Анти-маніпуляції. Присвячено виборам

Частина І

З чого починається маніпуляція свідомістю

Відтепер ти не людина

В неправильних суспільствах, зокрема в Україні, більшість політиків "згадують" про свій народ найбільше в період передвиборчої кампанії. Лише в цей нетривалий проміжок часу ми стаємо об'єктами всіляких піар-експериментів, нас примушують уважно слідкувати за брудом передвиборчих кампаній, маніпулюють нашою свідомістю, намагаються нас принизливо привабити цинічними методами та примусити проголосувати за себе. В проміжку між виборами можна відпочити, ми стаємо такою собі звичайною інертною безпечною сірою масою, яку треба трохи контролювати, трохи тлумити, трохи заспокоювати, щоб нам не спадало на думку чимось обурюватися. На вибори ж ми робимося інструментом, засобом. Перед виборами вони починають згадувати, що залежить усе насправді від нас. І що у нас є розум, є воля, є совість, є здатність робити правильний вибір. Але нікому на Україні не потрібно, щоб люди голосували мудро - потрібно, щоб голосували так, як потрібно.

Тому в час кожної передвиборчої кампанії триває їхня боротьба з нашою свідомістю. І перше, що ми хочемо, щоб ми всі зрозуміли: у нас в країні ніхто з політиків не зацікавлений у нашій здатності робити розумний вибір. Ніхто не зацікавлений у тому, щоб ми були людьми. Ми - це біосоціальні істоти, які володіють певним набором стереотипів, базових властивостей, слабкостей, мрій, сподівань, особливостей ментальності і які ставлять галочку в бюлетені. Ці особливості, мрії зі сподіваннями і т.д. треба просто вдало зачепити, скерувати, зіграти на нашій нездатності та небажанні глибше проаналізувати ситуацію.

Це погано і неправильно! Але такі правила політичної гри в Україні, де громадськість та політикум є нерівними гравцями. У нас надто мало механізмів, які могли б забезпечити гідне представництво нас, громади, на тому фронті, який називається - передвиборча кампанія. Поряд із занепадом громадського контролю, громадського інформування і т.д., останнім часом інтенсивно розвиваються повноцінні наукові галузі, які займаються розробкою ефективних методів маніпуляції нашою свідомістю. Про те, наскільки ефективними є ці методи, свідчать результати як, на перший погляд, досить простих методів ("зіграти на привабливому образі", суперовий прохід Партії Зелених на минулих виборах лише завдяки привабливому іміджу без жодних підґрунть), так і складніших (почерк російських спеців від піару на УТ-1, заковириста передвиборча кампанія "Яблука" і т.д.)

Про те, наскільки нас не вважають людьми, може свідчити хоча б телевізійна рекламна кампанія Демсоюзу, де показують і розповідають справді сумні історії людей, яких зрадила їхня доля: бездомних дітей, дітей-сиріт, безробітних і т.д. Це ж ким треба бути, щоб на гoрі цих людей ("Вони живуть надією") будувати банальну передвиборчу кампанію своєї партії, яка насправді ніколи не піклувалася і не піклуватиметься про цих нещасних, навіть коли утримається в парламенті. Цинічне використання чужої трагедії для своїх навіть не меркантильних, треба казати злочинних інтересів... Це реалії сьогодення. Ми - не народ, ми електорат.

Або ще: Політичне Об'єднання "Жінки за майбутнє". Вже хочеться піти і проголосувати! Жінки будуть думати про дітей та майбутнє, в той час як чоловіки про владу і гроші! Цікаво, скільки людей, які поставлять галочку біля голої ідеології, поцікавиться, а хто за цим стоїть, хто лідери цього об'єднання (до слова, лідер - дружина нині діючого президента), ким вони були до цього, які в них засоби втілення цієї ідеології, які гарантії... Скільки жінок хоча б прочитає програму цього об'єднання (з якої і так, скорше за все, ніякої користі, один популізм)? Коротко кажучи, скільки людей подумає, перш ніж проголосувати "серцем"? Адже в чудову ідею можна загорнути все, що завгодно...

Процес перетворення з електорату в народ буде дуже повільним і складним і передбачатиме створення дуже багато чого нового і до цих пір не баченого. Нехай першою сходинкою цієї драбини буде ЗНАННЯ. Адже, як казав Френсіс Бекон, "Knowledge is power", що з англійської можна перекласти і як "Знання - це сила", і як "Знання - це ВЛАДА".

В Україні зараз чимало літератури на тему маніпуляції свідомістю, проте вона зазвичай адресована вузькому колу спеціалістів. Ми вирішили подати це максимально просто і стисло, щоб ви одразу розуміли, щo з вами насправді витворяють рекламні плакати на вулицях та дяді з телевізора.

Вистачить спати

Що постає у твоїй уяві, коли ти після слова "політика" чуєш слово "насилля"? Міліціонери, що б'ють студентів? "Орли", що калічать та вбивають журналістів? Сльозоточивий газ та брандсбойти на мирних демонстраціях?

Так, це насилля, але воно спрямоване проти кількісно невеликої частини нашого суспільства. Всіх не переб'єш і не посадиш. Проти решти людей спрямований інший, мабуть, страшніший вид насильства. Про це говорять провідні американські соціологи П. Лазарсфельд та Р. Мертон: "Ті, хто контролює погляди та переконання в нашому суспільстві, вдаються менше до фізичного насильства та більше до масового навіювання. Радіопрограми та реклама замінюють залякування та насильство." З фізичними розправами до нас ще не добралися, проте побиття нашої волі та свідомості триває постійно.

Спеціаліст по засобах масової інформації З.Фрейре: "До пробудження народу навіть немає маніпуляції, є лише тотальне придушення. Поки ті, хто придушені, повністю завалені дійсністю, навіть немає потреби ними маніпулювати."

Спробуємо зрозуміти, підвищується чи понижується статус людини при переході від прямого примусу до маніпуляції свідомістю. Навіть у війні "всіх проти всіх" об'єкти впливу діляться на три категорії: друг, партнер, ворог. Спеціалісти сходяться на думці, що людина,