Директива 2002/59/ЄC щодо відходів від судноплавної діяльності та залишків вантажу;

Директиви 2002/95/ЄC та 2002/96/ЄC щодо відходів електроприладів та електроніки;

Директива 2002/53/ЄC щодо відпрацьованих транспортних засобів;

Процеси та обладнання:

Директива 94/67/ЄC щодо спалювання небезпечних відходів (що має бути відмінена Директивою 2000/76/ЄC);

Директива 99/31/ЄC щодо захоронення відходів;

Директива 2000/76/ЄC щодо спалення відходів;

Транспортування, ввіз та вивіз відходів

Регламент (Постанова) ЄEC No 259/93 щодо нагляду та контролю ввозу та вивозу відходів з території Європейської Співтоваристи;

Регламент (Постанова) No 1420/1999 та No 1547/99 щодо правил та процедур, що застосовуються до транспортування деяких видів відходів у країни, що не є членами ОЄСР.

Захист водних ресурсів та управління водними ресурсами

Водні ресурси є однією з найбільш врегульованих сфер європейського права навколишнього середовища. Базуючись на необхідності фундаментального перегляду законодавчої бази з метою розробки нової політики ЄС у галузі використання водних ресурсів, а також на основі проведених консультацій з широким колом спеціалістів, Європейська Комісія запропонувала нову рамкову Водну директиву ЄС, яка була затверджена в 2000 році і мала наступні цілі:

Розробка комплексної політики Співтовариства щодо використання водних ресурсів та її впровадження відповідно до принципу субсидіарності;

Поширення сфери охорони водних ресурсів на всі води: як поверхневі, у тому числі, прибережні, так і підземні води;

Досягнення "належного стану" для усіх вод до визначеної дати та збереження цього стану, там де його вже було досягнуто раніше;

Управління водними ресурсами річкових басейнів, на основі комбінованого підходу встановлення граничних показників викидів та стандартів якості, з відповідними положеннями про координацію дій для міжнародних річкових басейнів, коли басейн річки розташований у більше, ніж одній країні-члені ЄС, та/або коли він захоплює територію країн, що не є членами ЄС;

Встановлення тарифів за користування водними ресурсами з урахуванням принципу відшкодування витрат та принципу стягнення плати із забруднювачів;

Розширення участі громадян, залучених до захисту водних ресурсів; та

Модернізація законодавства.

Основні законодавчі акти в сфері захисту та збереження водних ресурсів включають в себе наступні Директиви та Рішення, а також декілька міжнародних угод:

Законодавча база

Рамкова Водна Директива 2000/60/ЄC (змінена та доповнена Рішенням No 2455/2001/ЄC) встановлює законодавчу базу для політики Співтовариства в галузі використання та збереження водних ресурсів, а також захисту континентальних поверхневих вод, прибережних вод та підземних вод, з метою запобігання та зменшення забруднення, забезпечення стабільного використання води, охорони водного середовища, поліпшення стану водних екосистем та мінімізація негативних наслідків повеней та посух.

Прийняття цієї рамкової Водної директиви в 2000 році зробило більш раціональним законодавство Співтовариства в цій сфері за рахунок того, що ця директива замінила сім попередніх Директив, які стосувалися поверхневих вод водного ареалу перебування риб, водного ареалу перебування молюсків та ракоподібних, підземних вод та викидів небезпечних речовин.

Якість води

Директива 76/160/ЄEC щодо води для купання;

Директива 98/83/ЄC щодо якості води, призначеної для споживання людиною

Контроль викидів

Директива 91/271/ЄEC (змінена та доповнена Директивою 98/15/ЄC та відповідним Рішенням 93/481/ЄEC) щодо обробки міських стічних вод;

Директива 91/676/ЄEC щодо захисту вод від забруднення нітратами сільськогосподарського призначення;

Моніторинг та звітність

Рішення 77/795/ЄEC (змінене та доповнене Рішеннями 84/422/ЄEC, 86/574/ЄEC та 90/2/ЄEC) щодо загальних процедур обміну інформацією;

Міжнародне законодавство

Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхус, 1998 рік).

Конвенція щодо оцінки впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (Еспоо) (1991 рік).

Гельсінська Конвенція щодо транскордонних водотоків та міжнародних озер (1992 рік).

Конвенції щодо басейнів річок (Дунай (1987 рік), Ельба (1990 рік), Одер (1996 рік), Рейн (1999 рік)).

Барселонська Конвенція (1976 рік) зі змінами та доповненнями та протоколами.

Конвенція OSPAR (1992 рік) зі змінами та доповненнями.

Боннська Угода про співпрацю у боротьбі із забрудненням Північного моря нафтопродуктами та іншими шкідливими речовинами (1983 рік).

Гельсінська Конвенція щодо Балтійського моря (1992 рік).

Стокгольмська Конвенція щодо стійких органічних забруднювачів (POPs), спрямована на знищення та мінімізацію виробництва, використання та викидів стійких органічних забруднювачів (ратифікована ЄС у 2004 році - Рішенням від 14 жовтня 2004 року).

Охорона природи та біорізноманіття

Метою політики ЄС у сфері охорони природи та біорізноманіття є захист ареалів, дикої флори та фауни. Ця політика базується на чотирьох принципах:

Захист біорізноманіття в усіх країнах ЄС шляхом забезпечення того, щоб окремі ареали та види флори і фауни підтримувалися у відповідності до “статусу сприятливого збереження”;

Захист рідкісних видів флори та фауни, що знаходяться під загрозою знищення, в кожній державі-члені ЄС та в усій Європі;

Захист ареалів, що мають важливе значення для Євросоюзу, які знаходяться під загрозою знищення на місцевому та регіональному рівнях, та що є заповідними біо-географічними місцями Європи;

Внесок у збереження окремих видів рідких рослин та тварин у країнах, що знаходяться за межами Європи, шляхом встановлення обмежень на торгівлю цими видами.

Законодавство з захисту природи та біорізноманіття містить чотири директиви, чотири регламенти та два рішення, що перелічені нижче:

Директива 79/409/ЄEC щодо збереження диких птахів;

Директива 92/43/ЄEC щодо збереження ареалів, а також дикої фауни та флори;

Директива 83/129/ЄEC, що стосується ввезення у країни-члени ЄС шкіри тюленів та продуктів, вироблених із неї;

Директива 1999/22/ЄC, що стосується утримання диких тварин у зоопарках;

Регламент No. 338/97 щодо захисту окремих видів дикої фауни та флори шляхом регулювання торгівлі;

Регламент No. 348/81 щодо загальних правил для імпорту китів або інших представників сімейства китових;

Регламент No 3254/91, що забороняє використання капканів у Європейській Співтовариства та ввезення у ЄС шкур та промислових товарів певних видів диких тварин, що походять із країн, де їх ловлять за допомогою капканів або методами