Програма 6EAP іде далі попередніх програм дій. Вона намагається раціоналізувати та модернізувати процес поступової заміни численних окремих законодавчих актів рамковими правовими нормами та гнучкими стратегіями (“Кращі нормативні документи”). Це – найбільш стратегічний підхід з усіх ухвалених Комісією досі; він закликає до активного залучення та підзвітності усіх прошарків суспільства в пошуках інноваційних, практично придатних для реалізацій та сталих шляхів розв’язання тих екологічних проблем, з якими стикається Європа. Програма 6EAP реально забезпечує екологічну складову ухваленої Комісією загальної стратегії сталого розвитку.

Програма вимагає від Європейської Комісії підготовки тематичних стратегій. Ці стратегії представляють собою екологічну політику наступного покоління. Ідея полягає в тому, аби працювати з цілими сферами, аніж з окремими забруднювачами чи видами господарської діяльності, як це було в минулому. Ці стратегії розраховані на довгострокову перспективу (встановлюючи чіткі екологічні цілі розвитку майже до 2020 р.), й таким чином, забезпечують більш стабільну рамкову політичну платформу. Нарешті, вони спрямовані на визначення найбільш придатних інструментів впровадження європейських політичних цілей у найменш обтяжливий, але найбільш економічно ефективний спосіб. Визначено сім сфер: “Забруднення атмосферного повітря”, “Запобігання накопиченню та вторинна переробка відходів”, “Захист та збереження морського природного середовища”, “Захист ґрунтів”, “Стале використання пестицидів”, “Стале використання ресурсів”, “Розвиток міського середовища”.

Принцип “ забруднювач платить”

Сьогодні забруднення природного середовища, що охороняється, в тому числі водного середовища, так само, як і забруднення ґрунтів, є правопорушенням. Принцип “ забруднювач платить” був суттєво укріплений з прийняттям у 2004 році Директиви 2004/35/ЄC про цивільну відповідальність за забруднення довкілля: ця Директива передбачає відшкодування винною особою шкоди, завданої нею навколишньому природному середовищу. Порушення провадження щодо компенсації шкоди покладено на держави-члени ЄС. Разом з тим, у вересні 2005 р. Суд юстиції визнав за Співтовариством право вимагати від держав-членів застосування жорстких штрафних санкцій у випадках заподіяння серйозної екологічної шкоди довкіллю.

Принцип, за яким саме забруднювач має компенсувати заподіяну екологічну школу (принцип “забруднювач платить”), визначений в Договорі про створення Європейського Співтовариства. Цей принцип має попереджувальну дію щодо випадків порушення стандартів екологічної безпеки, й відтак, сприяє реалізації цілей та впровадженню відповідної політики ЄС у цій сфері.

Принцип запобігання

Угода про заснування ЄС містить лише одне чітке посилання на принцип запобігання, а саме у розділі, присвяченому охороні довкілля. Але на практиці сфера дії цього принципу є значно ширшою, охоплюючи також споживчу політику, здоров’я людини, тварин та рослин. Оскільки принцип запобігання не визначений ані в Договорі [про створення Співтовариства], ані в інших основних документах Співтовариства, Рада у своєму Рішенні від 13 квітня 1999 р. запропонувала Комісії розробити чіткі та ефективні основні рекомендації щодо застосування цього принципу. Комісія відреагувала на цей запит, видавши Повідомлення (№52000DC0001) про застосування принципу запобігання (лютий 2000 р.).

Розробка основних рекомендацій щодо застосування принципу запобігання спрямована на забезпечення високого рівня охорони довкілля, здоров’я людини, тварин та рослин у випадках, коли наявні дані досліджень не дозволяють повністю оцінити ризик.

Принцип запобігання також визнаний у багатьох міжнародних угодах, зокрема в Угоді про санітарні та фітосанітарні заходи (SPS), ухваленій Світовою організацією торгівлі (СОТ).

Правові інструменти охорони довкілля

У міру розвитку екологічної політики розширився перелік наявних засобів охорони довкілля. Паралельно з прийняттям рамкового законодавства для забезпечення високого рівня охорони довкілля, Співтовариство впровадило цілу низку правових інструментів охорони довкілля:

LIFE – фінансовий інструмент екологічного захисту. LIFE спрямований на сприяння розвитку, впровадженню та оновленню екологічної політики та законодавства Співтовариства.

Угоди про охорону довкілля: покращення екологічних аспектів діяльності підприємств та впровадження методів сталого виробництва шляхом заохочення добровільних заходів та угод щодо охорони довкілля згідно з Програмою 6AEP;

Екологічні мита та податки: сприяння застосуванню державами-членами фіскальних інструментів підвищення ефективності екологічної політики та забезпечення використання екологічних мит та податків у відповідності до законодавства Співтовариства;

Програма підтримки НУО, що діють у галузі охорони довкілля;

Integrated product policy [Інтегрована виробнича політика]: Комісія представляє стратегію укріплення та зміни спрямування екологічної політики, пов’язаної з виробництвом, з метою сприяння розвитку ринку екологічно безпечної продукції, і зрештою, стимулювання громадського обговорення відповідних питань;

Європейське Агентство з питань довкілля: забезпечення осіб, відповідальних за прийняття політичних рішень, а також громадськості надійною та достовірною інформацією про стан довкілля;

Еко-маркування продукції: еко-маркування має на меті рекламування продукції зі зменшеним негативним впливом на довкілля (порівняно з іншими продуктами тієї самої групи);

Система екологічного менеджменту та екологічного аудиту Співтовариства (EMAS): Система екологічного менеджменту та екологічного аудиту Співтовариства (EMAS) спрямована на забезпечення постійного вдосконалення ефективності екологічної діяльності європейських організацій (через СЕМ), а також забезпечення громадськості та зацікавлених сторін відповідною інформацією;

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) певних державних та приватних проектів;

Оцінка екологічних наслідків впровадження планів та програм: проводиться з метою сприяння включенню екологічних аспектів на етапах розробки та ухвалення планів та програм;

Екологічні перевірки – мінімальні критерії: забезпечення більшої відповідності, а також більшої одностайності у застосуванні та впровадженні законодавства Співтовариства щодо охорони довкілля шляхом надання мінімальних критеріїв організації, проведення, пост-контролю та опублікування результатів екологічних перевірок в усіх державах-членах;

Європейський реєстр викидів та перенесення забруднюючих речовин (PRTR): покращення громадського доступу до інформації про стан довкілля, й у такий спосіб, сприяння запобіганню та зменшенню забруднення у довгостроковій перспективі.

Екологічне законодавство ЄС

Екологічне законодавство Європейського Союзу розвивалося протягом останніх 30 років і наразі нараховує близько 300 законодавчих