Метою статті є визначення та аналіз основних тенденцій процесу входження молодої людини в політичний простір і пошук шляхів подолання абсентеїзму та політичного нігілізму.

Молодь, на загал, люди освічені. Нині юнаки і дівчата вивчають нові соціально-політичні дисципліни, засвоюють політичну культуру, яка принципово відрізняється від політичної культури тоталітарного суспільства. На формування сучасної політичної культури молодих людей впливають такі чинники, як політична, економічна та ідеологічна багатоманітність суспільного життя [13].

Молодь – люди переважно не заангажовані. Зміни в суспільному житті, реалізація державної молодіжної політики внесли корективи в їх життєві орієнтації, поведінку. Як свідчать соціологічні дослідження, з року в рік зростає питома вага молодих людей, які ідентифікують себе з Україною, вважають її своєю Батьківщиною. Так, у квітні 2003 року 64 % респондентів віком від 14 до 28 років пишалися тим, що є громадянами України, тоді як 1996 року таких осіб було 55 % [9].

Нинішній процес політичної соціалізації молоді характеризується багатовекторністю. Певній її частині властиві політичний нігілізм, аполітизм, розчарування, відмова від боротьби за свої права, еклектичність процесу політичної соціалізації, міфологемність. І це можна зрозуміти. Молоді люди перебувають у складній ситуації: руйнуються усталені традиції, змінюється соціальна структура суспільства, уявлення про життєві цілі та способи їх досягнення. Однак ці реалії ще не повністю усвідомлені молодим поколінням і, відтак, не впливають на консолідацію його групових інтересів. На цьому тлі спостерігаємо таку ієрархію пріоритетів української молоді (в порядку зниження їх значущості): сім’я, друзі, робота, вільний час, хобі, власний бізнес, розважальні форми дозвілля, релігія і (на останньому місці) політика (таблиця 1).

Таблиця 1

Рівень важливості складових життядля дорослого населення
та молоді (%)  |

1996 рік | 1999 рік | 2002 рік

Доросле населення | Молодь | Доросле населення | Молодь | Доросле населення | Молодь

Сім’я | 97 | 97 | 97 | 95 | 98 | 99

Друзі | 87 | 93 | 86 | 91 | 89 | 95

Робота | 83 | 84 | 84 | 86 | 80 | 85

Вільний час | 69 | 81 | 64 | 76 | 69 | 85

Хобі | 51 | 72 | 59 | 68 | 59 | 77

Релігія | 49 | 49 | 51 | 40 | 48 | 44

Власний бізнес | 33 | 65 | 38 | 59 | 44 | 70

Політика | 28 | 23 | 36 | 24 | 27 | 20

Розважальні форми дозвілля | 17 | 49 | 20 | 47 | 17 | 53

Дослідження Державного інституту проблем сім’ї та молоді, Українського інституту соціальних досліджень і центру „Соціальний моніторинг” засвідчують, що молодіжне середовище дуже строкате: є молоді люди, що беруть активну участь у політичному житті, але є і такі, кого політика не цікавить зовсім. Результати опитування в червні 2002 року показали, що серед молоді віком від 14 до 28 років близько третини осіб (34 %) зовсім не цікавляться політичним життям, 28 % відповіли, що цікавляться, коли їх це стосується безпосередньо, 36 % „намагаються бути в курсі справ” і тільки 1 % не лише цікавиться, але й бере активну участь у політичному житті [3].

Сучасна молода людина одержує на одиницю часу значно більше інформації, ніж покоління батьків. Але не завжди спромагається осмислити її, зробити необхідні висновки. До того ж, це відбувається в умовах зламу старих суспільних відносин, процес якого супроводжується активною протидією утвердженню відносин нових. Це ускладнює вироблення конструктивної концепції подальшого розвитку. Свідомість громадян, особливо молодих, часто спрямовується на пошуки емоційно-ірраціональних способів розв’язання соціальних проблем, що є негативним фактором суспільного життя.

Поширення політичного нігілізму в молодіжному середовищі свідчить про безпорадність органів державної влади у справі забезпечення прав і свобод молоді. І це не дивно, якщо взяти до уваги нестримне зростання кількості партій і рухів, надміру диференційований парламент, нестійкість структур політичних інститутів тощо. Молодь небезпідставно вважає себе незахищеною від сваволі, корумпованості чиновників, злочинності. Звідси й фрагментарність процесу її політичної соціалізації.

Високий рівень політичної соціалізації не може бути продуктом запозичення досягнень розвинених суспільств (як дехто вважає). На нашу думку, це завжди продукт власного досвіду, який нагромаджується й передається від покоління до покоління. Здатність громадян приймати раціональні політичні рішення, брати активну участь в політиці не формується стихійно, а набувається в ході систематичного, цілеспрямованого опанування необхідних знань і досвіду.

За даними соціологічного дослідження, проведеного Державним інститутом сім’ї та молоді в лютому 2003 року, в перші роки ХХІ століття, як і протягом 1990-х років, зберігаються істотні відмінності в ідейно-політичних поглядах молоді різних регіонів, що відображає особливості її масової свідомості. Якщо виокремити дві групи регіонів, включивши до першої Західний, Північний, Центральний регіони та Київ (умовно назвемо їх Північний Захід), а до другої – Східний, Південний регіони і Крим (Південний Схід), то у першій групі регіонів серед молоді явно домінують національно-демократичні орієнтації, а серед молоді південно-східних регіонів – підтримка ідеології зелених та соціал-демократичної ідеології [3] (таблиця 2).

Таблиця 2

Ідейно-політичні уподобання молоді в регіонах України
(лютий 2003р.), %*

Який ідейно-політичний напрям найбільш відповідає вашим власним переконанням? | Групи регіонів

Західний, Північний, Центральний та Київ | Східний, Південний
та АР Крим

Молодь
віком
18 – 28
років | Респонденти віком понад 29 років | Молодь
віком
18 – 28
років | Респонденти віком понад