На магічній силі стереотипів побудована комерційна реклама і торгові марки. Часте повторення слів та образів створює стереотипне уявлення про високу якість якогось товару і заганяє це уявлення в підсвідомість. При вигляді торгової марки ("адідас", "мерседес") ми, не довго думаючи, вирішуємо, що перед нами добра річ. Виникла ціла "культура" імітації торгових марок, щоб око не могло помітити на перший погляд різницю, що вноситься, щоб не вступати в конфлікт з патентним правом (наприклад, спортивні костюми Adiads чи калькулятори Shrap).

Коли вдається підштовхнути великі маси людей бачити якесь громадське явище через потрібний маніпулятору стереотип, то тим, хто не згоден, дуже важко закликати людей зважити на здоровий глузд, впевнити їх зупинитися, подумати, не приймати поспішних рішень. Твердження маніпуляторів не обов'язково повинні співпадати із стереотипами. Прикриття маніпуляції досягається і висловлюваннями, що абсурдно суперечать стереотипам - важливо загнати мислення в накатану колію.

От до чого дійшла наука в двадцять першому сторіччі!

Особливо важливим використання стереотипів є в методі "захоплення аудиторії". "Захоплення" - одна з основних операцій в маніпуляції свідомістю. В ході її виконання маніпулятор приваблює, а потім утримує увагу аудиторії і "приєднує" її - робить прихильником своїх установок (створює відчуття приналежності до одного і того ж "ми"). На цій стадії маніпулятор підлаштовується під стереотипи аудиторії, не суперечить їм. Його завдання - завоювати довіру, він ніби видає клич: "Ми з тобою одної крові - ти і я!" Ролик СДПУ(о): "Ми з вами однодумці!"

Таким методом користуються усі. Політики на мітингах вигукують знайомі до болю слова на зразок "демократія", "громадянське суспільство", "чесні і прозорі вибори", "європейський вибір", і ми мимоволі починаємо довіряти їм, хоча, як вже було сказано вище, самі ці політики часто не можуть пояснити значення цих термінів. Цим самим методом користується тьотя Ася, входячи в близьку і рідну кожній домогосподарці роль. Антирадянське телебачення в Росії на початку дев'яностих відновило свій рейтинг, тимчасово відновивши дещо радянський стиль мовлення та показ старих радянських фільмів, тоді ще близький великій частині населення.

Цей небезпечний метод "захоплення" може призвести до дуже жорстких наслідків. Після "захоплення" нашої уваги і довіри маніпулятор може різко перейти до подачі своїх шкідливих думок. По інерції наша свідомість, не встигнувши перемкнутися від довіри до недовіри, продовжує сприймати усе те, про що мовить маніпулятор. Класичним випадком є Лапікура на УТ-1, який завойовує довіру випадами проти народних депутатів (ти ба! як він на владу наганяє і не боїться! наш хлопець!), а сам, користуючись цією довірою, впомповує в нас все, що треба.

Від цього методу один крок до методу напівправди, який широко практикується тими телеканалами, які не опускаються до чорнухи на зразок УТ-1, але яким теж платять і які теж ці гроші відпрацьовують. Брехня, подана під соусом правди, перетравлюється значно краще, ніж одна брехня. Диктор подає декілька не дуже важливих, але цілком правдивих і в міру гострих повідомлень (наприклад, про жахи з приватизацією обленерго чи зловживання місцевих посадовців), це створює ілюзію правдивості та "гостроти" телеканалу (програми, ведучого), після чого ви опиняєтеся в спритних руках маніпулятора. Коли висвітлювалися дії опозиції навесні цього року, ведучі "1+1" поступалися в деталях, робили вигляд безпристрасних коментаторів, більш-менш правдиво висвітлювали деякі нюанси, проте вміло подавали в цьому соусі те, що було потрібно Замовникам. І це діяло.

Пам'ятайте, немає абсолютної правди та абсолютної брехні, а тому - абсолютно правдивих чи абсолютно неправдивих повідомлень. Тому умійте відрізняти меншу брехню від більшої не тільки на рівні різних засобів масової інформації, але й в межах навіть одного й того самого повідомлення.

Часто для маніпуляції потрібно попередньо підсилити чи навіть побудувати необхідний стереотип - "наїздити колію". Мова зазвичай іде про ілюзорні стереотипи - навіювання неправдивої ідеї чи пояснення, так що воно стає звичним і набуває характеру очевидного. Сьогодні будь-які спроби (вдалі або невдалі, правильні чи неправильні) опозиції (яка має повне право на існування!) заявити про себе називаються "спробою розвалити Україну". Яким чином опозиція може розвалити Україну? За яким конкретним механізмом тисячі студентів, що з'їжджаються до Києва висловити владі своє "ні" за свої власні кошти, можуть розвалити цю країну, за яку їм так болить? Проте стереотип вже є, теорія та практика маніпуляції свідомістю черговий раз взяли своє. Коли абсурдне твердження повторюється достатньо довго і достатньо часто, воно стає здаватися правильним до очевидності.

Тому коли стикаєтеся зі стереотипом, завжди думаймо, яка міра абсурдності цього стереотипу.

Ефективну програму по створенню стереотипу було проведено в західній пресі та на телебаченні під час війни в Боснії. Вона дістала назву "сатанізації сербів". Це був великий експеримент по маніпуляції свідомістю пересічного західного громадянина. Були опубліковані і важливі статті, присвячені "сатанізації" сербів як технології. Головний висновок: якщо неперервно і довго поміщати слово "серб" в негативний контекст (просто включати в опис страшних подій і в оточення неприємних епітетів), то у телеглядачів, незалежно від їх позиції, виникає стійка неприязнь до сербів. Крім того, звичайно ж, не можна давати доступ до телекамери нікому