На початку другого читання спікер порушує питання про тім, чи приступити до нього. У цей момент будь-який член палати громад може заперечити проти пропозиції спікера, або внести виправлення про те, щоб законопроект був “прочитаний” у другий раз по витіканню трьох-шести місяців, або запропонувати виправлення з вказівкою основ, по яких законопроекту взагалі повинне бути відмовлене в другому читанні. Ці пропозиції ставляться на голосування. Якщо білль потерпить поразка при голосуванні, то далі він не розглядається.

Таким чином, на відміну від законодавчого процесу деяких інших західних країн, де законопроект спочатку розглядається комітетами, а потім — на пленарному засіданні (США, Франція, Італія), у Великобританії законопроект спочатку обговорюється палатою в повному складі і лише потім направляється в комітет.

Комітетська стадія. Біллі, схвалені в другому читанні (як правило, вони приймаються, оскільки уряд має у своєму розпорядженні підтримку урядової більшості), направляються в постійні комітети (або розглядаються палатою, перетвореної в комітет усієї палати).

У комітеті законопроект розглядається детально, слово за словом, стаття за статтею. Під час обговорення законопроекту комітет зв'язаний рішенням палати, винесеним при другому читанні, і не вправі вносити в законопроект такі виправлення, що спотворюють принцип законопроекту, уже схваленого палатою громад.

Комітет не може вносити в законопроект положення, що суперечать принципу законопроекту. Він має право відхилити будь-яку статтю законопроекту. При передачі законопроекту в комітет палата дає йому спеціальні інструкції, якими визначаються повноваження комітету у відношенні даного законопроекту.

Комітетська стадія закінчується складанням доповіді по законопроекті, що представляється палаті громад.

Стадія доповіді і третє читання. У стадії доповіді палата розглядає законопроект, що доповідається комітетом,, обговорює зроблені їм виправлення і вирішує, чи належні окремі статті законопроекту бути прийнятими в колишньому виді, з виправленнями чи комітету новими виправленнями, запропонованими членами палати в цій стадії. Білль не розглядається стаття за статтею. Практично обговорення обмежується пропозицією окремих виправлень депутатами і голосуванням по них. Спікер вправі відбирати виправлення, що підлягають обговоренню. Тут, як і на інших стадіях, застосовуються “кенгуру”, “закриття”, “гільйотина”.

Як правило, третє читання законопроекту має місце відразу ж після закінчення стадії доповіді. Це формальний етап в обговоренні законопроекту, тому що під час дебатів палата зв'язана вже прийнятими положеннями законопроекту. На цій стадії можуть пропонуватися виправлення, що не торкаються суть білля, звичайно чисто редакційні, що стосуються стилю законопроекту, його заголовка і т.п. Після голосування законопроект вважається прийнятим палатою громад. Якщо він був внесений спочатку в палату громад, видається наказ, щоб клерк “відніс білль до лордів і просив їхнього сприяння”; законопроект передається в палату лордів з написом “так буде передано панам”.

Після проходження законопроекту через обох палат він повинний одержати схвалення королеви і слідом за тим стає законом. Формально главі держави належить право абсолютного вето. Практично королівська згода на білль — формальна стадія законодавчого процесу. Останній випадок застосування права вето монархом мав місце в 1707 р.

ПАЛАТА ЛОРДІВ

Порядок утворення. Палата лордів формується на невиборній основі. Членство в ній зв'язується з одержанням дворянського титулу, що дає право бути членом палати лордів. Серед членів палати — 1195 герцогів, маркізів, графів, віконтів, баронів, імена яких уписані в так називану “золоту книгу” англійського дворянства. Це пери парламенту. Вони підрозділяються на духовних і світських, потомствених і довічних.

До числа духовних лордів відносяться 26 архієпископів і єпископів, право яких бути членами палати зв'язується з перебуванням їх у відповідній посаді.

Всі інші члени палати відносяться до категорії світських. Основну групу складають ті світські пери, право яких бути членами палати переходить у спадщину. У палаті — 789 потомствених перів і пересс.

У палаті мається 359 довічних перів і пересс. Більшість з них — це політичні і партійні діячі, або вищі військовослужбовці і чиновники, що вийшли у відставку, або керівники великих державних чи часток підприємств, що видаються вчені, профспілкові діячі, відомі актори. Звання пера надається за заслуги в суспільній і політичній діяльності.

Одинадцять членів палати — лорди-юристи (ординарні лорди по апеляціях). Вони призначаються з числа облич, що займали чи займають високі суддівські посади, для надання допомоги палаті при рішенні судових справ.

У палаті лордів, як і в палаті громад, також існує розподіл на партійні групи, але його вплив не настільки значний, як у палаті громад. Лорди більш незалежні від партій і виборців і менше зв'язані партійною дисципліною. В останні роки в зв'язку зі зростанням ролі довічних перів палата претендує на роль форуму, що акумулює в собі багатий досвід і спеціальні знання і який представляє важливе і корисне доповнення виборної палати громад.

Посадові особи палати лордів. Голова палати — лорд-канцлер. Його статус і роль у палаті значно відрізняються від того положення, яке займає спікер у палаті громад. Лорд-канцлер — член кабінету і призначається особисто прем'єр-міністром. Він є також главою судової системи країни. У палаті лордів він бере участь у дебатах і голосуванні. Засідання в палаті лордів не настільки стиснуті правилами парламентської процедури, і лорду-канцлеру не приходиться часто втручатися в порядок ведення дебатів. Він не виносить рішень відносно правил процедури, і у випадку виникнення відповідних