й використання інформаційного ресурсу; 4) розробка і реалізація фінансово-економічних методів регулювання діяльності щодо формування й використання інформаційного ресурсу; 5) забезпечення державної реєстрації інформаційних ресурсів, повноти створення первинних і похідних інформаційних ресурсів на основі інформації, що створюється у процесі діяльності державних органів, органів регіонального і місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності; 6) формування інформаційних ресурсів, що охоплюють інформацію про діяльність дер-жавних органів, органів регіонального і місцевого самоврядування, державних підприємств і організацій з метою надання їх для вільного доступу громадянам і організаціям; 7) забезпечення ефективного використання інформаційних ресурсів у діяльності державних органів, органів регіонального і місцевого самоврядування та державних підприємств, установ і організацій; 8) оптимізація державної політики щодо забезпечення науково-технічних, виробничо-технологічних і організаційно-економічних умов створення й застосування інформаційних технологій та інших елементів інформаційної інфраструктури для формування, розвитку й ефективного використання інформаційного ресурсу та сприяння доступу громадян до світових інформаційних ресурсів, глобальних інформаційних систем; забезпечення функціонування ефективної системи захисту інформаційних ресурсів; 9) захист громадян, суспільства й держави від хибної, спотвореної та недостовірної інформації; 10) розробка і впровадження ефективних правових, організаційних і економічних механізмів регулювання інформаційного ресурсу України; 11) регулювання співробітництва, спрямованого на забезпечення рівноправного і взаємовигідного використання національних інформаційних ресурсів у процесі міжнародного обміну; 12) кадрове забезпечення функ-ціонування системи державного управління національним інформаційним ресурсом; 13) інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття рішень у сфері управління інформаційними ресурсами; 14) контроль за встановленим порядком і правилами формування і використання інформаційного ресурсу; 15) нагляд за дотриманням законодавства в сфері формування і використання інформаційного ресурсу та здійснення правосуддя у сфері суспільних інформаційних відносин.
У сукупності інформаційне законодавство, нормативно-правові документи повинні визначати функціональні обов’язки органів і організацій, що відповідають за управління інформаційною сферою, і це створить систему державної політики в галузі управління інформаційним ресурсом, для вирішення таких завдань: координація діяльності з формування інфор-маційного ресурсу; визначення повноважень і відповідальності щодо інформаційних ресурсів органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ; встановлення порядку фінансування і фінансової звітності щодо інформаційних ресурсів; організація реєстрації інформаційних ресурсів і їхнього обліку як майна; контроль використання інформаційних ресурсів і надання доступу до них; контроль захисту і збереженості інформаційних ресурсів.
Важливим аспектом концепції державної інформаційної політики є визначення напрямів державної діяльності щодо: використання науково-технічного і виробничого потенціалу для розвитку всіх елементів національного інформаційного простору; формування і регулювання інформаційного ринку; міжнародного інформаційного співробітництва та інтеграції інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури до світових інформаційних систем; створення ефективної системи інформаційної безпеки. Окремим розділом концепції має бути визначення системи формування і забезпечення реалізації державної інформаційної політики України, в якому необхідно передбачити: організаційну структуру, повноваження і функції суб’єктів інформаційної діяльності, що здійснюють державну інформаційну політику.
Інформаційна складова політики держави у формуванні інноваційної моделі розвитку базується на виваженій концепції розвитку науки і технологій. Тільки визнання пріоритетом високих інноваційних, сучасних наукомістких технологій, в основі яких лежать досягнення фундаментальних наук, може вивести Україну на лінію сучасних глобальних трансформацій. Перетворення України на суспільство сучасних високих інноваційних технологій дасть можливість вирішити одразу кілька фундаментальних проблем: підвищити рівень освіти і кваліфікації населення як головного джерела добробуту, стабільності й культури; ефективніше вирішувати проблеми охорони здоров’я, екології і демографії; зберегти територіальну цілісність країни, єдиний економічний і соціокультурний простір. Випереджальний розвиток науки і технологій та впровадження їхніх результатів у практику дасть змогу ввести в господарський оборот країни значну частину свого науково-технічного потенціалу. Реалізація цього сценарію можлива за скоординованих зусиль держави і бізнесу.
Стратегічними цілями державної науково-технічної політики у сфері інтелектуальної діяльності є: удосконалення порядку закріплення прав на результати інтелектуальної діяльності, отримані при виконанні науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт за кошти бюджету; розвиток системи економічних стимулів для активізації цивільного обігу результатів інтелектуальної діяльності; створення ефективної організаційної інфраструктури для реалізації науково-технічних досягнень.
Такі цілі зумовлюють поточні завдання державної інформаційної політики в галузі науки і техніки: зміцнення механізмів правового регулювання відносин у галузі захисту результатів інтелектуальної діяльності; забезпечення розвитку інституту комерційної таємниці; удосконалення системи обліку і контролю використання результатів інтелектуальної діяльності; підвищення рівня безпеки інформаційних систем, що використовуються для захисту результатів інтелектуальної діяльності.
Реалізація принципів і основних напрямів правового регулювання використання державного ресурсу НТІ передбачає: законодавче закріплення механізмів включення НТІ до складу об’єктів інтелектуальної власності України; забезпечення гарантій прав виробників і власників НТІ у процесі формування і використання державного інформаційного ресурсу; включення нових знань і досягнень у галузі НТІ до інноваційної і виробничої сфер України; розробку індикаторів оцінки ефективності НТІ з урахуванням реальних потреб країни в інформуванні про стан інформаційного ресурсу в даній сфері і т. ін.
Політико-правові, організаційні, економічні та науково-технічні заходи, спрямовані на протидію загрозам національним інтересам, становлять систему безпеки національних інтересів у інформаційній сфері. Остання визначається безпекою інформації, інформаційної інфраструктури і правового статусу людини і громадянина у сфері інформаційної діяльності й безпекою суспільних відносин, що опосередковують цю діяльність.