Названі сили призначаються для участі у спільних опера-ціях, що випливають із вимог статті 5 Північноатлантичного договору, а також для операцій під керівництвом ЄС. У мирний час ці частини застосовуються на території Чехії для надання гуманітарної допомоги й допомоги при катастрофах.

Інша частина чеських ЗС складається з підрозділів, об'єд-наних за територіальним принципом. Вона включає територіаль-ні сили й сили підтримки. У свою чергу вони поділяються на:*

окружні й регіональні військові командування,*

мобілізаційні й навчальні бази,*

санітарні і тилові підрозділи.

Ці сили призначені для прийому і забезпечення розташу-вання військ союзників у Чехії (Host Nation Support), а також для інших потреб, зокрема забезпечення чеських військ, задіяних у миротворчих операціях на території інших країн.

Важливим завданням для територіальних частин і частин підтримки є також забезпечення сухопутних і авіаційних частин усередині країни, оборона й забезпечення безпеки об'єктів стратегічного призначення, навчання військовослужбовців і запасників, а також забезпечення проведення мобілізаційних заходів.

Серед інших військових формувань планується посилення ролі військової поліції, оптимізація її організаційної структури з використанням досвіду інших держав - членів НАТО і поліп-шення взаємодії військової поліції з бойовими частинами. Перебудова військової поліції передбачає її використання як усередині країни, так і за кордоном. Планується задіяти її для надання допомоги поліції Чеської республіки, а також для участі в гуманітарних операціях за рубежем.

Ґрунтовні зміни відбулися і в командно-керівних струк-турах чеських збройних сил. Здійснено чіткий поділ функцій та структур політико-цивільного і військового керівництва. Усува-ється дублювання функцій та завдань міністерства оборони і Генерального штабу. Міністерство оборони займатиметься зовнішньополітичними й міжвідомчими відносинами, відпові-датиме за формування політики національної оборони. Про воєнну політику широка громадськість буде періодично інфор-муватися через видання таких документів, як «Воєнна стратегія Чеської республіки» та «Біла книга міністерства оборони».

Генеральний штаб став частиною міністерства оборони (стратегічним рівнем керівництва), відповідальним за підготов-ку середньострокових планів, а також довгострокового плану-вання розвитку ЗС. Начальник Генерального штабу уповнова-жений здійснювати військове керівництво збройними силами. Для цих цілей міністр оборони делегує йому відповідну вико-навчу владу. Крім того, до сфери відповідальності начальника Генерального штабу передано також деякі інші напрямки для того, щоб розвантажити міністра оборони. Відповідно внесені необхідні зміни на оперативному й тактичному рівнях керів-ництва збройними силами.

Для того, щоб поліпшити координацію керівництва зброй-ними силами, при Генеральному штабі було створено Об'єд-наний оперативний центр (Joint Operation Center, JOC), який організовує керівництво та координацію взаємодії військових частин при вирішенні ними широкого спектру завдань. Частина персоналу Об'єднаного оперативного центру взаємо-діятиме з різними комітетами НАТО. Ця структура забезпечує також керівництво підрозділами, що перебувають за кордоном.

Оперативно-тактичний рівень керівництва (дивізія) діє як виконавчий елемент. Його головне завдання - навчання особо-вого складу для бойового використання, організація забезпе-чення підрозділів і керівництво ними під час їх застосування.

Усі системи управління взаємно сумісні і надійно захищені від втручання іноземних розвідувальних служб країн — не членів НАТО чи терористів.

Реформування збройних сил Чеської республіки передба-чається провести в чотири етапи:

На першому етапі (2002 р. — до кінця 2003 р.) було здійс-нено структурні й законодавчі зміни, щоб збройні сили могли ефективно діяти з 1 січня 2004 р. Міністерство оборони і Гене-ральний штаб повинні пройти період адаптації до нових функ-цій. На цьому етапі планувалося посилити соціальний захист військовослужбовців, поліпшити інфраструктуру, підвищити рівень гуманітарної, спортивної та професійної підготовки.

На другому етапі (2004-2005 pp.) має бути проведена про-фесіоналізація тих підрозділів, які взаємодіють з силами НАТО. За цей час повинна також початися професіоналізація елемен-тів, передбачених для територіальних сил забезпечення. Трива-тиме модернізація старих і здійснюватиметься постачання нових озброєнь. Серед першочергових пріоритетів у цій галузі перетворень слід назвати: бойові вертольоти, озброєння й боє-припаси для легких бойових літаків Aero L-159 ALCA, броне-транспортери (8x8), вантажні автомобілі високої прохідності, системи керування, тренажери для навчання, прилади нічного бачення тощо.

На третьому етапі (2006-2007 pp.) всі підрозділи ЗС повин-ні бути цілком професійними й досягти первісної оперативно-тактичної взаємосумісності. На цьому етапі має розпочатися реалізація 2-го Пріоритетного проекту, який стосується озбро-єння для протитанкової оборони, танків і артилерії, з метою підвищення бойового потенціалу та наступальних можливостей механізованих підрозділів.

На четвертому етапі (2008-2010 pp.) заплановано генераль-ну модернізацію озброєнь. Планується виконання 3-го Пріори-тетного проекту, який передбачає постачання на озброєння

чеських збройних сил нових надзвукових бойових літаків і збільшення кількості засобів ППО для того, щоб підвищити бойові можливості ВПС і ППО. Після завершення цього етапу має бути досягнута повна оперативно-тактична взаємодія всіх частин, а також завершено вдосконалення інфраструктури.

До кінця 2006 р. професійні ЗС Чехії повинні досягти початкової оперативно-тактичної взаємодії. Це значить, що до негайних бойових дій мають бути готові:*

2 бригади,*

2 підрозділи дивізіонної ланки,*

1 ескадрилья бойових літаків,*

1 підрозділ спостереження за повітряним простором.*

транспортна авіація, на яку покладається завдання транс-портування вантажів і військ у рамках НАТО,*

інфраструктура для 4-5 батальйонів сухопутних військ,*

4 гарнізони по одному батальйону, готовому до бойового застосування.

Повинна також бути забезпечена: мобільність у складі багатонаціональних військ НАТО, бойова стійкість під час спільних тривалих операцій, можливість прийому на визначе-них базах транспортної авіації Альянсу для посилення, участь у