Реферат на тему:
Динаміка віртуального простору в рамках віртуальної війни і революції
Віртуальні об’єкти можуть як руйнувати реальність, так і створювати її, намагаючись утримувати за допомогою ключових конструкцій нову реальність. Для прикладу можна згадати колишній СРСР з роллю мистецтва в ньому, у першу чергу літератури й кіно. Письменників Й. Сталін взагалі іменував „інженерами людських душ”. Створюються певні віртуально-реальні конструкції, у рамках яких елементи, котрих не існує в реальності, замінюються віртуальними об’єктами.
Віртуальний простір здатний не тільки фіксувати, шляхом нагромадження, зміни в соціальній системі, але й відігравати роль рушійної сили таких змін. Однак згодом знову наростає певного роду „втома” віртуальної системи, і вона вже не може задовольняти вимог, що перед нею ставляться. Якими можуть бути варіанти виходу з цього „виснаження” віртуального потенціалу системи?
Є кілька основних можливостей, завдяки яким відбувається подальший розвиток системи.
У першому варіанті система руйнується, однак вона замінюється новим варіантом віртуальності. Так сталося з колишнім Радянським Союзом, система якого виявилася неспроможною адекватно пояснити розрив, що все ширшав, між рівнем життя на Заході й у СРСР. Стара модель віртуальності (Ленін, Партія, Комсомол) була замінена новою (Ринок, Демократія, Капіталізм). При цьому багато старих гравців зберегли свої керівні посади, оскільки швидко оволоділи новою риторикою, тобто новим віртуальним інструментарієм.
У другому випадку є можливість зберегти стару систему шляхом її трансформації. Приклад – Китай. Він не втратив комуністичної орієнтації, а в якості її модернізації йому довелося допустити у свою аксіоматику елемент, який до цього цілком відкидався, – бізнесмена. Його навіть можна тепер приймати в партію. У цьому випадку старі гравці взагалі лишаються незмінними, оскільки збережено навіть старі інституції. Просто в систему вливаються нові гравці.
Третя модель інтенсивної зміни цілком відкидає старих гравців разом зі старою віртуальністю. За приклад можна взяти Грузію, де стара віртуальна система була раптом перейменована на корупційну, а нова стала демократичною, що потребувало повної зміни команди. Цю модель можна трактувати і як підваріант першої моделі, якщо братимемо до уваги обмежений набір факторів.
Четверта модель реагування на вичерпаність старого віртуального простору полягає в його ритуалізації. Радянський Союз перевів своє минуле на певний ступінь ритуалу, схожого на релігійний, де було заборонено будь-які відхилення від фіксованих оцінок і стандартного набору інформації. В. Ленін, наприклад, для задоволення потреб функціонування на всіх рівнях існував у кількох іпостасях: В. Ленін – дитина (для жовтенят), В. Ленін – студент (для молоді), В. Ленін – дорослий (для офіційної агіографії). Такою ж канонічною була й іконографія образу, що також мала чіткі прив’язки у часі.
Кожен етап інтенсивної зміни соціальної системи вимагав своєї віртуалізації, чим і створювалася необхідна динаміка, що забезпечила перехід до нового стану. Сучасну модель зміни влади пропонують уже не вчені, а журналісти, оскільки вона, модель, досягла такої прозорості, що не потребує додаткових досліджень. Наведемо приклад такої періодизації, акцентуючи в ньому саме віртуальні аспекти [1].
Крок 1: Вибори
Грузинська опозиція скористалася парламентськими виборами (листопад 2003 р.), вірменська – президентськими (березень 2003 р.). Опозиція відразу повідомляє про фальсифікацію виборів і починає заперечувати їх результати. Її вимоги, як правило, легітимуються за допомогою міжнародних організацій, тобто йде приєднання до сильнішого віртуального об’єкта, який ніби „ділиться” своєю легітимністю.
Крок 2: Висування вимог
Опозиція починає віртуальні інтервенції. Наприклад, на інавгурацію президента Вірменії не прибули представники опозиційних партій. У свою чергу президент відповідає в тому ж віртуальному просторі: дії опозиції завдають шкоди іміджеві країни.
Крок 3: Мітинги і народні заворушення
Мітинги і демонстрації символізують незадоволення наявною віртуальною системою, її диспозицією. Вони дають право на запровадження нової системи. Мітинг не просто інтенсивно вводить нову інформацію, він і до певної міри легітимізує її, робить публічною.
Крок 4: Силовий вплив
5 квітня Вірменія призупинила мовлення російського каналу НТВ, а з 12 квітня припинила продаж російських газет. Як нам здається, справа тут зовсім не в інформації, оскільки інформація все одно передається. Повідомлення російських газет і телебачення по суті легітимують цю ситуацію, підносять її на новий віртуальний рівень. Потім у Вірменії розігнали демонстрацію, чого не було в Грузії.
Крок 5: Дії за обставинами
Грузинський варіант включав тиск на Е. Шеварднадзе з боку іноземних політичних гравців, котрі надали йому певні гарантії у випадку незастосування сили.
Як бачимо, на кожнім кроці відбувається робота з тими чи іншими варіантами віртуальності. Причому при вичерпаності внутрішньої системи відбувається звертання до двох джерел:
· мітинг-демонстрація, яка дозволяє вводити нові віртуальності в інтенсивному режимі;
· підтримка ззовні, що дає можливість підключитися до чужої віртуальності і, спираючись на неї, породити уже свою внутрішню.
При цьому віртуальності грунтуються на стандартному наборі ідеологем, який виводить легітимність з народного волевиявлення. Оскільки і та й інша сторона вважає, що саме вона є єдиною виразницею народних сподівань, то кожна з них спрямовує свої зусилля не стільки на свою легітимність, скільки на делегітимацію опонента.
Практично будь-яку наявну ідеологему можемо привести до її вихідного міфологічного протиставлення, зідки вона родом. Практично всі ідеологеми прагнуть або легітимувати, або делегітимувати ті чи інші ситуації. При цьому вони намагаються працювати на більш завищеному рівні, де функціонують такі поняття, як, наприклад, „патріотизм” тощо.
Інтенсивна зміна соціальної системи просто зобов’язана спиратися на вже існуючі типи зв’язків. Віртуальні інтервенції та віртуальні війни в цьому випадку створюють своєрідні міфологічні „злами”, що дозволяють стимулювати перехід до нової