головних проблем психології, філософії і культурології стала масова свідомість. Ми були відділені від накопиченого в цій області знання суспільствознавством, що виходило з категорії класової свідомості. Маса (і її крайня, тимчасова і хитлива форма - натовп) не є частиною суспільства, хоча й утворює колективи. У ній відсутня структура і стійкі культурні системи, у неї інший розум і тип поведінки, ніж у класу.
Ле Бон у своїй книзі "Психологія мас" перелічує помічені ним особливості цього короткоживучого людського колективу. Приведемо його тези з розділу "Душа натовпу".
У натовпі "свідома особистість зникає, причому почуття й ідеї всіх окремих одиниць, що утворюють ціле, приймають один і той самий напрямок. Утворюється колективна душа, яка має, звичайно, тимчасовий характер, але і дуже визначені риси... Індивід, пробувши трохи часи серед діючого натовпу, чи під впливом струмів, що виходять від цього натовпу, чи з яких-небудь інших причин - невідомо, потрапляє незабаром у такий стан, що дуже нагадує стан загіпнотизованого суб'єкта". Натовп - якісно нова система, а не конгломерат. У ньому "немає ні суми, ні середнього її складових, але існує комбінація цих елементів і утворення нових властивостей".
"Індивід у натовпі здобуває свідомість нездоланної сили, і ця свідомість дозволяє йому піддаватися таким інстинктам, яким він ніколи не дає волю, коли буває на самоті. У натовпі ж він менш схильний приборкувати ці інстинкти, тому що юрба анонімна і не несе на собі відповідальності. Почуття відповідальності, що стримує завжди окремих індивідів, зовсім зникає в натовпі".
Людина в натовпі має дивно високу сприйнятливість до вселяння: "У натовпі всяке почуття, усяка дія заразлива, і притім у такому ступені, що індивід дуже легко приносить у жертву свої особисті інтереси інтересу колективному. Подібне поводження, однак, суперечить людській природі, і тому людина здатна на нього лише тоді, коли вона складає частку натовпу... Перш ніж він утратить усяку незалежність, у його ідеях і почуттях повинна відбутися зміна, і притім настільки глибока, що воно може перетворити скупого в марнотратного, скептика - у віруючого, чесну людину - у злочинця, боягуза - у героя.
Натовпу знайомі тільки прості і крайні почуття; усяку думку, ідею чи вірування, викликані у ньому, натовп приймає чи відкидає цілком і відноситься до них чи як до абсолютних істин, чи ж як до настільки ж абсолютних оман. Які б ні були почуття натовпу, добрі чи злі, характерними їх рисами є однобічність і перебільшення... Сила почуттів у натовпі ще більш збільшується відсутністю відповідальності, особливо в натовпі різнокаліберному".
"Юрба ніколи не прагнула до правди; вона відвертається від очевидності, що не подобається їй, і надає перевагу поклонятися омані, якщо тільки омана ця приваблює її. Хто уміє вводити Юрбу в оману, той легко стає її володарем; хто ж прагне її просвітити, той завжди буває її жертвою".
Ле Бон багато місця приділяє мінливості натовпу - його дивної здатності моментально, "усім разом" реагувати на імпульси, одержувані від ватажків. Це показує, що людина в натовпі дійсно має нову якість, стає елементом нової системи. Вона не обмірковує свої дії, а миттєво підкоряється отриманому якимсь чином сигналу. Таке поводження можна уподібнити тому, як реагують на сигнал два різних типи групи - зграя риб і, наприклад, група водіїв, що сидять у своїх автомобілях. Зграя риб, одержавши сигнал через коливання води, повертає вся разом, одночасно. У кожної особи немає рефлексії на сигнал, вона не затримується з переробкою інформації. Група автомобілів, що стоїть у світлофора, теоретично теж могла б з появою зеленого сигналу рушити з місця вся разом, одночасно - адже сигнал видно усім. Однак кожен водій чинить обережно і починає рухатися тільки тоді, коли з місця рушить машина, що стоїть перед ним, так ще з деяким запасом на невизначеність поводження її водія. І виходить, що відстань між машинами збільшується, і задні рушають уже коли світлофор закрився. Водії юрби не утворюють.
Індивід, схильний стати людиною маси і влитися в натовп - це людина, вирощена в школі життя визначеного типу, що володіє визначеним складом мислення і живе саме в атомізованому цивільному суспільстві масової культури. Це людина, що легко скидає із себе почуття відповідальності. У цьому їй допомагають і політики, що застосовують "натовпоутворення" як поведінкову технологію.
Фашисти прийшли до влади, зумівши на час перетворити розважливий німецький народ у натовп - і вона ринулася в божевільний похід, забувши про совість і не думаючи про наслідки. У відношенні молоді фашизм свідомо руйнував традиційні відносини. Йшло зняття природних для підлітків культурних норм, заборон, підпорядкування і поваги до старшого. Ідеологи фашистів поставили задачу: створити особливий стиль - так, щоб "молоді стало нудно в таборі комуністів". Була вироблена ціла філософія за назвою "а яке мені діло" чи стиль "бурлаки і фанфарона" - говорячи попросту, хулігана. Наставники молоденьких фашистів заохочували вуличне насильство, ножі і кастети. Сам фюрер заявив: "Так, ми варвари, і хочемо ними бути. Це почесне звання. Ми омолодимо світ".
Контрастом натовпу може служити схід сільської громади - зовні схоже скупчення людей, особливо якщо схід готується до якихось дій. Відмінність у тім, що схід - це збори у високому ступені структуровані системою статусів, поваги й авторитету. Це саме збори, що накладають на кожного величезний тягар відповідальності.
Ле Бон висуває одне важливе положення, що, видно, випереджало його час і,