тобто неявка частини виборців на виборчі дільниці для голосування, а отже, їх відмова від реалізації свого активного виборчого права. Абсентеїзм має негативні наслідки. Адже для визнання виборів такими, що відбулися, і для того, щоб за їхніми результатами можна було визначити переможців, необхідна участь певної кількості зареєстрованих виборців. Неявка виборців не дозволяє сформувати виборні органи чи заповнити виборні посади. За таких умов виникає потреба у проведенні нових виборів, а також й у додаткових фінансових витрат. Досить часто й повторні вибори не дають бажаних результатів.
У зв’язку з цим у деяких державах участь громадян у виборах вже розглядається не як їхнє право. а як їхній обов’язок. У давнину участь у народних зборах була почесним обов’язком громадянина, ігнорування якого каралося якщо не законом, то за звичаєм. Тому держава має право вимагати від своїх громадян здійснення цієї функції під загрозою застосування певних санкцій, що має діставати юридичний вияв в обов’язку (але у праві) громадян брати участь у виборах.
Законодавством низки держав за неучасть у виборах передбачені певні санкції. В Аргентині особа, яка не брала участь у виборах, втрачає право перебувати на державній службі протягом трьох років, а у Греції, та Туреччині таку особу засуджують до позбавлення волі. У Бельгії залежно від кількості проігнорованих виборів, передбачено різні за розмірами штрафи. В Італії участь у виборах визнається їхнім обов’язком, за невиконання якого протягом п’яти років прізвища порушників вносяться до спеціальних списків, які виставляються на загальний огляд.
В Україні реакцією на раніше досить розповсюджені у нашій виборчій практиці “вибори, що не відбулися” і суттєві витрати на проведення повторних виборів, які часто також не відбувалися з причини низької явки виборців до виборчих дільниць, стали положення ч.4 ст.1 Закону України “про вибори народних депутатів України”. Цей Закон скасовує порядок, відповідно до якого для визнання виборів такими, що відбулися, у них має взяти участь певна частина зареєстрованих виборців. Закон виходить з того, що участь громадян України у виборах є добровільною, тобто особистою справою кожного. Якщо з тих чи інших причин певна частина громадян до виборчих дільниць не з’явиться, Закон розцінює їхню поведінку як підтримку результатів виборів, які склалися в результаті голосування тих, хто взяв участь у голосуванні на виборах. Таким чином, народний депутат буде вважатися обраним і тоді, коли в усьому виборчому окрузі у голосуванні на виборах візьме участь і проголосує за нього лише один виборець, хоча б і сам кандидат.
Література
Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, П50, 1993. – 576с. Імен. покаж.: с.526-538. – Бібліогр.: с.539-570.
ISBN – 5-7773-0086-3 (в опр.)
Навчальне видання “Основи конституційного права України” / За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В.Копечинова.