Гармонізація законодавства України до законодавства ЄС

2.1. Огляд основних документів ЄС в сфері охорони навколишнього

природного середовища

Співпраця між ЄС та Україною: загальні відомості

Стосунки між Україною та Європейським Союзом були встановлені у грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів – країни, що на той час головувала у ЄС – від імені Союзу офіційно визнав незалежність України.

Європейська інтеграція є головним та неповоротним пріоритетом зовнішньої політики України. У своєму Зверненні до Верховної Ради України в липні 2002 р. Президент України визначив європейську інтеграцію економічною та соціальною стратегією України на наступні десять років. Завдання України, спрямоване на консолідацію європейських цінностей та стандартів у політичну, економічну та соціальну сфери вважається запорукою її стабільного й сталого розвитку. Метою Уряду України є подання заявки на асоційоване членство у ЄС у 2007 році та виконання всіх обов’язкових для України умов для подання заявки на вступ до ЄС до 2011 року.

Україна та ЄС активно співпрацюють в напрямку вступу України до СОТ. ЄС підтримує Україну у її багатосторонніх та двосторонніх переговорах в рамках приєднання до СОТ. У 2003 році був підписаний двосторонній Протокол про доступ на ринки товарів і послуг в рамках СОТ.

ЄС – найбільший донор України. Починаючи з 1991 року, загальна сума допомоги, наданої ЄС Україні в рамках програми Тасіс, перевищила 1 мільярд євро.

Угода про партнерство та співробітництво (УПС)

У липні 1994 р. між Україною та ЄС було укладено Угоду про партнерство та співробітництво (УПС), яка набула чинності 1 березня 1998 р. Вона складає правове підґрунтя стосунків між ЄС та Україною, й була укладена на початковий термін у 10 (років). Вона визначила цілі співпраці у 28 сферах, в тому числі, у галузі охорони природного середовища.

На сьогодні існують 7 пріоритетних сфер співпраці між ЄС та Україною: (1) енергетика, торгівля та інвестиції, (2) питання юстиції та внутрішніх справ, (3) гармонізація законодавства України до законодавства ЄС, (4) охорона довкілля, (5) транспорт, (6) транскордонне співробітництво, та (7) співпраця у галузі науки, технології та космічних досліджень.

Стаття 51 УПС визначає наближення діючого та майбутнього законодавства України до законодавства ЄС важливою передумовою зміцнення економічних зв’язків між Україною та ЄС: “Україна зобов’язується забезпечити поступове приведення її законодавства у відповідність з законодавством Співтовариства”. Починаючи з кінця 2002 р., Україна, з допомогою ЄС, намагається зміцнити структури, спланувати свій підхід до визначення цілей та завдань з виконання програми законодавчого наближення. Для цього був розроблений проект матриці показників ефективності наближення законодавства України до законодавства ЄС, покликаний сприяти встановленню пріоритетів та визначенню результативності.

Відповідно до УПС для нагляду за виконанням Угоди була створена Рада з питань співпраці між Україною та ЄС. В рамках саммітів проходять переговори на найвищому рівні. Засідання Ради відбуваються на рівні міністрів не рідше одного разу на рік. У виконанні Радою з питань співпраці між Україною та ЄС її обов’язків допомагає Комітет з питань співпраці між Україною та ЄС, до складу якого входять представники Ради ЄС, Європейської Комісії та Уряду України. До структури комітету входять 4 підкомітети та 3 робочі групи.

Співпраця у сфері довкілля здійснюється у рамках Підкомітету з питань транспорту, енергетики, співпраці у сфері громадянського суспільства та ядерної енергетики, захисту довкілля, науки, освіти та технологій, а також Робочої групи з питань змін клімату. Основними сферами співпраці сьогодні є зміни клімату та очистка води вздовж річки Дунай та Чорного моря. Також відбувається співпраця у сфері гармонізації екологічного законодавства України з законодавством ЄС, в тому числі прийняття “acquis communautaire”, доступ до інформації та багатосторонні угоди з питань довкілля.

Європейська політика сусідства (ЄПС)

Метою цієї політики ЄС є поширення переваг розширення ЄС у 2004 році на сусідні країни з метою підвищення стабільності, безпеки та добробуту усіх, кого це стосується. Вона пропонує сусіднім країнам можливість брати участь у різних заходах ЄС завдяки поглибленню політичного, економічного та культурного співробітництва, а також співпраці у галузі національної безпеки. ЄПС також допоможе досягти однієї зі стратегічних цілей, визначених Європейським Союзом у “Стратегії європейської безпеки” в грудні 2003 р., а саме підвищення безпеки у сусідніх країнах.

Метод полягає у тому, аби, через партнерство з сусідніми країнами, визначити перелік пріоритетних завдань, виконання яких наблизить ці країни до Європейського Союзу. Ці пріоритети увійдуть до спільно погоджених Планів дій, покриваючи декілька основних сфер, що потребують конкретних дій: політичний діалог та реформа; торгівля та заходи підготовки партнерів до поступового набрання частки на внутрішньому ринку ЄС; юстиція та внутрішні справи; енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, довкілля, науково-дослідницька та інноваційна діяльність; соціальна політика, та контакти між людьми.

У 2004 році був завершений офіційний документ “Стратегія ЄПС”, який визначав принципи та сферу впровадження цієї політики, Плани дій як процес визначення сфер співпраці між ЄС та сусідніми державами та прийняття зобов’язань щодо дій, а також наявні інструменти впровадження цієї політики.

2004 року в рамках ЄПС був виданий Звіт по країні (Україні) для оцінки стану двосторонніх відносин між ЄС та Україною, результатів виконання Угоди про партнерство та співробітництво (УПС), а також для опису поточного стану у вибраних сферах, які становлять особливий інтерес для такого партнерства, переважно на політичному, економічному та суспільному рівні. Цей звіт містить основні настанови щодо підготовки планів спільних дій, а також може слугувати основою