напевно, викликало в сучасників подив. Але сьогодні, з розвитком радіо і телебачення, він стало дуже актуальним. Суть його в тім, що для утворення юрби не є необхідним фізичний контакт між її частками. Ле Бон пише: "Тисячі індивідів, відділених один від одного, можуть у відомі моменти підпадати одночасно під вплив деяких сильних емоцій від якої-небудь великої події і здобувати, таким чином, усі риси одухотвореного натовпу... Цілий народ під дією відомих впливів іноді стає натовпом, не являючи собою при цьому збір у власному змісті цього слова".
Саме це ми і спостерігаємо в останні десятиліття: населення нашої країни, піддане постійному впливу мас-культури і телебачення, перетворюється у величезну віртуальну юрбу. Вона не на площі, а в затишних квартирах біля телевізорів, але вся вона не структурована і слухає тих самих лідерів і пророків, не вступаючи з ними в діалог. Вона не біжить сама вбивати журналістів чи арештувати невинних студентів, вона лише схвалює такі дії своєї влади. Коли говориш із такими людьми про руйнівні дії, що вони підтримують, бере жах. Ці люди дійсно можуть знищити країну без усякого злого наміру, просто "не подумавши".
Подумаймо про це. Наша байдужість, наше небажання вийти на вулицю і висловити свою думку, чи бодай небажання подумати, поміркувати над якоюсь ситуацією чи словами агітатора, свідчить не про нашу нездатність до цього, а про те, що нас перетворюють (і вже майже перетворили) у натовп. Натовп, який тим навіть і слабший, що у ньому ми не бачимо свого сусіда, лиш нашого "вождя", колективного вождя, який промовляє до нас через засоби масового впливу і якому ми ніяк не можемо відповісти, якому не можуть (не мають такої можливості) відповісти навіть титуловані політики від опозиції, яким за родом їх діяльності демократичними принципами гарантована ця можливість. Чи хочете ви бути елементом натовпу?
Якщо ні, то заради Бога, думайте, вирішуйте самостійно, не орієнтуйтесь ні на кого, тільки на себе. І основне - відчувайте відповідальність за кожне відмахування чи відсторонення, байдужість до важливої проблеми, що торкається кожного.
Моральність? Кому вона потрібна...
На думку Йохан Хейзинга (1872-1945), автономія держави від моралі, на його думку - найбільша небезпека, що загрожує нашій цивілізації. Викорінення моралі з усіх верств української політики - ось те, що з жахаючою послідовністю ми спостерігаємо останнім часом. Проблема навіть не в тому, що більша частина діячів здатна продатися за 30 срібняків, а вже в тому, що кожен з них гарячково шукає такої можливості...
"Дозволено все, що не заборонено законом!" Закон не забороняє чорний PR - він сміливо йде в хід. Виборче законодавство не забороняє крадіжки політичних брендів - з'явився НРУ за єдність. Конституція України не забороняє бути нечесним - абсолютна більшість такою є, вдало балансуючи на межі законного і незаконного. Правові консультанти щоденно працюють над тим, щоб порушеними виявилися тільки неписані закони людської моралі.
Але чи політики в тому винні? Чи тільки в політиці ми спостерігаємо такі тенденції? Винен абсолютно кожен з нас, починаючи від людини бізнесу, що незаконно вивозить капітал з України, закінчуючи пересічним громадянином, що тихо мріє стати такою нечесною людиною і при найменшій можливості, можливо, такою стане... Спитай себе, чи не дивився ти з заздрістю на "нового українця", який збагатів за рахунок твого ближнього (адже зробити чесний капітал за українських умов є абсолютно неможливо)? Чи не вимовляєш ти слово "олігарх" з повагою та пієтетом? В Інтернеті між олігархами йде запекла суперечка про те, хто з них є олігархом, хто не є... Слово "олігарх", що в нашій дійсності стало означати "особливо успішний злодій", тепер зробилося компліментом.
Ми підійшли до основної проблеми, яку коротко можна охарактеризувати так: "Якби я став депутатом, я б, мабуть, теж крав. А чого? Всі ж крадуть..." Тому стають депутатами... міністрами... президентами... і крадуть. Адже ж чиновник не дається нам згори - чиновник походить з нас, з народу, адже він народився у чиїйсь сім'ї та виріс у чиємусь домі. Чому ж він мусить бути якоюсь іншою людиною, ніж його сусід, якому до влади дорватися не судилося? Значить, усі ми такі...
Саме тому, поки ми самі не станемо здоровими, ніколи не стане здоровою і наша влада. Саме тому "народ має ту владу, на яку заслуговує". Ми не беремося обчислювати відсоток чи аналізувати структуру аморальних людей в українському суспільстві, і, борони Боже, не будемо стверджувати, що такими є всі. Та частка таких людей надто велика. Або, скоріше, активність чесних людей надто низька...
З нашого погляду на дану тему аморальність "розташована" у тій частині культури, де ставляться під сумнів чи відкидаються встановлені загальною етикою цінності, де усувається традиція. Можливо, це тема трохи іншої бесіди на тему національної свідомості чи виховання, проте саме традиція (тут розуміємо це слово як закодований певним чином та переданий від покоління до покоління кодекс честі та моральної поведінки, а не як сало та вишиванка) є одним з основних носіїв цієї моралі, осередків її в душі людини.
Різке розширення ніші аморальності і, у границі, поширення її на все суспільство послужило тому розм'якшенню культурного ядра, що було необхідним для підриву гегемонії "тирана" і встановлення гегемонії "маніпулятора". Людиною з підірваною мораллю легко маніпулювати! Руйнування традиційної моралі - найважливіша умова усунення психологічного захисту проти маніпуляції свідомістю.
Говорячи узагалі про