У палаті лордів маються лорд-голова комітетів і його заступник, що головують замість лорда-канцлера, коли палата перетвориться в засідання комітету всієї палати (при розгляді законопроектів у стадії комітету). Вони призначаються палатою щорічно на початку сесії.

Постійною посадовою особою палати лордів є клерк, повноваження якого аналогічні повноваженням клерка палати громад і в підпорядкуванні якого працює постійний штат клерків, зайнятих діловодством палати.

Кожна партія в палаті лордів має свого лідера. В урядовій партії — це лідер палати; опозицію очолює лідер опозиції. У їхньому обов'язку входить планування дебатів у палаті. У палаті лордів також маються головні “батоги” і їхні помічники, що виконують ті ж функції, що і “батоги” у палаті громад. Прихильникам партії направляються письмові “батоги”. Але в палаті лордів не існує ніяких угод між “батогами”, що стосуються відсутності на засіданнях рівного числа членів палати від правлячої й опозиційної партій.

Внутрішня організація. Під час засідань члени палати (за винятком духовних лордів) розташовуються не по старшинству титулів, як було колись, а відповідно на лавах уряду й опозиції.

Засідання проводяться з понеділка до четверга і наприкінці сесії — по п'ятницях (усього — близько 160 днів у сесію). Засідання починаються з короткого “години питань” (ця процедура займає близько 20 хв), але питання дозволяється задавати тільки після обговорення основного порядку денного. Більш половини всього часу палати зайняті розглядом урядових біллів.

Палата лордів має власні постійні правила. Однак регламент у ній не настільки строгий і твердий, як у палаті громад. Він менше зв'язує членів палати, чим у палаті громад. Підтримка порядку в палаті лежить на всіх її членах. Порядок виступів визначений заздалегідь, і лорд-канцлер не викликає членів палати для участі в дебатах. У палаті лордів не існує яких-небудь правил для згортання дебатів по законопроектах. Не мається тут також правил, що обумовлюють перевагу урядових справ над іншими справами.

Регулярно на засіданнях палати присутня і бере участь у голосуванні біля третини її складу. Частина членів палати взагалі ніколи не приймає участі в її засіданнях; інші одержують дозвіл не бути присутнім на її засіданнях. Такий дозвіл надається або на весь термін повноважень парламенту визначеного скликання, або на термін сесії.

Пери не одержують платні, але їм можуть бути відшкодовані витрати, зв'язані з відвідуванням засідань. Член палати може одержувати в цілому близько 100 фунтів стерлінгів на витрати по проживанню в Лондоні, оплаті готелю, транспорту, а також витрати на зміст офісу, секретаря, помічника по наукових дослідженнях.

Законодавча діяльність. Члени палати лордів мають право законодавчої ініціативи, і законопроекти можуть вноситися в палату лордів. Повноваження палати в області законодавства визначаються законами про парламент 1911—1949 р. Як частину верховного законодавчого органа палата лордів розглядає і приймає з чи виправленнями без виправлень законопроекти, прийняті палатою громад і передані на її розгляд. Вона може відхиляти законопроекти терміном на один рік, тобто має право відкладеного вето.

Закон про парламент 1911 р. установлює, що фінансовий законопроект, прийнятий палатою громад і переданий за місяць до закінчення сесії на розгляд у палату лордів, стає законом без її схвалення, якщо він не прийнятий нею в.плин одного місяця.

Порядок проходження законопроекту в палаті лордів в основному той же, що й у палаті громад. Найбільш важлива стадія тут — комітетська, тому що в цей час у білль звичайно вносяться виправлення, що впливають на зміст і подальший рух законопроекту. Іноді ця стадія займає кілька днів. Обговорення статей супроводжується довгими дебатами, і голосування відбувається майже по кожній статті, у яку внесена виправлення.

Поруч особливостей відрізняється розгляд у палаті лордів фінансових законопроектів, зокрема бюджету. Він стає предметом урядової заяви в палаті лордів, потім відразу ж обговорюється в другому читанні. Безпосередньо після цього відбувається голосування законопроекту про бюджет у третім читанні.

З погляду ролі другої палати найбільш цікавим є порядок, за допомогою якого регулюються відносини між двома палатами при здійсненні ними законодавчої діяльності. Після проходження законопроектом усіх стадій у палаті лордів він разом з виправленнями, зробленими лордами, передається в палату громад. Остання, у спеціальному засіданні, розглядає ці виправлення й у випадку незгоди з ними призначає комітет для вироблення обґрунтування, у якому порозумівається, чому саме вона не згодна. Палата громад може також, не погодившись з виправленнями палати лордів, висунути замість деяких з них нові виправлення. Обґрунтування і всі знову зроблені виправлення передаються на новий розгляд палати лордів.

Палата лордів розглядає обґрунтування палати громад і всі знову зроблені виправлення і приймає по них своє рішення, передане в палату громад. У випадку незгоди з виправленнями, запропонованими палатою громад, і в тому випадку, якщо палата лордів вирішила все-таки наполягати на прийнятті деяких зі зроблених нею раніше, але відхилених палатою громад при першому розгляді виправлень, він складає письмове обґрунтування, що передається палаті громад. У цьому обґрунтуванні викладаються причини, по яких палата наполягає на своїх виправленнях. Звичайно конфлікт дозволяється шляхом компромісу.

Контроль палати лордів над урядом. Уряд не несе політичної відповідальності перед палатою лордів, і остання не може змусити його піти у відставку. Але вона здійснює контроль над урядом у тих же формах, що і палата громад. Від імені уряду в палаті лордів виступають члени уряду, що входять у її склад. Представниками уряду є звичайно три-чотири члена кабінету і чотири-шість міністрів, що