Для створення такого положення запускаються два взаємозалежні процеси, що потім переходять у самовідтворюючий режим - заохочують у суспільстві "попит на аморальність" і в той же час штучно, політичними й економічними засобами схиляють до аморальності пресу й особливо телебачення. Сто років тому преса і література могла "аморалізувати" тільки частину культурного шару суспільства - "читаючу" публіку. Сьогодні донести продукт індустрії аморальності до кожного будинку взялося телебачення. Очевидний, наприклад, ефект порнографії на телеекрані - по силі впливу його порівнюють з ефектом від постійного показу сцен насильства. Особливо ефективно знижує стійкість свідомості різка зміна структури й інтенсивності "аморальності". Звичайно воно і виробляється в той момент, коли необхідно провести великий маніпулятивний вплив (наприклад, відвернути суспільну увагу від важливих подій). До звичних видів аморальності суспільство досить швидко адаптується і "не помічає їх", так що дієвість знижується. Однак винахідливість творців аморальності не вичерпується.

Виникає "індустрія аморальності", що створює й одночасно задовольняє "попит". Масове споживання аморальності являє собою лише особливий зріз суспільства споживання. В останні 10 років ми це наочно бачимо в нашій країні. Багато говориться про якість телепродукції, яку ми змушені споживати, згадаємо лише ультрапопулярний на сьогодні "новий русскій серіал", де злодій в законі - найпопулярніший і найцікавіший персонаж. З двадцяти серіалів дев'ятнадцять створюють і задовольняють наш попит щодо подробиць російського кримінального життя.

Надзвичайно руйнівними з точки зору моралі є популярні останнім часом так звані "реальні шоу" ("Останній герой" чи "За склом")...

З проблематикою маніпуляції свідомістю прямо зв'язана принципова неморальність також і "четвертої влади" - преси. В останні роки працівники мас-медіа зробили величезний крок до повного викорінення почуття сорому. Багато де в умовах свавілля влади це почуття сорому конкурує з інстинктом самозбереження - за правду можуть закрити або просто вбити. Також є практика буквально купівлі медійних ресурсів, після чого про об'єктивність можна забути.

Проте існує в Україні дуже багато журналістів, які обрали своєю професією не якомога професійніше висвітлення правди, а якомога професійніше висвітлення думки хазяїна. Вигадування нових технологій маніпуляції та чорного піару за умов злочинної ментальності такого журналіста проходить з азартом, з зацікавленням, стає професійною метою, окрім того, що ще й добре оплачується. Чого вартує лиш Понамарчук (аморальність його вчинку здивувала навіть звиклих до нашої злочинної країни людей)...

Безсоромність сама стала особливою технологією, що обеззброює нормальну людини, робить її ще більш беззахисною проти маніпуляції. Узагалі, маніпуляція як така є технологією людей, позбавлених моральних принципів.

Висновок простий. Є добро, а є зло. Є принциповість, а є безпринципність. Всі негаразди в країні починаються з кожного з нас. І коли ми на кухні картаємо злодіїв, треба бути цілком певними в тому, що ми робимо це щиро і ніколи самі такими не станемо.

На завершення

Наша стаття не претендує на повноту і завершеність. Про технології маніпуляції масовою та індивідуальною свідомістю написані цілі томи. Мета статті - провести коротку екскурсію темними лабіринтами технологій маніпуляції для того, щоб впевнити вас, що маніпуляція свідомістю - це щоденна реальність, яка базується на не найкращих наших з вами якостях.

Наше послання: "У нас є ця проблема, але ми можемо її вирішити!" Ця стаття - це перші дві чи три букви з букваря, в той час як нам усім ще треба дуже багато вчитися, щоб стати справжнім народом. Тому вчіться, на своїх та чужих помилках, шукайте інших зацікавлених у тому, щоб ви знали правду. Ми так і не змогли дати тут універсального рецепту, як уникати маніпуляції, та сподіваємося, що ви його відчули.

Нагадаємо основні тези, які треба найкраще запам'ятати. Перший загальний висновок - завжди і скрізь, і на людях, і в думках, протидіяти атомізації, перетворенню в ізольованого індивіда. Тут мова не тільки про ідеал соборності чи народності, а й про збереження людських зв'язків як засобу захисту своєї особистості. При тім тиску, що виявляється на нашу свідомість, ми можемо встояти як особистості тільки спираючись на щиросердечну підтримку побратимів. Кожен акт збереження, творення чи відновлення людського зв'язку - це вигризання шматочка простору у маніпуляторів. Чи подамо гривню жебракові, чи просто обміняємося з ним поглядом, чи пожартуємо з продавщицею на ринку, чи уступимо місце в метро, чи посваримося з родичем, що скривдив нас, - усе це зміцнює наш психологічний захист проти маніпуляції. Важливо, щоб у усіх цих зв'язках був діалог. Щоб це були зв'язку не людина-річ, а людина-людина. Тут немає ніякої сентиментальності, тільки тверезий і навіть цинічний розрахунок.

І в певному сенсі протилежна порада - всіляко уникати утрати свого Я і з'єднання в НАТОВП. Небезпека натовпотворення сьогодні не у фізичному збиранні в масу. Навпаки, маси в нас зараз збираються в основному організовані. Те, що ми бачимо як збори, чи мітинг, чи навіть барикаду, поки що скоріше схоже на загони, а не на натовп - ми ще не пройшли стадію атомізації. Натовп утворюється саме тоді, коли ми ізольовані і з'єднані через телевізор. Коли