ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМ РЕСУРСОМ УКРАЇНИ

Автореферат

Актуальність теми дослідження. Масова комп’ютеризація, розвиток новітніх інформаційних і комунікаційних технологій зумовили потужний прорив у сфері освіти, бізнесу, промислового виробництва, наукових досліджень та соціального життя. Інформація перетворилася на глобальний незнищенний ресурс людства в цілому та кожної нації зокрема. Відтак нова епоха розвитку цивілізації – це доба інтенсивного розвитку та освоєння інформаційного ресурсу. Цей ресурс є явищем достатньою мірою самостійним і справляє безпосередній вплив на процеси соціального управління і суспільного розвитку, забезпечуючи стабільність, самодостатність і високий рівень самоорганізації суспільного організму як цілісної системи.

Запровадження новітніх інформаційних технологій об’єктивно зумовило наростання інформаційного протиборства у політичній сфері. Стабільність політичної системи залежить від того, як швидко політична еліта отримує інформацію, якою є якість останньої і наскільки оперативно й адекватно вона реагує на цю інформацію. В результаті аналізу інформації про зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищі політична еліта розробляє заходи щодо розвитку і збереження стабільності політичної системи держави. Це дало підстави деяким дослідникам стверджувати, що політична діяльність – це інформаційна боротьба за управління свідомістю політичної еліти та соціальних груп суспільства. Крім того, інформація стала індикатором розвитку світової політики, боротьби політичних еліт.

Становлення інформаційного суспільства та кардинальний вплив інформаційного розуму на виробництво, управління, свідомість і поведінку людей, на соціальне і політичне життя в цілому актуалізують проблему осмислення інформації як інструмента влади та вироблення такої політики держави, яка б забезпечувала національну безпеку, націо-нальні інтереси й суспільний прогрес в цілому в результаті ефективного управління інформаційним ресурсом України.

У сучасній політологічній літературі цілком слушно констатується необхідність дослідження соціально-політичних аспектів становлення інформаційного суспільства (праці Д.Бела, Г.Белова, У.Дайзарда, В.Іно-земцева, М.Кастельса, К.Мея, Е.Тофлера, Ф.Уебстера), системи інфор-маційної безпеки (у статтях і монографіях І.Панаріна, А.Стрельцова), інформаційного права (праці А.Агапова, А.Антопольського, Ю.Батурина, І.Бачило, К.Белякова, О.Гаврилова, В.Копилова, Т.Костецької), форму-вання інформаційного простору (в дослідженнях О.Зернецької, О.Дубаса, В.Соловйова, І.Чижа, А.Шевцова та Г.Мернікова), вироблення ефективної інформаційної політики (книги І.Арістової, К.Белякова, В.Брижка, О.Галь-ченка та Л.Цейтліної, В.Коляденка, О.Литвиненка, Є.Макаренко), розвитку державного управління в галузі інформаційного ресурсу (праці А.Анто-польського, І.Бачило, Г.Белова, І.Тиновицької).

Аналіз праць зазначених авторів дав змогу дисертанту виокремити малодосліджені й зовсім не досліджені аспекти проблеми державного управління та відповідної політики в галузі ефективного використання інформаційного ресурсу України. Ці аспекти не були предметом спеці-альних політологічних досліджень, а лише частково розглядалися в контексті проблематики інформаційного суспільства та інформаційної політики. Спеціальні монографічні дослідження державної політики в галузі управління інформаційним ресурсом України відсутні.

Відтак потреба в дослідженні особливостей реалізації політики України у сфері управління національним інформаційним ресурсом зумовила необхідність політологічного аналізу цих проблем. Їх вирішення сприятиме як оптимізації відповідної політики держави та забезпеченню національної безпеки, так і розв’язанню проблем гармонізації національного законодавства та законодавства Європейського Союзу в сфері інформацій-ного права, забезпечення прав людини і громадянина. Усе це зумовило актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планової дослідницької теми відділу правових проблем політології “Теоретико-методологічні проблеми співвідношення політики, права і влади” Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України у 2002–2004 роках (№ державної реєстрації РК 0102U007073), а також планової дослідницької теми “Державна стратегія реформування інформаційної інфраструктури України та захисту її інформаційних ресурсів” Інституту стратегічних досліджень при Президенті України в 2001–2002 роках (№ державної реєстрації 0101U004301).

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є створення концепту державної політики в галузі формування, ефективного використання і правового регулювання інформаційного ресурсу України. З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:–

з’ясувати роль держави в регулюванні інформаційної діяльності в умовах становлення інформаційного суспільства;–

визначити зміст і обсяг поняття “інформаційний суверенітет”, основні завдання щодо забезпечення інформаційного суверенітету Української держави; –

здійснити класифікацію національних інтересів у інформаційній сфері за їх суб’єктами;–

визначити сутність, мету, принципи, об’єкти, завдання державної інформаційної політики в умовах переходу до інформаційного суспільства;–

визначити принципи, напрями й особливості діяльності органів державної влади щодо управління інформаційним ресурсом України;–

визначити основні функції, завдання, напрями оптимізації організаційної структури органів влади, які відповідають за інформаційну сферу; –

створити концепцію правового регулювання використання інформаційного ресурсу з метою забезпечення ефективного функціонування ін-формаційної сфери держави, її інтеграції у світовий інформаційний та політико-правовий простір.

Об’єктом дослідження є державна політика України в інформаційній сфері загалом та щодо управління інформаційним ресурсом зокрема.

Предметом дослідження є особливості функціонування інформаційного ресурсу України як системи в умовах суспільної трансформації.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали як філософські, загальнонаукові, так і спеціальні наукові методи, найбільш ефек-тивні для пізнання політичної та інформаційної сфери. Застосування діалек-тичного методу дало можливість, по-перше, проаналізувати функціонування системи органів влади, які відповідають за інформаційну сферу, у взаємозв’язку із загальними напрямами державної політики та реаліями формування інформаційного суспільства на національному та міжнародному рівнях; по-друге, значно глибше осягнути зміст та сутність інформаційного ресурсу, що розглядається як суперечлива єдність різнопорядкових феноменів.

Поєднання методів аналізу та синтезу зумовило двохаспектний розгляд проблем здійснення політики держави в інформаційній сфері. Автор спирався на значний фактологічний матеріал як сукупність явищ (діяльність різних суб’єктів щодо управління інформаційною сферою), узагальнення та синтез якого дали змогу концептуалізувати модель управління в інформаційній сфері та визначити її проблемні елементи.

Застосування системного підходу дало змогу представити сукупність повноважень окремих органів влади як цілісну систему виконання основних функцій держави щодо управління інформаційним ресурсом.

Структурно-функціональний метод використаний автором при аналізі адекватності