Існує великий розрив між державами-членами ЄС та країнами Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). Повне задоволення вимог екологічних „acquis” Співтовариства , вірогідно, стане досяжним лише в довготерміновій перспективі. На основі „Порядку денного-2000” Комісія розробить спеціальну стратегію. Така стратегія повинна включати пріоритетні сфери дій, ключові завдання, які повинні бути виконані на момент приєднання, та подальший розклад досягнення поставлених цілей для задоволення вимог.

Проблеми, які постають перед країнами Центральної та Східної Європи, мають різний характер:

Законодавчі проблеми: внесення екологічних правил вимагає попереднього комплексного аналізу законодавства країн ЦСЄ для визначення пріоритетів;

Інституційні проблеми: країни-кандидати повинні зміцнювати свою адміністративну структуру, ставати більш ефективними та координувати роботу департаментів, відповідальних за екологічну політику країни;

Фінансові проблеми: розробка фінансових стратегій надзвичайна важлива і має стати найпершим пріоритетом.

Основні проблеми суто екологічного характеру:

Забруднення повітря: це відбувається здебільшого через стаціонарні джерела забруднення (теплоелектростанції та районні ТЕЦ). Першим кроком є визначення зон та осередків, де перевищуються ліміти ЄС; також дуже важливо модернізувати очисні споруди, щоб вони відповідали європейським стандартам;

Управління відходами: заходи із наближення законодавства у деяких країнах, починаючи з 1997р, прискорилися (національні інвестиційні програми, модернізація сміттєспалювальних заводів);

Забруднення води: в більшості країн впроваджуються програми основного інвестування у покращення якості та управління відходами води, однак ще досягнуто надто мало успіхів у запровадженні та застосуванні Директиви щодо „нітратів”;

Контроль за промисловим забрудненням та управління ризиками: ця сфера вимагає особливої уваги з боку країн-кандидатів, оскільки у них є багато промислових підприємств та електростанцій, що забруднюють довкілля промисловими відходами;

Ядерна безпека та захист від радіації: всі країни нещодавно прийняли основні закони, які мають бути доповнені підзаконними актами для повного їх виконання.

Комісія висунула низку першочергових завдань, які допоможуть країнам-кандидатам розробити свої Національні програми прийняття „acquis” (NPAA). Ці пріоритети повинні визначатися на основі детального аналізу екологічної ситуації у кожній країні. Комісія переконана, що у віх цих країн є серйозні проблеми із:

Забрудненням повітря;

Забрудненням води;

Управлінням відходами.

Країни-кандидати повинні заповнити прогалини у своєму законодавстві та адміністративних правилах та поліпшити екологічну ситуацію, посилюючи в той самий час свою економіку та конкурентоспроможність.З цього приводу у Робочій доповіді Комісії за 1997р „Настанови із наближення до законодавства Європейського Союзу стосовно охорони довкілля” визначалися такі основні проблеми країн-кандидатів та пропонувалися такі заходи:

При розробці національних програм країни-кандидати повинні враховувати:

як у їхню національну економічну та галузеву політику можна інтегрувати програми сприяння ефективності використання енергії, чистих технологій, мінімізації використання води та переробки;

як можна спрямувати на сталий розвиток промислове та сільськогосподарське виробництво;

як можна досягти поставлених екологічних цілей під час перехідного періоду.

Застосування екологічних „acquis” вимагатиме створення затратної інфраструктури для:

постачання питної води;

управління стічними водами;

великих сміттєспалювальних заводів;

управління відходами.

Оскільки в цілому менш витратно застосовувати заходи із зниження забруднення в ході нових фізичних інвестицій, ніж модифікувати старі потужності, тому в „Порядку денному-2000” зазначається, що „ всі нові інвестиції повинні відповідати вимогам „acquis”. Тому фінансування, надане Співтовариством, буде залежати від дотримання цієї вимоги.

Країни-кандидати повинні самі мобілізувати ресурси, які їм потрібні для виконання екологічних „acquis”. Однак Співтовариство та держави-члени (двосторонні програми) повинні відіграти важливу роль. Зокрема, Комісія інтенсифікувала свою роботу в екологічному секторі через програму PHARE та шляхом заохочення країн-кандидатів до участі у фінансовому інструменті Співтовариства стосовно довкілля (LIFE).

Допомога країнам-кандидатам у галузі охорони довкілля значно зросла з 2000р, зокрема завдяки Передприєднавчому інструментові структурної політики (ISPA), який стосується довклілля та транспорту.

Для забезпечення ефективного використання ресурсів важливо координувати, спрямовувати та цілеспрямовано використовувати зовнішню допомогу. Тому Комісія вирішила розширити діалог та співробітництво із державами-членами та міжнародними фінансовими установами. Вона також надаватиме юридичну та адміністративну технічну допомогу та поради країнам-кандидатам стосовно імплементації екологічних „acquis”.

Вдосконалення національного законодавства

Огляд українського законодавства:

Узагальнення різноманітних ініціатив з гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС;

У складі цих ініціатив, узагальнити ініціативи, координовані Міністерством юстиції в рамках „Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС” та щорічного процесу планування адаптації законодавства та досягнень за останні роки у сфері забруднення повітря, Кіотського Протоколу, захисту озонового шару та біорозмаїття (2005).

Узагальнення основних прогалин у законодавстві (відомо, що вони є?)

Поточні пріоритети та діяльність з реформування правової системи охорони довкілля.

Документ:

Додаток 1.9: Довкілля: Інформаційна доповідь про наближення законодавства України до законодавства ЄС, GTZ, підготовлена Анатолієм Каманіним, експертом UEPLAC, та д-ром Дорте Фуке, тимчасовим експертом UEPLAC у 2003р. (там є розділ “Ситуація в Україні”)

Рекомендації

Аналіз та порівняння законодавства ЄС та існуючого українського законодавства у сфері охорони довкілля

Важливим кроком у процесі гармонізації українського законодавства є аналіз та порівняння екологічних “acquis” ЄС та існуючого українського екологічного законодавства для визначення нинішнього стану узгодженості та належної відповідності національного законодавства законодавству ЄС. Також необхідно ідентифікувати прогалини, де необхідно запровадити інвестиційні проекти для досягнення відповідності із зобов’язаннями ЄС.

Така первинна оцінка дозволить визначити існування національного законодавства, що охоплює кожен предмет та питання, щодо якого існує національне законодавство, та порівняти кожну статтю законодавства ЄС із відповідними національними законами та нормами. Національне законодавство може повністю відповідати зобов’язанням ЄС, і тоді оцінювання полягає тільки у перевірці цієї відповідності. Або національне законодавство може частково відповідати зобов’язанням ЄС, і тоді при оцінюванні треба визначити прогалини, які залишаються, та визначитися щодо можливих шляхів їх подолання. Якщо виявиться, що національне законодавство суперечить законодавству ЄС, то тоді оцінка має включати огляд варіантів зміни відповідного національного законодавства.

Такий крок дозволяє врахувати плани, стратегії, угоди, що вже існують, і охоплюють питання