Двосторонні угоди про співробітництво укладено Інститутом з Московським державним інститутом міжнародних відносин Міністерства закордонних справ Російської Федирації (Росії), з Університетами Нансі-II та Париж-II (Франція), Університетом м.Айова, Університетом Брігем Янг (США), Карлтонським університетом (Канада), Балканською освітньо-науковою Асоціацією (Благоєвград, Болгарія), Інститутом міжнародних відносин національного університету Ченг-Чі (Тайвань), Інститутом міжнародних відносин (СРВ) та іншими [22].

Угодами передбачений взаємний обмін навчально-методичними планами, програмами та науковою літературою, викладачами і студентами, проведення спільних науково-теоретичних конференцій, симпозіумів, “круглих столів” тощо. За угодою з Університетом Нансі-ІІ крім цього передбачається і подвійне керівництво дисертаційними дослідженнями. Розвиток та інтенсифікація міжнародних зв’язків Інституту сприяє підвищенню наукового потенціалу викладачів, аспірантів та студентів, зростанню їх кваліфікації [21,с.6].

Також слід відмітити, що важливі проблеми зовнішньої політики України розробляються в Інституті світової економіки та міжнародних відносин, Національному інституті стратегічних досліджень [37, с.22].

Але при цьому слід пам’ятати, що кількість не завжди говорить про якість.

На одному із своїх виступів колишній Міністр закордонних справ А.М.Зленко зауважив, що “головний недолік молоді, яка приходить в міністерство – це невміння мислити аналітично та нестандартно, підходити до роботи творчо, оскільки українській дипломатії потрібні аналітики” [13,с.8].

Сьогодні , щоб стати успішним дипломатом, необхідно бути яскравою особистістю, активним і ініціативним фахівцем. Треба постійно самовдосконалюватись, намагатись мислити нестандартно. Дипломат сучасного зразка перестає бути кабінетним працівником. Він повинен мати широкий спектр інтересів, орієнтуватися в сучасних інформаційних технологіях і впевнено почуватися у сфері public reletion. Іншими словами ім’я і імідж дипломата – це авторитет і ренома держави [25,с.31].

Особливо помітною ознакою змін в процесі підготовки освічених дипломатиних кадрів у незалежній Україні стало заснування в 1996 році Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України. В Указі Президента України № 379/95 від 30 травня 1995 року “Про підготовку спеціалістів для роботи у сфері міжнародних відносин“ як основне завдання Академії визначено “підготовку на базі вищої освіти та підвищення кваліфікації кадрів дипломатичних, консульських, зовнішньоекономічних та інших представництв України за кордоном, для роботи в міжнародних організаціях та державних органах, що займаються питаннями зовнішніх зносин України, а також проведення науково-аналітичних досліджень в галузі міжнародних відносин” [42,с.177].

На відміну від західної традиції Дипломатична академія не прив’язана на сто відсотків до кадрових потреб МЗС. Проте головним споживачем кадрів, які нею випускаються, є Міністерство закордонних справ України . На навчання до цього престижного навчального закладу приймаються за державним замовленням або індивідуальними контрактами – українські громадяни віком до 40 років із вищою освітою. За державним замовленням приймаються співробітники МЗС України із стажем роботи не менше одного року та службовці інших органів державного управління, які за своєю посадою займаються питаннями зовнішніх зносин України і мають не менше трьох років стажу [18,с.42-43].

Прийом слухачів до Дипломатичної академії здійснюється за конкурсом. Вступники складають три вступні іспити: з сучасних міжнародних відносин та зовнішньої політики України, української мови (диктант) та іноземної мови. Після закінчення Академії, складання державного іспиту та захисту магістерської роботи слухачі здобувають кваліфікацію магістра зовнішньої політики [23,с.28].

Магістранти мусять знати ким є сучасний дипломат, яким чином він працює, яку країну репрезентує, де перебуває і з ким спілкується.

За повне розкриття двох перших питань відповідає профільна кафедра зовнішньої політики і міжнародного права. Вона пропонує комплекс узгоджених і взаємозумовлених дисциплін з історії й теорії міжнародних відносин, договірно-правового регулювання і оформлення, дипломатичної техніки (технології), протоколу.

Решта, умовно кажучи, територіальна група проблем належить до компетенції підрозділу регіональних досліджень. Це, по-перше, вітчизняна історія з усіма її суперечливими інтерпретаціями та висвітленням темних плям, культура і політика України.

По-друге, це власний геополітичний ареал за периметром українських кордонів, себто близьке довкілля держави, а саме Східно-Центральна Європа, а також Європейська частина Росії та Причорномор’я.

По-третє, ще дедалі інтегрованіше Західна Європа і Північна Америка з їх глобальним впливом, отже стратегічні партнери на майбутнє, спонсори і евентуальні кредитори, місце розселення впливової та чисельної української діаспори.

По-четверте, це ісламський світ. Південна Азія, Далекий Схід, Латинська Америка з Карибським басейном, Тропічна і Південна Америка, Австралія і Океанія. Оскільки Третій Світ і взагалі Південь надають змогу забезпечити альтернативні джерела сировини і ринки збуту тієї української продукції, що не має попиту на Заході. Отже, врахування різних цивілізованих орієнтирів у навчанні, відповідають мультивекторності зовнішньої політики [Кірсенко, 27-28].

Тому, українознавство геополітичне довкілля, західна цивілізація і сходознавства становлять саме в такому порядку, необхідний мінімум. Без цих чотирьох модулів людина виявиться безпорадною за кордоном і не зможе бути українським дипломатом.

Кожен з цих блоків включає базову інформацію географії, історії, етнології, політики, права, культури, мистецтва, економіки, релігієзнавство, ментальності. Зважаючи на історизм мислення національних осіб, особлива увага приділена витокам і еволюції сприйняття ними навколишніх реакцій, місяцевим традиціям і забобонів, усталеним міфам та ідеологізованим стереотипом.

Регіональні дослідження, зазвичай, здійснюються у щільному контексті кафедрами зовнішньої політики та іноземних мов. До співпраці запрошуються експерти з Національної Академії Наук та інших установ, посольств, університетів. Налагоджуються міцні стосунки з