Навчальний процес Академії організується та проводиться у відповідності до вимог 4 рівня акредитації вищого навчального закладу. Основу навчального процесу становлять навчальні плани і програми з дисциплін, які відображають основні кваліфікаційні вимоги до підготовки магістрів зовнішньої політики.

Характерною рисою навчального процесу в Дипломатичній академії є так звана модульно–рейтенгова система, за якою кожна дисципліна входить до складу тиматичного блоку (модуля), під час вивчення якого слухач має набрати певну кількість балів – рейтинг успішності. Така система дає можливість слухачам опанувати великий обсяг матеріалу, мобілізує навчальну дисципліну й забезпечує високу якість знань. Одночасно в Академії визначається рівень викладання дисциплін та рейтенг викладачів [42,с.178].

Важливою складовою навчального процесу є професійна практика слухачів. ЇЇ мета полягає в тому, щоб завершити фахову освіту і підготувати слухачів до виконання ними конкретних службових обов’язків. Тут передбачається практика в центральному апараті МЗС або в іншій державній установі, що займається питаннями зовнішніх зносин, та стажування в закордонних представництвах України. Практика неодмінно має лінгвістичний аспект, надаючи слухачеві змогу вдосконалити рівень володіння іноземною мовою та перевірити ступінь придатності до праці в іншомовному середовищі [35,c.44].

Слід окремо відзначити наявність особливо тісних дружніх зв’яків Дипломатичної академії з МЗС ФРН та його Дипломатичною школою. Щороку значна кількість слухачів Академії відвідують Німеччину для поліпшення мовних навичок, а найбільш здібні – з метою завершення наукових досліджень (ці програми здійснюються за активного фінансового сприяння німецького Товариства ім.Карла Дуйсберга) [42,с.179].

Спецефічною, навіть унікальною з погляду європейської дипломатичної традиції рисою Дипакадемії при МЗС України є її відкритість: вона готує фахівців для дипломтичних служб зарубіжних країн. Академія вже задумувалася як відкритий міжнародний заклад, у стінах якого набуватимуть професійної підготовки громадяни країн СНД. Іноземці приймаються на навчання до Дипломатичної академії на підставі міжурядових угод або договорів, укладених Академією з іноземними організаціями, навчальними закладами та громадянами [18,с.43].

Важливо те, що і проблема підвищення мовної підготовки персоналу , яка є актуальною для будь-якої дипломатичної служби світу вирішується завдяки Вищим курсам іноземних мов (ВКІМ), які діють при МЗС і слухачами яких є нині близько чотириста шісдесять співробітників, у тому числі й керівного складу, аж до рівня начальників управлінь та заступників міністра. На відміну від західної практики, де мовна підготовка “прив’язується” насамперед до нових призначень співробітників за кордон, у МЗС України відвідання мовних курсів є тривалим процесом. Повний курс навчання (паралельно з роботою) охоплює три роки [42,с.179].

На Вищих курсах іноземних мов нині викладається тринадцять мов: англійська, арабська, болгарська, іспанська, італійська, німецька, польська, румунська, сербська, турецька, французька, хорватська та чеська. Крім того запрошуються викладачі з інших вищих навчальних закладів для проведення консультацій та приймання іспитів з таких мов, як китайська, корейська, та перська. Курси фінансуються з державних бюджнтних джерел МЗС [42,с.180].

Також за підвищення кваліфікації в Міністерстві закордонних справ України відповідає так звана Школа молодого дипломата , завдання якої – дати початківцям (молодим співробітникам, які працюють у системі міністерства меньше двох років) чітке розуміння сучасної зовнішньополітичної проблематики.

Таким чином , треба підкреслити, що з початком розбудови незалежної України дипломатична служба перебувала у стані перманентного пристосування до нових реалій та завдань, які ставились перед нею. Вона і зараз намагається виробити найоптимальніші підходи в кадровій політиці.З цього приводу І.М.Турянський – начальник Управління Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близького Сходу та Африки МЗС України, кадровий дипломат, в одному із своїх інтерв’ю слушно зауважив, що “наші нинішні труднощі – це багато в чому труднощі зростання. Це багато в чому проблема часу. Штучне прискорення – річ протиприродна. Але в нас немає іншого вибору. Ніхто не дасть нам півстоліття на розкачку, на підготовку кадрів. У світі дедалі менше бажаючих робити нам якісь знижки з огляду на молодість держави, недосвідченість її дипломатичних кадрів. І сама наша держава вимагає від нас, як кажуть, за повною програмою. Та й не можна інакше бо ідеться про дуже серйозні речі – про державні інтереси, на сторожі яких стоять і дипломати. Тут кожен промах може обійтися дуже дорого. В таких випадках брак досвіду, молодість нас аж ніяк не виправдовують. Вони лише певною мірою можуть пояснити, чому в нашій роботі ліміт “проколів” явно перевищено. Тут даються взнаки вади того підходу, коли хочеш зробити все і одразу. Але ж ніхто в світі не очікуватиме, поки ми наберемось досвіду, навчимося, дозріємо до справи, якою, підкреслюю, займаємося професійно. Якщо хочеш увійти до клубу дорослих, то й поводься по-дорослому. Такою, зрештою, є вимога до кожного представника дипломатичної служби. І вона справедлива” [36, с.58].

Висновки

Оскільки вагомим чинником забезпечення державного суверенітету виступає насамперед зовнішньополітична діяльність, тому після здобуття Україною незалежності саме розбудові дипломатичної служби відводилось одне з найважливіших місць в упорядкуванні урядової структури держави.

Це дозволило спрямувати основні зусилля на прискорення входження країни до світового співтовариства й пошуки власного місця серед рівноправних суб’єктів міжнародних відносин. Але в даній бакалаврській роботі висвітлено тільки деякі аспекти зовнішньополітичної діяльності України, тому що це питання варте спеціального глибокого дослідження.

Україною за час її існування було проведено суттєву законодавчу роботу. Було прийнято ряд важливих законопроектів, які обгрунтували власну чітку лінію нашої держави на міжнародній арені, визначили базові національні інтереси і завдання її зовнішньої