мереженої, іміджевої та медіадипломатії для реалізації своїх політичних завдання і переконання світової громадськості у правильності своєї стратегії зовнішньої політики [, с. 11]. Так, наприклад, основні акценти японської іміджової дипломатії – активізація національної економії, внесок Японії у вирішення глобальних проблем, підпорядкуванні загальній концепції “нового типу великої держави”, авторитет якої базується на її економічному та технологічному потенціалі [ ]. А зовнішньополітичні відомства Англії проводить спеціальні заходи спрямовані на зміну образу країни за кордоном, пропагуванням модернізації, прогресивності й науково - технологічного розвитку з метою залучення іноземних інвестицій та створення сприятливого іміджу британської промисловості. З іншого боку, поширення інформації про зовнішню політику Франції та про країну в цілому, здійснення активного діалогу з міжнародними агенціями новин, постійна підтримка веб-сайту в мережі Інтернет дає можливість з’ясувати концепцію політичного та економічного розвитку, пріоритети міжнародного співробітництва, визначити позиції країни в процесах європейської інтеграції [ , с. 13]. Натомість зовнішньополітичне відомство ФРН представляючи свої проекти і програми сприяє ефективному обговоренні в суспільстві, визначає позитиви і негативи у сприйнятті політичного курсу як в середині країни, так і за кордоном. Тому всі автори єдині в думці, що в сучасному світі питання іміджу – це альфа і омега зовнішньої політики будь-якої держави, а для України це питання на сьогодні більш ніж актуальне. Оскільки йдеться про завдання державного масштабу і державної ваги. Від нього залежать успіхи України на міжнародній арені, від нього залежить приплив інвестицій в державу [55, с. 3].
Свою цінність для дипломної роботи мали декілька підручників, присвячених власне історії, теорії та практиці дипломатичної та консульської служби, є також новим завданням та методом роботи сучасних дипломатів, новим моделям кадрової політики, комп’ютеризації зовнішньополітичних відомств [14, с. 267]. Це, перш за все, праця фахівця в сфері міжнародних відносин, першого ректора дипломатичної академії України Б.І Гуменюка “Основи дипломатичної та консульської служби” [41] і “Сучасна дипломатична служба” (написана в співпраці з кандидатом політичних наук, співробітником МЗС України О.В. Щербою) [42], а також підручних П.Д. Сардачука і О.П. Кулика “Дипломатичне представництво: організація і форми роботи” [47].
В останньому розділі посібника “Україна в історії міжнародних відносинах” основну увагу сконцентровано на двох проблемах: державотворча робота в галузі міжнародних відносин та основні напрями зовнішньої політики України. Аналізуються такі принципово важливі документ (на час завершення роботи над посібником) як Декларація про державний суверенітет “Про реалізацію Декларації про державний суверенітет України у сфері зовнішніх зносин” тощо. Говорячи про основні напрямки зовнішньої політики України, автори посібника правомірно підкреслюють, що не має сенсу протиставляти відносини з державами СНД відносинам з державами Заходу, що слід врівноважити згадані вектори зовнішньої політики [15; 65].
Також ці питання знайшли висвітлення на сторінках посібника Л. Васильєвої – Чекаленко “Україна в міжнародних відносинах (1944 – 1996рр.)” [...], М. Марущака “Історія дипломатії ХХ ст.” [ ], “Міжнародні відносини і зовнішня політика (1980 – 2000 рік)” за ред. Л. Гайдукова. В останньому – велика увага приділена двостороннім відносинам незалежної України.
Таким чином, опрацьовані нами джерела і публікації дають підстави робити висновок, щодо досліджувана нами проблема знаходиться лише в стані наукової розробки, а тому є досить перспективною для подальших досліджень. Це стало однією з причин вибору нами цієї проблематики для написання дипломної роботи. Загалом наявні матеріали, збірники документів монографії створюють передумови для широкого вивчення дипломатичної служби суверенної України, а й зовнішньополітичної діяльності нашої держави.
Управління інформації забезпечує збір та аналіз інформації з посольств України за кордоном та засобів масової інформації (ЗМІ) інших країн і подання її керівництву міністерства та держави.
Завданням Управління політичного аналізу та інфор-мації є опрацювання та узагальнення порушених іншими підрозділами політичних проблем у глобальній проблема-тиці сучасних міжнародних відносин та їх відповідності визначеним напрямам зовнішньої політики. У цьому контексті управління виступає як координуючий підрозділ МЗС, покликаний забезпечити всебічне опрацювання проблем та врахування тих аспектів, які лежать за межами компетенції керуючого управління, щоб уникнути можливих негативних наслідків суто прикладного підходу до комплексних питань зовнішньої політики. На це управління покладається завдання відслідковування тенденцій розвитку зовнішньополітичних ситуацій в світі, окремих регіонах і країнах (на основі інформації посольств та інших джерел та аналіз діяльності МЗС в цілому, а також його окремих підрозділів та закордонних представництв, підготовка пропозицій щодо реакції на зміни ситуації або дій окремих країн.
Управління політичного аналізу налагоджує контакти та бере участь у співробітництві міністерства з науковими та політичними центрами, громадськими організаціями, товариствами та іншими установами, діяльність яких має безпосереднє відношення до галузі зовнішньої політики або торкається її.
Управління культурного та гуманітарного співробітниц-тва розробляє та здійснює разом з відповідними міністер-ствами і відомствами зовнішньополітичну концепцію співробітництва України з зарубіжними країнами в куль-турній та гуманітарних сферах, що включає культуру, ос-віту, науку, інформацію, туризм, молодіжні і спортивні зв'язки, охорону здоров'я, соціальні проблеми. Управлін-ня забезпечує оформлення договірно-правової бази, бере участь у вирішенні важливих питань державної політики таких, як захист прав української національної меншини у зарубіжних країнах, збереження її національної само-бутності; повернення в Україну культурних цінностей незаконно вивезених з її території; одержання гуманітарної допомоги із зарубіжних країн.
Управління здійснює зв'язки з ЮНЕСКО та іншим міжнародними і регіональними організаціями, забезпечу участь України в їх діяльності; використовує канали т можливості ЮНЕСКО та інших міжнародних організації для популяризації національної культури, науки, освіти досягнень в соціальній та гуманітарній сферах. Воно