Розробити національну програму для прийняття екологічних Acquis ЄС (NPAA)

Україна вже має річний процес планування адаптації законодавства. Цей процес має розглядати „таблицю узгодження”, розроблену з першими рекомендаціями, пріоритизувати дії, які слід вживати, та розробляти національну програму прийняття екологічних “acquis” ЄС (NPAA).

Ці NPAA мають включати орган влади на національному рівні, який повинен взяти на себе всю відповідальність за гармонізацію законодавства та стати співрозмовником ЄС. Такий план можна ввести до національного плану заходів щодо охорони довкілля (NEAP).

Розробка інвестиційного плану

На основі „таблиці узгодження” визначити прогалини у законодавстві, які стосуються „інвестиційно-містких” Директив, і які вимагають капіталомісткої екологічної інфраструктури. Визначити та пріоритизувати потреби у інвестиціях, включаючи альтернативи за принципом найменшої вартості для зменшення емісії, та розробити інвестиційний план, включаючи джерела фінансування плану.

Побудова спроможності судової влади щодо екологічного законодавства ЄС

Паралельно з цим процесом гармонізації екологічного законодавства, існує потреба у розробці та розповсюдженні програми активізації української судової системи, включаючи суддів, суддів нижніх інстанцій, та судових секретарів у процесі гармонізації екологічного законодавства. Така програма уможливила б для членів судової системами вивчення екологічних “acquis” ЄС та їх запровадження в українське законодавство, а також посилила б поінформованість серед судової гілки про напрями та проблеми в управлінні довкіллям, відкрила б діалог серед їхніх колег та відобразила б роль судової влади в екологічних проблемах на місцях.

Програма такого роду має бути розроблена та впроваджена через існуючи учбові структури та механізми навчання службовців державного сектору в Україні.

Використання процесу гармонізації для консолідації екологічного законодавства

„Поліпшені норми” – це складова 6EAP- стратегій раціоналізації та модернізації поступової заміни численних окремих законодавчих актів ЄС правовою основою та гнучкими стратегіями. Європейська рада у Лісабоні попросила створити стратегію спрощення та вдосконалення регуляторного середовища до 2001р.

Відповідати сьогоднішньому швидкоплинному та конкурентному середовищу повинно не лише нове законодавство (включаючи гармонізацію з “acquis”), але й нормативні рішення, розроблені у минулому. Україна повинна скористатися цією можливістю – процесом гармонізації та ініціативою „поліпшені норми” _для консолідації свого екологічного законодавства, наскільки це тільки можливо.

Деякі принципи вдосконалення правової основи включать: законодавчі заходи тільки там, де це необхідно, широкі консультації та аналіз впливу законодавства до того, як висувається якась пропозиція, вибір прийнятного інструменту (включаючи саморегулювання та спільне регулювання), прискорення законодавчого процесу, забезпечення швидкого та ефективного подання, оцінки впливу законодавства та прискорення спрощення та кодифікації існуючих текстів.

Звернення до ЄС по технічну та фінансову допомогу

Після останнього розширення ЄС було розроблено кілька інструментів для допомоги країнам-кандидатам у перехідному процесі (до приєднання), _це такі інструменти, як TAIEX (технічна допомога та обмін інформацією), програма LIFE, програма PEPA, Передприєднавчий інструмент структурної політики (ISPA), програма Phare та інші фінансові інструменти ЄС.

TAIEX – це інструмент відділу Інституційної розбудови Генерального директорату Європейської Комісії з розширення. Послуги, які зараз надає TAIEX, охоплюють залучення експертів для надання порад щодо законодавчих актів та тлумачення “acquis”, навчальних поїздок, семінарів та майстерень, навчання, моніторингу, баз даних та інформаційних продуктів та перекладацьких послуг.

2.1. Структура і система екологічного законодавства України

За роки незалежного правотворення в Україні створено досить розвинуте й розгалужене екологічне законодавство (тут і далі англ. “Environmental legislation”), що в структурному відношенні являє собою ієрархічну систему нормативно-правових актів, які регулюють різноманітні суспільні відносини щодо охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Конституція України і відображення в ній екологічних питань

Ядром системи екологічного законодавства України є Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року. Конституція України Відомості Верховної Ради України, 1996. - № 30. - Ст. 141. в частині регламентації відносин охорони довкілля закріпила ряд важливих положень. По-перше, було підвищено до конституційного рівня юридичну силу ряду ключових еколого-правових норм, що вже на той час були врегульовані в поточному законодавстві. Це в першу чергу стосується закріплення статтею 50 Конституції права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному громадянину було також конституційно гарантоване право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. "Така інформація, – декларує частина друга ст. 50, ніким не може бути засекречена". Широкій палітрі конституційних екологічних прав громадян кореспондує їх конституційний обов'язок не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ними збитки (ст. 66). Більше десяти статей Конституції безпосередньо регулюють питання екологічної безпеки і раціонального використання природних ресурсів, що дає всі підстави вважати Конституцію України екологічно орієнтованою. Це зокрема регулювання відносин власності на природні ресурси (стаття 13), питання землі як основного природного багатства (стаття 14), регламентація екологічної безпеки громадян (стаття 16), регулювання виключно законами основ екологічної безпеки та правового режиму зон надзвичайних екологічних ситуацій (пункти 6 та 19 статті 92), компетенція Верховної Ради України (стаття 85 п. 31) і Президента України (стаття 196 п. 21) щодо оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, віднесення до відання АРК ініціювання введення надзвичайного стану та оголошення зон надзвичайних екологічних ситуацій на своїй території (стаття 138 п. 10) та деякі інші.

Конституційне підгрунтя має також участь громадян у прийнятті екологічно важливих рішень. Так, ст. 38