“Про рослинний світ”), які з врахуванням специфіки кожного природного ресурсу регулюють питання їх охорони, раціонального використання та відтворення. Співвідношення Екологічного кодексу і чинних природоресурсних законів та кодексів можна охарактеризувати як зв’язок інтегрованої і диференційованої складових у регулюванні відносин в системі людина-природа. При цьому останнім часом відбулося чи зараз відбувається оновлення цього законодавства. Зокрема, прийняті нові редакції Земельного кодексу, Законів України „Про тваринний світ” і „Про охорону атмосферного повітря”, розробляються проекти нових Водного кодексу і Кодексу України про надра. В стадії прийняття Верховною Радою знаходиться нова редакція Лісового кодексу України. При здійсненні кодифікаційних робіт у відповідних поресурсних сферах треба виходити з тих самих формально-юридичних постулатів, що й при розробці Екологічного кодексу України, а саме: створювати укрупнені законодавчі акти на базі існуючої множинності джерел права, на що орієнтує нас і Шоста Програма дій ЄС в галузі охорони довкілля. Так, зокрема, відомо, що в розвиток Кодексу України про надра прийнято і діє вже кілька десятків законодавчих та інших нормативно-правових актів. Застосування їх ускладнено. Юридична сила деяких з підзаконних актів вимагає підвищення до рівня законів. Це треба мати на увазі під час оновлення гірничого та іншого поресурсного законодавства України в світлі його адаптації до права навколишнього середовища ЄС.
В цьому ж контексті слід виявити прогальні сфери екологічного законодавства України, а також сфери, в яких регулювання питань охорони довкілля не відповідає вимогам “acquis”.
Так, перегляду потребує система екологічної стандартизації та нормування в Україні. Такий перегляд необхідний виходячи як з формально-юридичної, так і з змістовної точки зору. В системі стандартів, що діють сьогодні на території України, виділяються такі їх види:
а) ГОСТи (колишні державні стандарти СРСР) – єдині нормативно-технічні документів, що залишились чинними з радянських часів. На сьогодні вони застосовуються в якості міждержавних стандартів СНД. В системі ГОСТів є документи класу 17 “Система стандартів у галузі охорони довкілля і поліпшення використання природних ресурсів”, серед яких діючими на території України є більше 60 стандартів;
б) державні стандарти України (ДСТУ) – система почала розвиватись з 1992 р. Затверджуються Державним комітетом технічного регулювання та споживчої політики України (Держспоживстандартом), ним же контролюються. До цього часу діють приблизно 20 стандартів цього виду в сфері охорони довкілля;
в) з 1.01. 1998 р. в Україні адаптовано (надано статусу ДСТУ) п’яти міжнародним стандартам ISO 14000 з питань екологічного менеджменту і екологічного аудиту;
г) галузеві стандарти.
Найбільшу регулюючу роль у відповідній сфері продовжують відігравати ГОСТи. Їх питома вага тут значно перевищує питому вагу ДСТУ та інших видів стандартів.
Крім стандартів, в Україні діє система екологічних і гігієнічних нормативів, що закріплюють критерії якості навколишнього середовища, встановлюють нормативні вимоги до стаціонарних і пересувних джерел забруднення.
Екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.
Екологічні нормативи встановлюються з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів.
Гігієнічні нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних впливів на нього є єдиними для всієї території України. У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище.
Вдосконалення системи екологічної стандартизації та нормування в напрямку їх адаптації до стандартів ЄС повинна відбуватися в кілької напрямках. В першу чергу слід уніфікувати базову термінологію, що застосовується в екологічних стандартах і нормативах. Так, вимагає заміни як назва самої системи ГОСТ 17... (замість "Системи стандартів в галузі оxорони природи і поліпшення використання природниx ресурсів" - "Система стандартів в галузі оxорони довкілля"), так і в тексті більшості стандартів (особливо груп "0", "1", "2","3","4","5","9").
По-друге, до цього часу в системі класифікації категорії стандартів навколишнього середовища (ГОСТ 17...) не виділено групи стандартів управління небезпечними відходами.
В плані гармонізації стандартів України з європейськими в галузі управління відходами вважаємо, що мають бути здійснені такі заходи:
ввести спеціальну групу стандартів категорії ГОСТ 17... - ГОСТ 17.10 «Управління відходами»;
провести чітке розмежування між твердими відходами взагалі і небезпечними зокрема; стандартизувати класифікацію відходів у залежності від груп небезпечності;
переглянути перелік небезпечних відходів, ввезення (транзит) яких на (через) територію України заборонено.
В плані адаптації системи екологічних стандартів України до вимог ЄС мають бути уніфіковані, або хоча б узгоджені між собою параметри, за якими здійснюється спостереження і вимірювання; методи здійснення контролю якості того чи іншого типу середовища. Важливо також, щоб використовувались єдині узгоджені з європейськими одиниці вимірювання, а також сертифіковані за єдиними методиками засоби вимірювання та контролю і їх методи. Для забезпечення найбільшої співставності результатів дуже важливо, щоб за єдиними критеріями здійснювалось розміщення пунктів контролю, а відбір проб контрольованого середовища відбувався з однаковою періодичністю.
Якщо з цих позицій проаналізувати відповідні вітчизняні стандарти, то стане зрозумілим, що вони мають певні особливості, які часом ускладнюють участь нашої держави у міжнародних програмах та інших формах співробітництва у відповідній сфері.
Перш за все звертає на себе увагу дуже велика кількість параметрів стану навколишнього середовища [Ambient Environmental Standards - англ.] (в українському законодавстві вони носять назву «гранично допустимих концентрацій» - ГДК шкідливих речовин в повітрі, воді, грунті, продуктах сільського господарства), які, згідно з українськими