Зважаючи на те, що час можливого вступу України до ЄС поки що не визначений, а процес адаптації екологічного законодавства України до права навколишнього середовища ЄС є справою конче витратною і сподіватися на широкомасштабну зовнішню допомогу в цій частині немає підстав (так, допомога з боку Євросоюзу на ці цілі державам ЦСЄ передбачалась на рівні 5 % від прогнозованих загальних видатків і надавалася для окремих високо пріоритетних проектів), вважаємо за необхідне, по-перше, застосувати селективний підхід до гармонізації відповідного законодавства, враховуючи сучасні національні інтереси України, її умови та можливості, а по-друге, „рухатись на випередження”, тобто орієнтуватися на нові, перспективні еколого-правові механізми, що нині формуються в країнах ЄС, а не на ті, що є традиційними і сьогодні ставляться в ЄС під сумнів чи замінюються новими підходами. Україна матиме більші переваги і перспективи, якщо застосує ініціативний підхід до вироблення стратегії сталого розвитку, зокрема адаптує іноваційну еколого-економічну політику ЄС, виходячи з національних умов і завдань.