Реферат на тему:
Діяльність координаційних і консультативно-дорадчих органів з питань етнонаціональної політики
За роки незалежності в Україні при органах державної влади сформовано розгалужену мережу координаційних і консультативно-дорадчих органів з питань етнонаціональної політики. У статті висвітлюються їх функції та оцінюється ефективність їх діяльності.
Координуючим органом на всеукраїнському рівні є Рада представників громадських організацій національних меншин України при Президентові України [1]. До її складу входять представники національно-культурних товариств із всеукраїнським та обласним статусом.
Рада є консультативно-дорадчим органом, утвореним з метою сприяння підвищенню ролі громадських організацій в процесі прийняття органами державної влади рішень щодо розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин України, поглиблення демократичних засад українського суспільства. Рада, відповідно до покладених на неї завдань, готує пропозиції щодо формування державної етнонаціональної політики, аналізує стан, тенденції та перспективи етнонаціонального розвитку України, розглядає проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, цільові програми, затверджені центральними органами виконавчої влади, які стосуються національних меншин України.
Консультативно-дорадчим органом при Президентові України є також Рада представників кримськотатарського народу [2, c. 121]. Основні її завдання: аналіз і прогнозування політико-правових, соціально-економічних, культурних та інших питань, пов’язаних з поверненням, облаштуванням, адаптацією депортованого кримськотатарського народу та його інтеграцією в українське суспільство, підготовка та внесення пропозицій Президентові України щодо вирішення цих проблем, а також з питань фінансування державних та республіканських програм, пов’язаних з поверненням в Україну, визначення пріоритетних напрямів використання коштів на такі цілі; участь у розробленні проектів законодавства України та державних програм з питань, пов’язаних з поверненням, облаштуванням, адаптацією депортованого кримськотатарського народу та його інтеграцією в українське суспільство і збереження його етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності; аналіз стану виконання законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим і рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим з питань, пов’язаних з поверненням, адаптацією депортованого кримськотатарського народу та його інтеграцією в українське суспільство.
Рада у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Робочою групою з підготовки пропозицій щодо вирішення питань, пов’язаних з поверненням депортованих кримських татар, іншими консультативно-дорадчими органами при Президентові України. Рішення Ради мають рекомендаційний характер.
Проблеми реалізації етнокультурних прав знаходять відображення в діяльності Комісії при Президентові України з питань громадянства як консультативно-дорадчого органу. Основні завдання: розгляд документів з питань прийняття до громадянства України і припинення громадянства України; участь у підготовці та обговоренні проектів законів, указів Президента України та інших документів з питань громадянства; вивчення і узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду вирішення питань громадянства, внесення пропозицій Президентові України, спрямованих на поліпшення роботи державних органів з цих питань. Комісія має право вивчати роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади, заслуховувати на своїх засіданнях їх керівників, а також керівників установ і організацій з питань, що належать до її компетенції. Персональний склад Комісії затверджує Президент України. Комісія здійснює систематичний контроль за виконанням відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади указів Президента України з питань громадянства.
Дорадчі органи представників національних меншин функціонують також при Держкомнацміграції України (2003 р.) та місцевих органах виконавчої влади. Їх діяльність (за участю органів виконавчої влади) спрямована на дослідження та вивчення проблем громадського життя етнічних спільнот і підготовку на основі їх результатів пропозицій для вироблення відповідних управлінських рішень як на місцевому, так і на всеукраїнському рівнях [179, с. 44].
Консультативно-дорадчі органи обласного рівня. В Одеській області, наприклад, створено: Міжвідомчу координаційну раду з питань міжетнічних відносин та етнонаціонального відродження; Раду сприяння розвитку української та інших мов і національних культур; Раду представників національно-культурних товариств. З ініціативи Ради представників національно-культурних товариств Одещини було прийнято розпорядження голови облдержадміністрації „Про створення циклів телерадіопрограм, спрямованих на висвітлення роботи обласної державної адміністрації з питань реалізації державної етнополітики, зміцнення міжнаціональної злагоди на Одещині”.
При Раді міністрів Автономної Республіки Крим створено Кримський консультативний форум (ККФ, 1999 р.) – для координації взаємодії органів виконавчої влади і представництв міжнародних організацій.
Консультативно-дорадчі органи забезпечують взаємодію органів влади з так званим третім сектором. У суспільної свідомості поняття „третього сектора” ототожнювалося перш, за все, зі сферою діяльності громадських (неурядових) організацій. В Україні, за різними оцінками (2003 р.), існує близько 40 000 зареєстрованих недержавних організацій (НДО) [3]. Розвиток у цій сфері відбувався переважно шляхом створення громадських і благодійних структур; тобто, перш за все, в тих напрямах, на яких концентрувалися кошти донорської допомоги. Місцеві та обласні НДО є в усіх макрорегіонах (Центр, Захід, Схід, Південь). Половину всіх міжнародних НДО зосереджено в Києві. Що стосується статусу (типу), то більше 75 % з них – це об’єднання громадян; друге місце посідають громадські благодійні фонди (донорські організації: міжнародні донори; українські фонди; Світовий Банк); професійні та наукові об’єднання, а також неприбуткові об’єднання підприємців.
Сфери діяльності НДО можна згрупувати у категорії за чотирма групами цих організацій: представницькі організації (участь у соціальних протестах; захист інтересів певних соціальних груп в органах влади; відпочинок тощо); надання послуг (проведення оцінок громадської думки; розроблення та впровадження освітніх і навчальних програм, надання гуманітарної та/або соціальної допомоги; кредитування і фінансова допомога та ін.); захист (правовий захист і допомога); технічна допомога (допомога у створенні НДО, фінансова та технічна допомога у цьому;