Курсова робота з політології

Консерватизм у Франції. Жозеф де Местр

План.

Вступ.

Розділ І: Поняття та сутність консерватизму.

Консерватизм як ідеологія.

Загальні концепції консерватизму:

зміна;

природа людини;

суспільство;

нація;

політика, влада, держава.

Розділ ІІ: Французька школа класичного консерватизму. Жозеф – Марі де Местр.

Традиціоналістична течія консерватизму.

Видатний мислитель П`ємонту та його “Роздуми про Францію”:

політичний вигнанець;

критика революції;

судження філософа про конституцію.

Висновок .

Список використаної літератури.

Вступ.

Найбільш загальною категорією, що характеризує суб`єктивну сторону політики, є політична свідомість. Основними формами існування політичної свідомості є політична ідеологія та психологія. Серед них особливу й всезростаючу роль відіграє політична ідеологія. Саме тому в першому розділі даного реферату консерватизм розглядається як одна із низок цілої плеяди “ізмів” як, наприклад, комунізм, фашизм, авторитаризм, корпоратизм, елітизм, націоналізм, екологізм, фемінізм тощо, котрі не можуть бути відірваними від ідеологізації.

Термін “ідеологія” давньогрецького походження й буквально означає “вчення про ідеї”, оскільки складається з двох слів “ідея” та “логос”. В науковий оберт він був введений Антуаном Дестюбом де Трасі, одним із представників пізнього покоління французьких просвітителей. У своїй праці “Етюд про здатність мислити” він використав термін ідеологія, щоб охарактеризувати науку про ідеї.

В сучасному світі пройшла деяка глобалізація політичної ідеологізації. В одному сплавчому котлі зараз опинились політичні ідеї, концепції, доктрини й уявлення всіх часів, народів і регіонів. У змістовному плані проблеми наслідків глобального екологічного кризису сусідствують із проблемами політичної ролі патриархальної родини в традиційному суспільстві. Політичні ідеї Сходу співставляють з політичною спадщиною античності, клерикальні політичні ідеї з раціоналістичними уявленнями політичної інженерії, політична магія з прагматично орієнтованими доктринами Заходу. На сучасному ринку політичних ідей є все.

Своєрідність трактовок не тільки сучасних, але й історичних проблем політичного життя не може бути усвідомленим й зрозумілим без знання особливостей лібералізму, консерватизму та соціалізму, які входять в сім`ю основних політичних ідеологій.

Отже розглянемо найбільш детально такий напрямок політичної ідеології як консерватизм взагалі і на прикладі класичної французької консервативної школи конкретніше. Школа, яка відіграла істотну роль у розкритті слабких місць в ідеології Просвітництва, шкідливості нав`язування абстрактно-раціоналістичних схем завдяки революціям і насильству.

Розділ І

1.Консерватизм як ідеологія.

Ідеологія консерватизму розглядається як один з найважливіших структурних компонентів сучасних політичних ідеологій. Однак, існують великі труднощі у визначенні її основного змісту. Сам термін “консерватизм” з`явився від латинського “conservo” – храню, охороняю. Однак, його ідейне та політичне значення з важкістю ідентифікується, що пов`язано з низкою обставин. По-перше, в процесі розвитку виникла інверсія історичних значень лібералізму та консерватизму. Так, багаточисельні принципові положення класичного лібералізму –вимога свободи ринку й обмеження державного втручання – сьогодні розглядаються як консервативні. У той же самий час ідея сильної централізованої регулюючої державної влади, що була висунута раніше консерваторами традиціоналістичого типу, нині стала найважливішим компонентом ліберальної свідомості. По-друге, налице внутрішня різнорідность, гетерогенність політичної ідеології консерватизму, що включає різні напрямки, об`єднані загальною функцією – виправдання та стабілізація усталих суспільних структур. Носіями ідеології консерватизму є такі соціальні групи, прошарки та класи, які зацікавлені в збереженні традиційних суспільних порядків або в їхньому відновленні. У структурі консерватизму виділяються два ідейних пласти. Один орієнтується на підтримки усталености суспільної структури в її незмінній формі, другий – на знищенні протидіючих політичних сил та тенденції відновлення колишніх. В цьому контексті консерватизм виступає й як політична ідеологія виправдання існуючих порядків, й як апеляція до втраченого. Різні напрямки та форми консерватизму мають загальні характерні риси. До них відносяться: визнання існування всезагального морально-релігійного порядку та недосконалості людської природи; переконання в прирожденій нерівності людей і в обмежених можливостях людського розуму, ствердження в необхідності жорстокої соціальної та класовій ієрархії й наданні переваги усталеним суспільним структурам та інститутам. Політична ідеологія консерватизмі у деякому розумінні носить вторинний характер, оскільки спричинена іншими ідеологічними формами.

2. Загальні концепції консерватизму.

Розглянемо основні поняття, що характеризують консерватизм:

Зміна.

Консерватизм виступає проти змін, за збереження існуючих звичаїв, установ та правил. Це проявляється, коли консерватизм відчуває якусь зовнішню загрозу. Інакше сам по собі консерватизм не виявляє активного захисту

існуючого стану. Консерватизм спирається на все знайоме, загальновідоме чи природне. Проте він не виступає проти будь-яких змін взагалі, лише проти деяких. Незмінним вважається те, що змінюється повільно і недокорінно, тобто залишається знайомим і добре знаним. Іноді протиставляють поняття зміна і реформа: реформа - це повільна, незначна зміна. Реформа вважається проявом мудрості й розважливості. Зміна пов‘язана з раціонально-теоретичним підходом до істини. Тому цей світогляд відмовляється від неї. Консерватизм дуже скептично ставиться до будь-якої ідеї прогресу, оскільки минуле вважається живою частиною сьогоднішнього, сучасного.

Природа людини.

Консерватизм дотримується дуже песимістичних поглядів на природу людини. Людина консервативна - це істота, керована власними пристрастями, бажаннями, інстинктами і дуже малою мірою розумом. Вважається, що людина егоїстична егоїстична, злобна, обдудлива, зіпсована тощо. Отже, консерватизм вважає, що людина за своєю природою зла. Оскільки інтелект людини недосконалий, а її природа загадкова, то дати якесь раціональне визначення людської природи неможливо. Раціоналістичні концепції природи людини вважаються недосконалими і хибними, бо представляють людину як об‘єкт.

Стверджується, що раціоналістичне поняття абстрактної людини є шкідливим, бо зумовлене ставленням до людини, як до засобу, як до об‘єкту. На відміну від нього, консерватизм пропонує спиратися на споглядання, досвід, умови, факти як вони є при дослідженні природи людини. Людську природу можна пізнати лише через вікове накопичення мудрості і здорового глузду. Найважливіше - спиратися на аргументи, котрі пройшли випробовування часом і