внутрішні і зовнішні загрози і т. п.
Контроль за діяльністю РНБО здійснює ВРУ через Комітет з питань державної безпеки і оборони та інші свої постійні комітети. Нагляд за законністю в діяльності органів здійснює Генеральний прокурор України.
4. президент України обирається строком на п’ять років. Його повноваження, як правило, припиняються по закінченню цього терміну. Президент виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента.
Разом з тим можливе дострокове припинення повноважень Президента при наявності передбачених Конституцією підстав і додержання конституційного визначеної процедури.
Відповідно до ст. 108 КУ підставами дострокового припинення повноважень Президента є:
1). відставка;
2). неможливість виконання своїх повноважень за станом здоров’я;
3). усунення з поста в порядку імпічменту;
4). смерть;
Відставка Президента — добровільне припинення ним своїх повноважень. Заява Президента оголошується ним особисто на засіданні Верховної Ради України. Відставка набуває чинності з моменту її проголошення.
Юридичний факт неможливості виконання Президентом своїх повноважень за станом здоров’я, як підстава дострокового припинення його повноважень, має встановлюватись на засіданні Верховної Ради в умовах гласності і відкритості.
Підставою для прийняття такого рішення Верховною Радою є письмове подання Верховного Суду за зверненням Верховної Ради і медичний висновок. Тобто сам медичний висновок не є ще підставою припинення повноважень. Необхідне ще й письмове звернення Верховного Суду, що містить юридичну оцінку.
Однією з найскладніших процедур дострокового припинення повноважень Президента є процедура усунення його з поста в порядку імпічменту (тобто відсторонення від посади).
Згідно з ст. ІІІ КУ Президент може бути усуненим з поста ВР у разі вчинення ним державної зради чи іншого злочину.
Ініціювання питання про усунення Президента з поста у порядку імпічменту здійснюється більшістю конституційного складу Верховної Ради. Вирішенню цього питання має передувати парламентське розслідування. При Верховній Раді створюється спеціальна тимчасова слідча комісія, до складу якої входять спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради. За наявністю підстав ВРУ не менш як 2/3 від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента.
Рішення про початок процедури імпічменту приймається не менш як ѕ від її конституційного складу. Розгляду цього питання має передувати перевірка справи Конституційним Судом і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент, та отримання висновку Верховного Суду про те, що діяння, в якому звинувачується Президент, містить елементи злочину.
В разі дострокового припинення повноважень Президента його повноваження протягом 90 днів виконує Прем’єр-міністр. Повноваження його є обмеженими (п. 2,6,8,10,11,12,14,15,16,22,25,27 ст. 106 КУ).
5. Однією з найбільш гострих для України проблем політико-організаційного характеру є проблема виконавчої влади.
На сучасному етапі розбудови Української держави існують: