Токвіль захищав ліберальні підвалини, головним для нього була воля вибору, а “тиранія більшості”, як і всяка інша тиранія, уселяла страх, чому він і віддавав перевагу представницькій формі правління, вважаючи, що чим менше у влади законних повноважень, тим слабкіше погроза тиранії. В основі ідеального правління на його думку повинна лежати приватна власність, рівність людей перед законом, закріплене конституцією. Загальне виборче право вважав небезпечною надмірністю, пропонуючи дати право голосу совершеннолнтним чоловікам при проходженні ними майнового цензу.

8) Розвиток лікарської справи у Запорізькій Січі

Умови життя в самій Січі не сприяли запобіганню інфекції — житлові приміщення були скупчені, розраховані на велику кількість людей, виникали проблеми з постачанням свіжої води. Наприклад, при плануванні відбудови та переносу Січі (замість згорілої у 1756 році) запорожці пропонували обрати новим місцем для її спорудження Микитин Перевіз, що нижче по Дніпру і ближче до Криму. Однією з основних причин вибору цього місця було краще постачання доброю водою, бо, як доповідав кошовий Григорій Федоров у Сенат у 1758 році, при заснуванні Коша у 1734 році на р.Підпільній та річка була досить повноводною, але потім почала пересихати, а криниць поблизу немає, бо піщані грунти, — тому на Січі користуються водою “в ямах неподвижных зацвелою и со всем смешанною, что крайне терпеть нельзя и от такой нечистоты заразны болезни внутренние на них таможительствующих и проезжающих мало перестают и смерти приключаются безвременные многим”. Також у Січі дуже тісно, що незручно для торгівлі і небезпечно на випадок пожежі та інших лих. У планах Коша передбачалося мати у новозбудованій Січі військовий “секвестр” (в'язниця і карантин одночасно).

До того ж широкий загал запорожців не затруднював себе навіть простішими заходами гігієни. На січовому базарі йшла жвава торгівля бувшими у вжитку речами та одягом (“вєтошшю”), запорожці завжди використовували багато речей кримського та турецького походження як нових, так і з пограбованого майна.

Не на належному рівні на Січі була поставлена лікарська справа. До 1760 року не було лікаря-фахівця, а відповідні функції організації протиепідемічних заходів полягали на військового суддю та ієромонаха січової церкви.

9) Проект укладення договору про вічний мир запропонував:

а) Гегель; б) Локк; в) Кант; г) Гоббс.

Думка про вічний мир, відома більшості по твору Канта “До вічного миру”, виникла задовго до Канта. Цей термін вживався Ж.-Ж. Руссо, І.Бентамом і багатьма іншими. І ті, хто міркував про мир, не застосовуючи слово “вічний”, мали на увазі саме вічний мир. Француз Е. Крюсе писав у 1623 р.: “Ми прагнемо до миру. Але ми шукаємо не тимчасового миру, миру не на три дні; ми шукаємо миру, який би був бажаним, здійснювався б на рівноправних підставах і був би постійним”.

І. Кант (1724 – 1804) у своєму договорі про вічний мир відкриває нову систему координат, де держави відносяться одна до одної як друзі. Кант заперечував право суверенної держави на війну, незважаючи на те, що саме визначення суверенітету включало, поряд зі здібностями керувати своєю територією, бути обгородженим від утручання у внутрішні справи і не втручатися самому, бути визнаним міжнародним співтовариством, право починати війну навіть без оголошення мотивів. Кант переходить від первісної ідеї держави народів, побоюючись деспотизму такої держави, до вільної ліги національних суверенних держав, що запобігає війну за допомогою мирного арбітражу споровши і конфліктів.

У своїй рецензії на трактат Канта “ До вічного миру” І. Фихте підкреслює значимість таких принципів як взаємне обмеження у волі, що тільки і забезпечує волю, існування в державі як єдиний природний стан, поділ законодавчої і виконавчої влади, засновані на праві закони, міжнародний правовий стан. Вічний мир, - відзначає Фіхте, - це висновок чистого розуму. Як же він може здійснитися в дійсності? Кант стверджує, що на основі природи, тобто зв'язку речей, установлених механізмами природи. Отже, для досягнення вічного світу Вестфальская система , хоча і не забезпечує миру, але є його передумовою, оскільки вона спонукує індивідів поєднуватися в держави і створює деякий баланс у їхніх відносинах.

10. Згідно класифікації політичних лідерів за темпераментом врівноваженість та інертність притаманні:

а) холерику; б) сангвініку; в) флегматику; г) меланхоліку.

Перш ніж пояснити даний вибір, слід зазначити, що в природі не існує людей з чисто вираженим типом темпераменту. Є, як правило, мішані типи: сангвінік-холерик, флегматик-меланхолік і т.д. Також існує чимало класифікацій політичних лідерів, які опираються на різні підстави поділу. Але якщо брати усереднено політичного лідера, то згідно певних класифікацій політичних лідерів вищезгадані риси більше притаманні лідерам-сангвінікам, які схильні до флегматизму.

Сангвінічний тип.

1.Умовні рефлекси (як позитивні, так і гальмівні) утворюються легко, виявляються міцними і точними. Сангвініки легко збуджуються і так само легко гальмують свої дії, бажання. Швидке та легке утворення нових тимчасових нервових зв'язків сприяє легкій переробці інформації та рухливість динамічного стереотипу.

2.Завдяки пластичності, сангвініки дуже легко пристосовуються до нових умов життя, швидко знаходять контакт у стосунках з оточуючими людьми, у колі незнайомих людей