Магістранти мусять знати ким є сучасний дипломат, яким чином він працює, яку країну репрезентує, де перебуває і з ким спілкується.

За повне розкриття двох перших питань відповідає профільна кафедра зовнішньої політики і міжнародного права. Вона пропонує комплекс узгоджених і взаємозумовлених дисциплін з історії й теорії міжнародних відносин, договірно-правового регулювання і оформлення, дипломатичної техніки (технології), протоколу.

Решта, умовно кажучи, територіальна група проблем належить до компетенції підрозділу регіональних досліджень. Це, по-перше, вітчизняна історія з усіма її суперечливими інтерпретаціями та висвітленням темних плям, культура і політика України.

По-друге, це власний геополітичний ареал за периметром українських кордонів, себто близьке довкілля держави, а саме Східно-Центральна Європа, а також Європейська частина Росії та Причорномор’я.

По-третє, ще дедалі інтегрованіше Західна Європа і Північна Америка з їх глобальним впливом, отже стратегічні партнери на майбутнє, спонсори і евентуальні кредитори, місце розселення впливової та чисельної української діаспори.

По-четверте, це ісламський світ. Південна Азія, Далекий Схід, Латинська Америка з Карибським басейном, Тропічна і Південна Америка, Австралія і Океанія. Оскільки Третій Світ і взагалі Південь надають змогу забезпечити альтернативні джерела сировини і ринки збуту тієї української продукції, що не має попиту на Заході. Отже, врахування різних цивілізованих орієнтирів у навчанні, відповідають мультивекторності зовнішньої політики [Кірсенко, 27-28].

Тому, українознавство геополітичне довкілля, західна цивілізація і сходознавства становлять саме в такому порядку, необхідний мінімум. Без цих чотирьох модулів людина виявиться безпорадною за кордоном і не зможе бути українським дипломатом.

Кожен з цих блоків включає базову інформацію географії, історії, етнології, політики, права, культури, мистецтва, економіки, релігієзнавство, ментальності. Зважаючи на історизм мислення національних осіб, особлива увага приділена витокам і еволюції сприйняття ними навколишніх реакцій, місяцевим традиціям і забобонів, усталеним міфам та ідеологізованим стереотипом.

Регіональні дослідження, зазвичай, здійснюються у щільному контексті кафедрами зовнішньої політики та іноземних мов. До співпраці запрошуються експерти з Національної Академії Наук та інших установ, посольств, університетів. Налагоджуються міцні стосунки з цікавими партнерами для влаштування спільних конференцій і семінарів, здійснення проектів і публікацій, корисних для Міністерства і Академії [Кірсенко, ст.28].

Крім цього, в пункті 14 названого Положення було передбачено, що дипломатичні працівники заохочуються за сумлінне виконання службових обов’язків, ініціативу в роботі.

Заходами заохочення дипломатичних працівників є:

оголошення подяки;

видача грошової премії;

нагородження цінним подарунком;

нагорода Почесною грамотою Міністерства закордонних справ України;

За особливі заслуги в роботі дипломатичні працівникам можуть бути представлені до відзначення державними нагородами України [1].

Так, спеціалізація дипломатичної служби торкається діяльності як міністерств, так і закордонних місій. Сучасне МЗС потребує досвідчених фахівців, обізнаних с такими питаннями як роззброєння, економіка та фінанси, торгівля та комерція, культурні зв’язки, міжнародна допомога та розвиток. За кордоном дипломати – спеціалісти беруть на себе такі завдання, як підготовка інформації вузького фахового змісту, представництво на міжнародних семінарах і конференціях з вузькою тематикою, участь в переговорах які стосуються специфічної сфери. В різних країнах склалася різна практика щодо підпорядкування вузьких спеціалістів тим чи іншим державним структурам, коли вони працюють удома. Якщо в Сполучених Штатах Держдепартамент уже давно намагається включити їх до свого складу, то, наприклад, у Великій Британії та ФРН фахівці під час перебування у центрі, як правило, працюють у своїх фахових Міністерстві лише після переведення в закордонні місії, так би мовити, тимчасово вступають на дипломатичну службу. Особливо при важливими з огляду державних інтересів, є ситуації, коли ці фахівці стають співробітниками міжнародних організацій. У таких випадках вони так чи інакше дістають змогу для лобіювання національних інтересів, [c.79].

Одночасно зі спеціалізацією світової дипломатії підвищується значення іншого ключового аспекту кадрової політики – підготовки компетентних дипломатів-генералістів. За останні роки багатосторонньої дипломатії, в рамках якої потреба в спеціалістах, є мабуть найбільш відчутною, не ставить під сумнів існування традиційної двосторонньої дипломатії, яка здійснюється переважно генералістами - дипломатами з широким баченням, ґрунтовною підготовкою в різних сферах, здатними виконувати весь спектр знань. Що стоять перед дипломатичним представництвом за кордоном. На їхні плечі лягають традиційні дипломатичні функції, які лише частково можуть виконуватися непрофесіоналами дипломатами: інформування центру, представництво інтересів своєї країни і переговорний процес із представництвом інших держав [c. 80].

Додат. до 31

1. Держава в кожному конкретному випадку визначає функції почесного консула, які залежать від характеру її інтересів в даному окрузі, а також від того чи існує в державі перебування дипломатичне представництво чи штатна консульська установа. Залежно від конкретних умов і потреб обсяг функції такого консула може коливатися від економічних функцій штабного консула і до суті символічних функцій – протокольних [Лорзінська, с.322].

Якщо в країні не існує закордонних установ України, або, якщо потрібно, підсилити позицію нашої дипломатичної установи у проведенні конкретної роботи з підготовки і укладенню угоди про взаємовигідне співробітництво, в якійсь певній галузі, в цьому консульському окрузі призначається почесний консул, який може здійснити вагомий вплив на позитивне вирішення питання на користь України. Почесний консул безкоштовно надає придатні службові приміщення для консульської установи України, забезпечує необхідним обслуговуючим персоналом, обладнує приміщення відповідною оргтехнікою, засобами зв’язку, меблями тощо. [там же].

Значний вплив на питання доцільності застосування інституту почесних консулів Українською