Добре розроблена технологія "створення" політиків з опорою на стереотипи. Жаргонне слівце "розкрутка" означає цілу систему просування на вищі рівні політики людей, незалежно від їх реальних якостей та рівня вже наявної популярності. Одним із складних стереотипів є імідж - спеціально вибудуваний в ході цілої програми дій стереотипний образ політика чи громадського діяча. Як пишуть в підручниках, в іміджі "головне не те, що є насправді, а те, що ми хочемо бачити, що нам потрібно". Тобто імідж повинен відповідати активним сподіванням людей - активним стереотипам масової свідомості. Маємо: не тільки політик може говорити неправду, а й сам він може бути неправдою... Можемо спостерігати, як цеглинка за цеглинкою будується зараз новий імідж Медведчука- "діда Мороза", який зовсім не відповідає дійсності.

Маніпуляція може проходити не тільки у вигляді створення стереотипів (стереотип доброго прального порошку, коли його показують по десять разів на годину по телевізору), але й у вигляді спекулювання готовими стереотипами, які є в кожної людини. Це називається каналізування стереотипів, направляння їх в те русло, яке потрібне маніпулятору. Елементарний приклад: ми всі не любимо злодіїв. Найпростіший варіант каналізування цього стереотипу - назвати злодієм кого-небудь третього. Стереотип спрацьовує, до людини формується стійка антипатія. Або складніший випадок з нашого сьогодення - вдалий хід передвиборчого штабу Кучми в другому турі минулих президентських виборів, коли страх перед "комуністичним реваншем" вдало перетворили на любов до "спасителя", який не дасть Симоненку згубити Україну (ходили небезпідставні чутки про чималу суму, яку отримав Симоненко від Кучми за цю блискучу роль "червоної загрози"). Стереотип, що був у кожної нормальної людини, "підправили" і спрямували туди, куди треба. Приклад, гідний підручників по маніпуляції свідомістю.

Почуття

Настільки ж важливим, як і мислення, об'єктом для маніпуляції є сфера почуттів. Цілком можливо, що це - головна або хоча б перша сфера, на яку спрямований вплив. В кожному випадку, почуття є більш рухомими і податливими, а якщо їх вдається "розтріпати", то і мислення виявляється більш вразливим для маніпуляції. Можна сказати, що в великій маніпуляції свідомістю гра на почуттях - обов'язковий етап.

Чуттєва ступінь відображення стоїть ближче до зовнішнього світу, ніж мислення, і реагує швидше, безпосередніше. Тому її легше "експлуатувати". Дізраелі навіть сказав: "Те, що називають громадською думкою, скоріше заслуговує називатися громадськими почуттями".

Якщо потрібно чимось вплинути на нас громадян, то цей процес може починатися лише з впливу на емоції - на освоєння логічної аргументації ми не бажаємо тратити ані часу, ані зусиль. Крім того, в області почуттів легше створити "ланцюгову реакцію" - зараження, епідемію почуттів. Тому загальною принциповою установкою в маніпуляції масовою свідомістю є попереднє "розгойдування" емоційної сфери.

Особливо легко викликати ті почуття, які в щоденній моралі вважаються гідними осуду: страх, заздрість, ненависть, самовдоволення. Вирвавшись з-під контролю свідомості, вони найгірше піддаються внутрішньому самоконтролю і виявляються особливо бурно. Хто з нас не спостерігав захоплено, з солодким відчуттям підглядання в замкову щілину, за депутатськими побоїщами... І поки ми в цьому тихому трансі, ми відкриті для маніпуляції.

Менш бурхливо, проте більш наполегливо виявляються почуття благородні, такі, що спираються на традиційні позитивні цінності. В маніпуляції ефективно використовується природнє почуття жалю і співчуття до слабкого, беззахисного. В дуже багатьох ситуаціях пасивний маніпулятор - це той, хто підкреслює свою слабкість, неспроможність і навіть небажання керувати - виявляється найважливішою фігурою в програмі маніпуляції.

В той час як реклама комерційна більше грає на зорових образах та стереотипах, цариною використання почуттів є реклама політична. Ми вже згадували кампанію Демсоюзу, де у нас викликають саме почуття жалю, яке пожене нас до виборчих урн. Ефективність такого підходу пояснює людина, що пише промови для представників Білого Дому У.Гевін, що був одним із авторів доктрини виборчої кампанії Ніксона в 1968р.: "Виборці насправді є лінивими і навіть не хочуть зробити зусилля, щоб зрозуміти, про що ми говоримо. Розум потребує найвищого степеня дисципліни, концентрації уваги. Набагато легшим є звичайне враження. Розум відштовхує глядача, логіка докучає йому. Емоції збуджують, вони ближче до поверхні, м'якше куються." Чи не такими ми є?

Ледь не головним почуттям, яке найширше експлуатується в маніпуляції свідомістю, є страх. Є навіть така формула: "Суспільство, що піддалося неадекватному страхові, втрачає спільний розум." Оскільки страх - фундаментальний фактор, що визначає поведінку людини, він завжди використовується як елемент управління.

Уточнимо поняття. Є страх істинний, такий, що відповідає реальній небезпеці. Цей страх - це вираження інстинкту самозбереження. Він сигналізує про небезпеку, і на основі сигналу робиться вибір найбільш доцільної поведінки (втеча, захист, напад і т.д.). Реальний страх може бути надмірним, тоді він шкодить - в тій мірі, в якій він спотворює небезпеку. Але є страх ілюзорний, невротичний, який не сигналізує про реальну небезпеку, а створюється в уяві, в світі символів, "віртуальної реальності". Розвиток такого страху недоцільний, а часом фатальний. Різновидністю ілюзорного страху є маніакальний страх, коли величина небезпеки, могутність "ворога&q

Частина ІІ

Уява

Крім мислення і почуттів, найважливішим об'єктом маніпуляції свідомістю є уява.

Перетворення якоїсь часточки реальності в образ, створюваний свідомістю (фантазією) людини.

Ле Бон писав у книзі "Душа натовпу": "Могутність переможців і сила держав власне і