реальним і формальним узагальненням виробництва. Таким чином поглиблювалась супе-речність між існуючими суспільними відносинами і декларованими в документах гаслами. Ця суперечність стала важливим фактором деформації правової системи, системи інтересів і цінностей. Необхідно, щоб будівництво нашого законодавства відбува-д лося цілеспрямовано, поступово. Адже справжнього демократичного, передового законодавства у нас не склалося, зате виросла величезна маса урядових і відомчих актів, мета яких — забезпе-чення тоталітарної системи. Законодавство не може створюватись саме собою, у вищих сферах політики, а життя розвиватись саме по собі, в зворотньому напрямі. Така ситуація існує лише тоді, коли немає громадянського суспільства. "Норми права народжу-ються не зверху, а в самому громадянському суспільстві, в процесі спільної дії людей при постійному зіткненні їх інтересів, правила, які відмірюють "зону волі" цих інтересів. Ці правила і є нормою права як міра волі". Норма права тільки в тому випадку буде діяти, коли е механізм її реалізації.
Специфіка законодавчої діяльності нашого суспільства на нишшньому етапі полягає в тому, що:—
вона носить базисний характер, оскільки створюються якісно нові суспільні відносини, нові парадигми суспільного жит-тя;—
цей процес здійснюється в умовах, коли життя здебільшого спирається на старі структури і в ньому немає об'єктивно нових, спроможних реалізувати вимоги закону;
— ця діяльність виходить з принципу повної її суверенності, коли законодавчий процес може бути незалежним від реального стану даного суспільства.
В нашій державі ще існують суперечності між законом і дійсністю, що веде до примноження конфліктів в суспільстві. Вихід із такого становища — у форсуванні реалістичного характеру за-конодавства, спроможного враховувати конкретні ситуації, не-"іобхідні для формування громадянського суспільства.
На сучасному етапі розвитку принято говорити про попий суспільний устрій, процес становлення якого відбувається в ба-^ гатьох країнах, як про суспільство змішаного типу, що проходить різні етапи на шляху до суспільства соціальної злагоди.
Результатом і внутрішнім джерелом розвитку систем нової о типу є соціальна орієнтація на реалізацію потенціалу людської особистості, забезпечення вигідних умов й життєдіяльності.
Соціально-економічна політика, що проводиться нині в Україні, на жаль, не забезпечує стабільних умов для реалізації можливостей переходу до суспільства такого типу.
Та все ж не варто говорити так категорично, адже певні умови для побудови суспільства соціальної злагоди у нас створюються. Це насамперед реформування відносин власності, створення си-стеми політичної демократії. Обидва завдання іюрозривно пов'я-зані між собою, але зміни в економічній і політичній сферах часто мають різну спрямованість.
Приватизація державної власності здійснюється в умовах інфляції, різкого зниження стимулів виробничої діяльності, за-гального погіршення фінансового становища підприємств. З цього приводу професор В.Даниленко писав: "Приватизація швидше буде саме бюрократичною. Ринок буде вводитися зверху, не покладаючись на самоорганізуючі основи громадянського суспіль-ства, втримуючи максимальний контроль за розвитком ситуації. А це буде стримувати економічну реформу в цілому, продовжуючи та поглиблюючи тяготи народу”.
Таким чином, історичний розвиток України має багато ознак модернізації, здійснюється поряд із розвинутими країнами. На сьогоднішній день відбувається процес приведення всіх суспільних інститутів та процесів у відповідність до норм розвинутої ци-вілізації, що знаходить свій прояв у формуванні засад правової держави та громадянського суспільства.
Від темпів і напрямків розвитку громадянського суспільства залежатиме можливість нової інтеграції, передумовою якої є близькість процесів і ступінь зрілості національних громадянських суспільств.
П. 2. Поняття, зміст і структура громадянського суспільства
На сьогодні наше суспільство перебуває в стані системної кри-зи. Особливо загострюються політичні, економічні, соціальні відносини. Тому так важливо дбати і про розвиток нашої держав-ності і про формування громадянського суспільства.
Після проголошення незалежності України і вибору демокра-тичного шляху розвитку держави з'явилося достатньо наукових праць, присвячених теорії громадянського суспільства. А це засвідчує, що теорія громадянського суспільства знаходить своїх прихильників в нашій державі. Біда тільки в тому, що ідеї грома-дянського суспільства залишаються ще мало відомими широкому загалу, слабо задіяними в нашому суспільному розвитку.
На сучасному етапі розвитку проблема суспільства мас прак-тичне значення, як питанзія становлення і функціонування грома-дянського суспільства. Осмислення загального поняття грома-дянського суспільства полягає у прагненні систематизувати при-таманні даному терміну відмінні ознаки.
В юридичній науці деякі вчені до громадянського суспільства відносять систему недержавних відносин (А.П.Кочетков), інші — всі суспільні зв'язки, що виникають поза сферою політики (А.В.Одинцова, О.Самородний), а треті — сукупність виробничих відносин, що зв'язують громадян. Суттєвим є те, що громадянське суспільство повинно бути основою політичного життя, вносити в останнє демократичні риси і якості, сам дух звільнення особи від державного диктату — основу основ громадянського суспільства.
Одинцова А.В. звертає увагу на те, що "... більшість існуючих підходів до визначення громадянського суспільства, незважаючи на наявність у них розбіжностей, мають загальний недолік: у них суспільство, що підлягає аналізу, пов'язується з якимись конкрет-ними інститутами держави або їх сукупністю".
Група авторів першого в Україні "Політологічного словника" вважає, що "громадянське суспільство — сукупність неполігичнпх відносин (економічних, національних, духовно-моральних, релігійних і т.ін.), галузь спонтанного самовиявлення інтересів і воді вільних індивідів і їх асоціацій. Таке визначення грома-дянського суспільства має свої позитивні риси, оскільки більш чітко (через сучасне розуміння суті правової держави) зв'язує гро-мадянське суспільство з державою, вказує на вторинність держав-ності, підкреслює службові обов'язки державної влади захищати своїх громадян і тим самим регулювати їх життєдіяльність.
Своєрідну точку зору з цього питання має Е.Амбарнумов, -який підкреслює, що тенденція до формування громадянського суспільства реалізується через розвиток горизонтальних зв'язків,
шляхом перехрещування економічних звязкіз чисто госпо-дарськими рамками". "Громадянське суспільство, — пише він, — арматурою горизонтальних зв'язків закріплює політичну влад)”
Таке розуміння громадянського суспільства переплітається з точкою зору Ю.Красіна і А.Галкіна,