має вивчення досвіду вступу в нього кожної з країн другої та третьої хвиль. Другою особливістю є те, що офіційне прийняття в НАТО не означає припинення реформування збройних сил країн НАТО, навпаки, воно продовжує здійснюватися в більш прискореному темпі. Україна, враховуючи досвід реформування ЗС країн у процесі підготовки та після вступу до НАТО, може заощадити час і гроші, реформуючи свої ЗС зазда-легідь під стандарти Альянсу. На жаль, зараз не можна сказати, у якому році розглядатиметься питання вступу України до НАТО, але це не означає, що Україна повинна «розслаблятися». Про-водячи реформування своїх ЗС заздалегідь з урахуванням дос-віду вступу та перебування в НАТО країн Центрально-Східної Європи, Україна, на відміну від інших держав, зможе швидше стати «повноцінним» членом Альянсу.
Конкретними кроками в напрямку просування України на шляху набуття членства в НАТО певною мірою можна вважати постанову Верховної Ради України від 21 листопада 2002 р. за № 233-IV «Про Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО» та План дій Україна - НАТО, який був затверджений у Празі у 2002 р.
Намагання України пришвидшити отримання запрошення до НАТО було, м'яко кажучи, невдалим. Це змушує її ретель-ніше проаналізувати наявні перешкоди на шляху вступу в НАТО та можливі варіанти їх подолання з урахуванням досвіду набут-тя членства в Альянсі іншими країнами-кандидатами. Необхідно чітко відокремити бажання від дійсності та визнати, що наша країна через специфіку історичних та сучасних політичних обставин має, можливо, власний шлях до НАТО, який значно відрізняється від шляхів вступу Польщі, Литви чи інших держав. Ніщо так не шкодить будь-якій справі, як поспішність, тому
інтеграція України в розвинуту європейську спільноту, яка визначає наше майбутнє, вимагає виваженості та певного часу для вирішення існуючих проблем.
Проаналізуємо досвід набуття членства в НАТО деяких країн-кандидатів першої і другої хвилі його розширення.
Чехія. Уряд Чеської республіки 29 серпня 2001 р. схвалив керівні документи, які стосувалися реформування збройних сил Чеської республіки. Програма реформування готувалася 3,5 міся-ця. Для розробки програми було створено Урядовий комітет, який очолив Ярослав Скопек. Програма реформування містить аналіз поточного стану збройних сил, а також цілі та принципи розвитку чеських збройних сил протягом наступних десяти років. Комплект документів з реформи збройних сил був доступним для широкої громадськості.
Отже, Чеська республіка приступила до реформування своїх ЗС під стандарти НАТО, вже будучи фактично членом Альянсу. Як передбачається планом, реформування ЗС Чехії має бути закінчено до 2010 р. Упродовж цього часу планується посту-пово перейти до цілком професійних збройних сил. Реформа охоплює структуру ЗС, особовий склад, озброєння, інфраструк-туру й фінансування.
Метою реформи є створення збройних сил, призначених як для забезпечення національних інтересів, так і дій у рамках НАТО. Вони повинні мати сучасне озброєння, хорошу підго-товку й добре обладнану інфраструктуру. Для цього збройні сили будуть істотно скорочені. Частка витрат на них протягом декількох років, які передували вступу Чехії в НАТО, підвищи-лася з 0,5% до 2,4% ВВП (2003 p.).
Збройні сили Чеської республіки як нового члена Альянсу природно мають потребу в більш високих темпах змін, ніж збройні сили «старих» держав - членів НАТО. З цих причин було б помилковим стверджувати, що реформа може бути реалізована на старій фінансовій базі. Якщо відповідний рівень асигнування не буде забезпечений, то реформування буде скоректовано в бік скорочення числа й обсягу запланованих заходів. Прогноз витрат Міністерства оборони до 2010 р. базується на прогнозі зростання економіки, підготовленому
Міністерством фінансів у квітні 2001 р. Реформа робить основний акцент на особовому складі, від якого залежатиме, набудуть збройні сили необхідних якостей чи ні.
Очікується, що витрати, пов'язані з утримуванням особо-вого складу, зростатимуть, оскільки збройні сили Чеської республіки будуть поступово професіоналізуватися. Витрати, пов'язані з персоналом, включають: грошове утримання й інші витрати на обслуговування, примусові страхові премії, витрати на постачання різного устаткування, розміщення особового складу й соціальну допомогу (відповідно до вимог НАТО).
Політичні й воєнні цільові настанови реформування пере-дбачають:*
готовність до повноцінної участі в оборонних операціях відповідно до статті 5 як у складі сил НАТО, так і поза НАТО;*
підвищення готовності мобілізаційних резервів;*
готовність до участі в миротворчих операціях чисельністю до бригади (5000 осіб) чи еквівалентного контингенту ВПС (із початку 2007 р.) протягом не більше 6 місяців (без ротації);*
участь чеських ЗС у натовській системі ППО NATINEADS;*
участь в окремих довготривалих операціях з підтримання миру у складі батальйону чи відповідного еквівалента авіацій-ного підрозділу. Додатково допускається можливість участі в інших операціях (гуманітарна допомога, допомога при ката-строфах, стихійних лихах і т. д.) упродовж не більше 6 місяців контингентом чисельністю до 250 осіб;*
виконання завдань, визначених республіканським законо-давством, усередині країни.
Принципових змін зазнає і структура чеської армії, до складу якої входитимуть територіальні та мобільні сили. Ці обидві частини сил мають включати:*
з'єднання (підрозділи) з високою готовністю до застосу-вання (High Readiness Forces - HRF);*
з'єднання (підрозділи) з низькою готовністю до застосу-вання (Forces of Lower Readiness - FLR);*
сили, що будуть готові до застосування через більш тривалий термін (рівень Long Build-Up-Forces - LTBUF).
Чисельність ЗС у мирний час не повинна перевищувати 34-36 тис. військовослужбовців і 10 тис. цивільних осіб. Нині
ЗС Чехії нараховують близько 55 тис. осіб, із них майже 20 тис. військовослужбовців термінової служби. Мобілізаційний резерв становить не більш ніж 1,8 чисельності ЗС мирного часу.
78% ЗС Чехії передбачено безпосередньо застосувати в інте-ресах НАТО.
Мобільні сили. Основна частина чеських збройних сил стано-витиме високомобільні об'єднання