Синергетичний метод було застосовано дисертантом при аналізі функціонування прямих і зворотних зв’язків у системах, якими є інформатизація, інформаційна політика, інформаційний ресурс як об’єкти наукового дослідження та державного управління.

Порівняльний метод дав змогу дисертанту розкрити пріоритети та особливості інформаційної політики різних країн, вирізнити моделі інформаційної стратегії держав у контексті суспільної трансформації, глобалізації та формування інформаційного суспільства.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. У дисертації здійснено комплексний аналіз особливостей здійснення державної політики в галузі управління інформаційним ресурсом України, на основі чого вироблено концептуальні положення і рекомендації щодо оптимізації цієї політики в умовах формування інформаційного суспільства.

У межах дослідження одержано результати, які мають наукову новизну.

1. Вперше у політологічному контексті обґрунтовано висновок про взаємозумовленість тенденцій утвердження інформаційного суспільства, насамперед у сфері політики, і посилення ролі держави як гаранта забезпечення переваг позитивної свободи (добробуту, одержання знань, інформації, реалізації політичних інтересів).

2. Уточнено поняття інформаційного суверенітету держави. Доведено, що нагальним питанням забезпечення інформаційного суверенітету держави є визначення зовнішніх і внутрішніх загроз, якими для України є непрозорість міжнародного інформаційного простору, децентралізація контролю за інформаційною діяльністю, інформаційна експансія інших країн, використання інформаційної інфраструктури для транзиту масивів інформації через кордони держави на умовах транснаціональних інформаційних монополій.

3. Сформульовано поняття національних інтересів як визнаної державою і забезпеченої правом збалансованої сукупності інтересів особи, суспільства і держави, реалізація якої є гарантією існування, безпеки і сталого розвитку нації. Діяльність держави щодо забезпечення національних інтересів має здійснюватися за певним алгоритмом у декілька послідовних етапів. Здійснено класифікацію національних інтересів в інформаційній сфері: інтереси особи, інтереси суспільства, інтереси держави. Охарактеризовано особливості цих видів національних інтересів у інформаційній сфері.

4. Визначено сутність, мету, принципи (відкритості, рівності інтересів, системності, пріоритетності вітчизняного виробника, соціальної орієн-тації, державної підтримки, верховенства права), об’єкти (система форму-вання і використання інформаційних ресурсів; інформаційно-телекомуні-каційна інфраструктура; науково-технічний і виробничий потенціал; ринок інформаційних і телекомунікаційних засобів, інформаційних продуктів і послуг; домашня комп’ютеризація; міжнародне співробітництво; системи забезпечення інформаційної безпеки; правова база інформаційних відносин), завдання (модернізація інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, ефективне використання національного інформаційного ресурсу та забезпечення вільного доступу до нього, забезпечення громадян суспільно значущою інформацією і розвиток незалежних ЗМІ) державної інформаційної політики України, її особливості за умов переходу до інформаційного суспільства.

5. Визначено основні принципи і напрями діяльності органів державної влади щодо створення інформаційного суспільства в Україні, розв’язання завдань формування національного інформаційного простору і входження України у світове інформаційне співтовариство.

6. Окреслено основні напрями і пріоритети правового регулювання функціонування інформаційного ресурсу: роль держави у формуванні та використанні національної інформаційної інфраструктури; визначення і статус державних інформаційних ресурсів; правовий статус інформа-ційних ресурсів у системах права власності та інтелектуальної власності; використання інформації з обмеженим доступом при міжнародному співробітництві в різних сферах.

7. Концептуалізовано систему управління і захисту інформаційного ресурсу України. Визначено стратегію управління національним інфор-маційним ресурсом: формування ринку інформаційних продуктів і послуг; удосконалення інформаційної інфраструктури, її організаційно-правових засад, створення відповідних структурно-функціональних ланок, розвиток вітчизняної бази інформаційно-телекомунікаційних технологій для інфор-маційної діяльності у науково-технічній сфері, системі охорони об’єктів інтелектуальної власності при здійсненні трансферу технологій; впровад-ження організаційних (за вертикаллю) умов для здійснення управлінських заходів щодо створення загальної системи захисту інформаційних ресурсів з обмеженим доступом та відкритої інформації, важливої для суспільства і держави.

8. Визначено поняття інформаційного ресурсу та його найважливіші ознаки. Відповідно до класифікації інформаційних ресурсів за джерелами, метою створення та за специфікою діяльності користувача й споживача здійснено класифікацію видів інформаційних ресурсів та категорій інформаційних ресурсів.

9. Визначено функції державного управління інформаційною сферою і завдання державної політики в галузі управління інформаційним ресурсом, а також функціональну структуру організаційно-правової системи державного управління інформаційним ресурсом України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації розширюють простір для подальшого теоретичного дослідження проблематики вдосконалення державної політики у сфері управління інформаційним ресурсом, для розробки нормативно-правового забезпечення інформаційної діяльності в Україні та інших пострадянських країнах.

Робота може бути використана при підготовці загальних і спеціальних курсів у вищих закладах освіти, написанні підручників і навчальних посібників з державної політики, теорії прав людини, інформаційного права, проблем інформаційного суспільства, теорії масової комунікації, з державного управління, основ національної безпеки тощо.

Окремі положення роботи та практичні рекомендації можуть бути використані органами державної влади у практичній діяльності, пов’язаній з управлінням інформаційною сферою, обігом інформації та ін.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена у відділі правових проблем політології Інституту держави і права ім.В.М.Ко-рецького НАН України. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження були апробовані на круглих столах “Наука та інформаційні ресурси в контексті національної безпеки” (Київ, 1999 та 2000); ХVIII міжнародному симпозіумі з наукознавства та науково-технічного прогнозування “Наука і використання наукових знань в країнах з перехідною економікою” (Київ, 2000); VI міжнародній науково-практичній конференції “Акту-альні питання розвитку інноваційної діяльності” (Сімферополь, 2001); міжнародному симпозіумі “Роль міжнародних організацій в розвитку загальноєвропейського науково-технологічного простору” (Київ, 2001); міжнародній конференції “Інноваційна модель та стратегія єдиного розвитку” (Івано-Франківськ, 2002); VIІІ міжнародній науково-практичній конференції “Акту-альні питання розвитку інноваційної діяльності” (Сімферополь, 2003); міжнародному симпозіумі “Фунда-ментальні дослідження в сучасному інноваційному процесі: організація, ефективність, інтеграція” (Київ, 2003); ІХ міжнародній науково-практичній конференції “Побудова інформаційного сус-пільства: ресурси і технології” (Київ, 2002); міжнародному конгресі “Інфор-маційне суспільство України – стан, проблеми,