Навіюваність через слово - глибинна властивість психіки, що виникла набагато раніше, ніж здатність до аналітичного мислення. Це видно в ході розвитку дитини. В ранньому дитинстві слова і заборони дорослих мають великий вплив, і дитині не потрібні ніякі обґрунтування. "Мама не дозволила" - це головне. Коли навчені батьки починають логічно доводити необхідність заборони, вони тільки викликають в дитини замішання і підривають силу свого слова.

Людина реагує не тільки і не стільки на зміст слів, скільки на самі слова. Реагує не розумом, аналітично осмислюючи почуте, а "серцем", одразу даючи словам доступ до її підсвідомості. Слова можуть впливати як на розум, коли цього бажає співбесідник, так і на волю й бажання, коли цього бажає маніпулятор.

Гітлер писав в "Майн Кампф": "Силою, що привела в рух великі історичні потоки в політичній чи релігійній області, була з древніх часів тільки магічна могутність сказаного слова. Велика маса людей завжди підкоряється могутності слова."

С.Московічі в книзі "Наука про маси" пише: "Що в багатьох відношеннях є дивним і незрозумілим, це всемогутність слів в психології натовпу. Могутність, яка виходить не з змісту того, що говориться, а з "магії слів", від людини, що їх говорить, і атмосфери, в якій вони народжуються."

Про це все добре знають наші доморощені українські маніпулятори. Особливо серед старшого покоління є набагато популярнішими новини, де "все добре" і "не все так погано у нашому домі", аніж де розповідають щось, що більше схоже на правду. Чому так - це тема подальшої дискусії, в даному ж розділі ми добралися до першого пункту розуміння цього феномену.

Людині потрібне навіювання, вихід із кризової душевної ситуації, що склалася як результат кризи в політиці, економіці, суспільному житті. Таким навіюванням займаються пропагандистські канали, і коли людина чує, що у нас все добре, їй робиться краще. Ми не раз чули на власні вуха: "Ну і що, що у нас холодильник пустий і води ніколи немає. Зате у нас стабільність в країні, ніхто не стріляє і нема війни." Це спрацювало навіювання, навіювання словами, а не фактами й переконаннями. Вдало підібрані слова, оминувши нашу свідомість, прямують одразу до тої частинки нашої душі, яка протестує проти ситуації в країні, і професійно заспокоюють її.

Особливо це вдається метафорам. В фундаментальній "Історії ідеології" сказано, що створення метафор - головна задача ідеології (тої, яку вам прагнуть нав'язати маніпулятори). Поетично виражена думка завжди відігравала величезну роль в програмуванні людської поведінки, робилася воістину матеріальною силою. Метафори, вмикаючи асоціативне мислення, дають величезну економію інтелектуальних зусиль. Саме тут ховається пастка, яку ставлять маніпулятори свідомістю. Хрестоматійне "Землю - селянам!" - яскравий тому приклад.

Ми, щоб діяти в своїх інтересах (а не в інтересах маніпулятора), повинні реалістично визначати три речі: нинішній стан, бажаний для нас майбутній стан, шлях переходу від нинішнього стану в майбутній. Спокуса зекономити інтелектуальні зусилля примушує нас замість вивчення та осмислення всіх цих трьох речей застосовувати асоціації та аналогії, називати ці речі якою-небудь метафорою, яка відсилає її до інших, вже вивчених станів. Найчастіше ілюзорною є сама впевненість в тому, що ці, інші стани, через які ми пояснюємо собі теперішнє, нам відомі чи зрозумілі.

Тому, коли вам щось постійно повторюють, коли вам у мозок постійно закачують щось одне й те саме, що вам, можливо, приємно почути, але не переймаються підтвердженням цих тез, - це навіювання, а отже, маніпуляція. Вчіться інтуїтивно відрізняти переконування від гіпнозу.

Окрім ефекту "заспокоювання", існує (окрім багатьох інших) також ефект "новомови". Філософи використовують не зовсім приємне для нашого вуха слово "туземний" для позначення тої мови, яка природньо виросла за віки і коренями йде в товщу культури даного народу - на відміну від мови, що створена індустріальним суспільством і сприйнята ідеологією. Ця туземна мова, якій дитина навчається в сім'ї, на вулиці, на базарі, стала планомірно замінюватися "правильною", якої почали навчати оплачувані професіонали - мовою газети, радіо, а тепер телебачення.

В чому головна різниця "туземної" і "правильної" мови? "Туземна" народжується з особистого спілкування людей, які викладають свої думки - в гущині повсякденного життя. Тому вона напряму пов'язана із здоровим глуздом (можна сказати, що здоровий глузд "говорить на рідній мові"). А "правильна" - це мова диктора, що читає текст, який дав йому редактор, який доопрацював матеріал публіциста в відповідності до зауважень ради директорів. Це безлика риторика, створена цілим конвеєром оплачуваних працівників. Це односторонній потік слів, направлений на визначену групу людей з метою впевнити їх в чому-небудь. Люди, які, самі того не помічаючи, починали самі говорити на такій мові, відривалися від здорового глузду і ставали легкими об'єктами маніпуляції.

З науки в ідеологію, а потім в повсякденну мову перейшли в величезній кількості слова-"амеби", прозорі, не пов'язані з контекстом реального життя. Вони настільки не пов'язані з конкретною реальністю, що можуть бути вставленими практично в будь-який контекст, сфера їх застосування винятково широка.

Важлива ознака таких слів-амеб - їх удавана науковість. Скажеш слово комунікація замість слова спілкування - і твої банальні думки вже ніби підкріплені авторитетом науки. Починаєш навіть думати, що саме ці слова виражають найфундаментальніші поняття нашого мислення. Слова-амеби - неначе маленькі сходинки для сходження по громадській драбині,