актів, в тому числі, директив, регламентів, рішень та рекомендацій, не кажучи вже про значну кількість повідомлень та інших політичних документів. Повні текстові версії документів чинного екологічного законодавства ЄС викладені у Довіднику законодавства Співтовариства, який постійно оновлюється. Доступ до нього можна отримати через портал права Європейського Союзу EUR-Lex: . Цей Довідник містить акти чинного законодавства ЄС (регламенти, рішення та директиви), угоди та конвенції, а також деякі акти, що не носять обов’язкового характеру, але є важливими. Увесь матеріал розбитий за 20 главами. Глава 15 охоплює законодавство в галузі довкілля, споживання та здоров’я. Розділ 15.10 присвячений довкіллю й включає в себе 4 категорії: “Загальні положення та програми”; “Забруднення та шкідливі фактори”; “Космос, довкілля та природні ресурси”; а також “Міжнародне співробітництво”.
Європейська Комісія вже кілька років активно працює в напрямку вдосконалення своєї практики законодавчої діяльності з метою забезпечення високої якості розроблюваних законодавчих ініціатив, аби вони були простими, ефективними, та відповідали конкретним потребам. Основні зусилля в рамках програми “Кращі нормативні документи” у сфері довкілля будуть відтворені у сімох Тематичних стратегіях, що зараз розробляються згідно з Програмою 6EAP: забруднення атмосферного повітря, морське навколишнє середовище, стале використання ресурсів, запобігання накопиченню та вторинна переробка відходів, стале використання пестицидів, захист ґрунтів, та міське довкілля. Вони визначать довгострокову рамкову систему дій Співтовариства та держав-членів на наступні два десятиліття, що має забезпечити більшу правову та регуляторну визначеність.
В якості умови членства у ЄС кожна країна-кандидат повинна привести своє національне законодавство та практику адміністративної діяльності у відповідність до екологічного “acquis” ЄС. Цей екологічний “acquis” є значно меншим за обсягом, ніж усе тіло екологічного законодавства. Він включає в себе близько 145 законодавчих документів (директив, регламентів та рішень), підсумково представлених в розбивці по сферах у таблиці(() Handbook on the Implementation of EC Environmental Legislation – December 2003.) нижче:
Сфера | Директиви | Регламенти | Рішення | Разом
Горизонтальне законодавство | 5 | 2 | 7
Якість атмосферного повітря | 18 | 1 | 10 | 29
Поводження з відходами | 17 | 3 | 8 | 28
Охорона водних ресурсів | 11 | 0 | 1 | 12
Охорона природи | 4 | 6 | 1 | 11
Контроль за промисловим забрудненням та управління його ризиками | 6 | 2 | 7 | 15
Хімічні речовини та генетично модифіковані організми | 8 | 5 | 4 | 17
Шумове забруднення | 10 | 10
Ядерна безпека та захист від радіації | 5 | 3 | 8
Цивільна оборона | 1 | 7 | 8
РАЗОМ | 84 | 23 | 38 | 145
Нижче наведений короткий огляд чинного екологічного законодавства за основною тематикою:
Горизонтальне законодавство
Горизонтальна сфера стосується екологічного законодавства з різних питань, дія якого поширюється на декілька спеціалізованих сфер, пов’язаних з довкіллям (на відміну від регламентів, які стосуються лише окремих галузей – наприклад, атмосферного повітря або водних ресурсів). Замість регулювання конкретної сфери, ці законодавчі акти є більш процедурними за природою. Вони надають методи та механізми, спрямовані на вдосконалення прийняття рішень, розробки та впровадження законодавства. Законодавство у цій галузі охоплює:
оцінку впливу на навколишнє середовище (ОВНС) запропонованих проектів;
стратегічну екологічну оцінку пропонованих планів та програм;
громадський доступ до інформації про стан довкілля;
вимоги до звітності;
створення Європейського Агентства з питань довкілля та участь у його роботі;
Програму LIFE для фінансування проектів покращення довкілля; та
розвиток НУО, що працюють у сфері охорони довкілля.
У Горизонтальній сфері діють вісім законодавчих документів (перераховані нижче):
Директива 85/337/ЄEC (доповнена Директивою 97/11/ЄC) про оцінку впливу на навколишнє середовище. Встановлює вимоги до проведення оцінки впливу на навколишнє середовище державних та приватних проектів, що імовірно можуть мати серйозний вплив на довкілля, до надання дозволу на виконання проекту.
Директива 2003/35/ЄC щодо участі громадськості у розробці планів та програм екологічного спрямування, яка доповнює в частині, що стосується громадської участі та доступу до засобів судового захисту, Директиви Ради 85/337/ЄEC та 96/61/ЄC.
Директива 2001/42/ЄC про стратегічну екологічну оцінку. Визначає зобов’язання органів державного управління (або тих приватних організацій, що надають публічні послуги) щодо визначення та оцінки потенційно значущих екологічних наслідків пропонованих планів та програм (не політики), в тому числі у сфері транскордонного співробітництва, з метою послаблення або уникнення потенційно значущого негативного впливу на довкілля ще до ухвалення такого плану або програми;
Директива 90/313/ЄEC (доповнена Директивою 2003/4/ЄC) щодо доступу до інформації про стан довкілля. Гарантує право доступу до інформації про стан довкілля, наявної в, або призначеної для органів державної влади та інших відповідних організацій, таких, як деякі надавачі комунальних послуг. Вимагає від зазначених органів надання відкритого доступу громадськості та можливості поширення наявної в них інформації про стан довкілля з метою досягнення наступних цілей: сприяння кращій поінформованості про екологічні питання; вільного обміну думками; більш ефективної участі громадськості у процесах прийняття рішень екологічного характеру; та згодом – забезпечення кращого стану природного навколишнього середовища;
Директива 91/692/ЄEC про формування звітності. Спрямована на забезпечення гармонізації галузевої звітності про стан виконання 27 директив про охорону атмосферного повітря, водних ресурсів та поводження з відходами. Держави-члени мають подавати галузеві звіти по виконанню цих директив кожні три роки на основі анкети, що надається Комісією;
Регламент 1210/90 Європейського бюро захисту природного середовища (доповнений Регламентом Ради (ЄC) 933/1999) щодо заснування Європейського бюро захисту природного середовища (EEA) та Європейської мережі інформування та спостереження за станом довкілля (EIONET);
Регламент 1655/2000 LIFE (з доповненнями,