Це добре знають усі політики, які говорять завжди дуже мудрими словами, так, щоб ті, хто ці слова зрозумів, сприймали "науковість" слів як доказ правильності і правоти, а ті, хто їх не зрозуміє, сприймали їх з ледь не релігійним трепетом.

Коли українець чує "біржовий ділок" чи "найманий вбивця", у нього в свідомості піднімаються цілі пласти смислів, він опирається на ці слова в своєму відношенні до явищ, що вони позначають. Але якщо йому сказати "брокер" чи "кілер", він сприйме лиш дуже скупий, позбавлений відчуттів і не пробуджуючий асоціації смисл, і навіть цей смисл сприйме пасивно, апатично. Методична та ретельна заміна слів нашої мови такими чужими нам словами-амебами - це не "засмічування" чи ознака безкультур'я. Це необхідна частина маніпуляції свідомістю.

Секретар компартії Іспанії Хуліо Агніта писав на початку 90-х: "Один відомий політик сказав, що коли соціальний клас використовує мову тих, хто його гнітить, він стає пригніченим остаточно. Мова не є нейтральною. " Далі він розбирає слова лідер та керівник і вказує, що не випадково преса наполегливо намагається вивести з користування слово керівник. Тому що це слово історично виникло для позначення людини, яка втілює колективну волю, він створений цією волею. Слово ж лідер виникло з філософії конкуренції. Лідер персоніфікує індивідуалізм підприємця. Дивно, як до дрібниць повторюються в різних точках світу одні і ті ж методики. В Україні телебачення вже не скаже керівник. Ні, лідер Білорусі Лукашенко, лідер компартії Симоненко...

Як останній найефектніший приклад візьмемо цілком актуальне слово електорат. Проходить наполегливе витіснення слова виборці та заміна його на слово електорат. Коли депутат говорить "мої виборці", то слово вказує, що депутат - похідна від того колективу, який його вибрав (створив!). Вираз "мій електорат" сприймається як "мій персонал" (моє підприємство). Електорат - пасивна спільнота, яку ведуть, яка майже "створюється" політиком.

Оскільки наша розповідь - це не тільки теорія маніпуляції, але й спроба кинути самим собі рятівний круг від неї, ще раз підсумуємо сказане в цьому розділі. Маніпуляція словом і переконування словом - це дві засадово різні речі. Тому для того, щоб уникнути маніпуляції словом, навіювання, потрібно завжди сприймати усі повідомлення аналітично, піддаючи сумніву й базовому аналізу кожне слово, що лунає з вуст політика чи оплачуваного пропагандиста. Потрібно перестати беззастережно вірити телевізору й газеті і вчитися відчувати, коли слова перестають бути засобами мови, що несуть інформацію, і починають бути засобом впливу, що оминає вашу волю й свідомість. Одноманітні повтори одних і тих же тез, відсутність аргументації слів, конфлікт і неспівпадіння почутого із баченою вами дійсністю, ваше небажання проаналізувати і засумніватися у цих словах вказують на те, що ці слова - вдала маніпуляція, яка досягає своєї мети.

Мова зорових образів

Ще в минулому столітті Ле Бон (якого називають "Макіавеллі масового суспільства") писав: "Натовп мислить образами, і викликаний в її уяві образ в свою чергу викликає інші, що не мають жодного логічного зв'язку з першим... Натовп, що здатний мислити тільки образами, сприймає тільки образи. Тільки образи можуть його захопити, породити в ньому жах, зробитися рушієм її вчинків." В іншому місці він знову повертається до зв'язку між словами та образами: "Могутність слів знаходиться в тісному зв'язку з образами, що вони викликають і зовсім не залежить від реального змісту. Дуже часто слова, що мають надзвичайно невизначений зміст, мають найбільший вплив на натовп. Такими є, наприклад, терміни: демократія, соціалізм, рівність, свобода і т.д., невизначені до такої міри, що навіть в товстих томах не вдається точно розтлумачити їх зміст."

Природа маніпуляції полягає в подвійному впливі - поряд з відкритим повідомленням маніпулятор посилає адресату "закодований" сигнал, сподіваючись на те, що цей сигнал розбудить ті образи в свідомості адресата, які потрібні маніпулятору. Цей прихований вплив опирається на "неявне знання", яким володіє адресат, на його здатність створювати в уяві образи, що впливають на його почуття, погляди і поведінку. Мистецтво маніпуляції полягає в тому, щоб пустити уяву по потрібному руслу, але так, щоб людина не помітила прихованого впливу. Образи, як і слова, володіють суггесторним значенням і породжують ланцюгову реакцію уяви.

Особливе місце в арсеналі маніпулятора займають зорові образи.

Як правило, вони вживаються в сукупності з текстом і числами, що дає корпоративний ефект. Він пов'язаний з тим, що об'єднуються два типи сприйняття - сприйняття семантичне і естетичне. Вони входять в резонанс і взаємно "розгойдують" одне одного. Найефективнішими засобами інформації засновані завжди на контрапункті, гармонійному багатоголоссі змісту та естетики. Вони одночасно захоплюють думку і художнє почуття ("семантика переконує, естетика спокушає").

Ефект сполучення слова і образу добре помітний навіть на найпростішій комбінації. Здавна відомо, що додавання до тексту хоча б невеликої порції художніх зорових образів різко знижує поріг зусиль, необхідних для сприйняття повідомлення. Ілюстрації роблять книгу доступною для дитини чи підлітка, який не міг її осилити у виданні "без картинок".

Полігоном для використання і вивчення впливу зорових образів є телевізійна реклама. 100 відсотків телевізійної реклами за означенням побудовані на використанні зорових образів. Реклама прального порошку: у вас в свідомості лишається розділений надвоє екран, де зліва пляма є, справа немає. Реклама телефонної послуги: оператором працює симпатична дівчина, вигляд якої викликає