Структура і завдання ООН у біполярному світі.
Організація Об’єднаних Націй (ООН) – найбільша й найважливіша міжнародна організація, створена 1945 року на конференції в Сан-Франциско. Дата ратифікації її Статуту – 24 жовтня відзначається як День ООН. Засновниками була 51 держава, серед яких і Україна. Сьогодні в складі ООН налічується 190 держав. «Це є найвпливовіша сучасна міжнародна організація глобального масштабу.» (3.5, С 519)
Слід відзначити, що основним завданням цієї організації є забезпечення міжнародного миру й відвернення загрози світової війни.
Щодо структури ООН то вона складає головні інститути, міжурядові організації, спеціальні програми, фонди, бюро і дослідницькі інститути. Головні інститутами ООН є:
А) Генеральна Асамблея ООН (складається з усіх держав-членів і наділена широкими повноваженнями. В компетенції Асамблеї є рішення обов’язкового характеру і прийняття нових членів або виключення з ООН, обрання Генерального Секретаря, затвердження бюджету, вибори непостійних членів Ради Безпеки, вибори членів ЕКОСОР, Рад з опіки, а також рішення деяких адміністративно-технічних питань. «Найважливіші функції Генеральної Асамблеї: зміцнення міжнародного миру, пом’якшення міжнародної напруги, скорочення озброєнь і роззброєння, створення умов для дружніх відносин між державами.» (2.1, С 71). «Являючи собою своєрідний форум націй, Генеральна Асамблея дає змогу представникам держав прилюдно висловити свою точку зору з будь-якої проблеми, зіставити різні підходи до їх оцінки, виявити межі співпадання позицій і знайти компромісне вирішення проблеми». (2.1, С 72) .
Б) Рада Безпеки (несе відповідальність за головну підтримку міжнародного миру й безпеки. Це постійний орган у складі 5 постійних членів – Росії, США, Великої Британії, Франції, Китаю; та 6 непостійних, яких обирають на 2 роки. «Рішення Ради Безпеки є вирішальним у міжнародних спорах і можуть передбачати використання як економічних санкцій, так і військової сили проти країни-агресора.» (3.5, С 519) . Слід відмітити те , що основна функція Ради Безпеки – запобігання збройних конфліктів між країнами або їх приборкання. Для цього розроблено особливий механізм, систему заходів, яка складається з різного рівня дій, в залежності від стадії розвитку конфлікту. До них належить: превентивна дипломатія; осуд агресивних дій; посередництво по врегулюванню конфлікту, економічні санкції, ін.).
В) Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР – головний координуючий орган в сфері економіки, соціальних відносин, екології, охорони здоров’я. Найважливіші економічні й соціальні проблеми, що постають перед світовою спільнотою, розглядаються й вирішуються в ЕКОСОР та в численних її підрозділах. Вона координує діяльність таких міжнародних велетнів, як МВФ, Світовий Банк, Світова торговельна організація, і ін. «ЕКОСОР має розгалужену організаційну структуру. До її складу входять 9 функціональних комісій, 5 регіональних комісій, 6 постійних комітетів; їй також підпорядковано 18 спеціалізованих закладів, програми, центри, тощо.» (2.1, С 76)).
Г) Міжнародний суд (це, по суті, головний юридичний орган ООН. Його призначенням є врегулювання будь-яких спорів, що виникають між країнами. Треба підкреслити, що він розглядає саме міждержавні спори і не займається юридичними справами, що відносяться до суперечок між приватними особами з різних країн або між організацією та приватною особою. Суд складається з 15 суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю й Радою Безпеки. Він функціонує згідно із своїм Статутом, а також займається справами, що стосуються міжнародного права. Суд здійснює також консультативні функції – надає висококваліфіковані консультації та вичерпну інформацію з будь-якої юридичної справи для органів ООН й міжнародних організацій).
Д) Секретаріат ООН (він, власне, виконує адміністративну й оперативну роботу; перетворює «в життя» рішення, що прийняті іншими органами, здійснює організаційне й технічне забезпечення конференцій і нарад. Секретаріат виконує практичну роботу щодо миротворчих операцій і санкцій відповідно рішень Ради Безпеки. Він готує економічні огляди, організує дослідження з актуальних проблем людства. До функцій його належить повсякчасна підготовка різноманітної документації, включаючи переклади з однієї мови на інші. Роботу Секретаріату забезпечують близько 20 тис. співробітників. Секретаріат очолюється Генеральним Секретарем, який призначається генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки. Основними функціями Генерального Секретаря є: керівництво Секретаріатом, офіційне представництво ООН в глобальному вимірі, координація в системі ООН, постійне спостереження за розвитком подій у світі, і ін.).
Е) Рада з Опіки (це своєрідний форум колективної опіки над світовим довкіллям).
Щодо міжурядових організацій ООН, то вони створені… «з метою розвитку міжнародного співробітництва в галузях економіки, культури, охорони здоров’я, освіти…» (3.5, С 519). Укладаючи угоду з ООН такі організації набувають характеру її спеціалізованих установ. До системи ООН входять майже 20 таких спеціалізованих установ, зокрема: Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури – ЮНЕСКО. «Основна мета: сприяння справі миру та безпеки шляхом розвитку співробітництва між країнами в галузі освіти, науки і культури.» (2.3, С 59); Всесвітня організація охорони здоров’я; Міжнародна організація праці; Світовий банк, який включає Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію і Міжнародну асоціацію розвитку; Міжнародний валютний фонд-займається проблемами ринкових змін у тих країнах, які здійснюють цей процес, акцентуючи при цьому увагу на проблемах фінансової стабілізації. Він, власне, координує фінансову політику держав-членів і надає їм короткострокові позики. Щодо роботи Світового банку, то вона націлена на сприяння розвитку держав-членів Банку, надання їм кредитів для розвитку або реконструкції економіки; Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ); Продовольча й сільськогосподарська організація (ФАО); Всесвітній поштовий союз; Всесвітня організація інтелектуальної власності, і ін.).
Слід відмітити те, що ООН має у своїй структурі цілу низку так званих «програм, фондів, центрів» різної спрямованості. Більшість
