Сумарно ми назвали три протиставлення, де може відбуватися зіткнення віртуальних картин світу:

· матеріальне – вербальне повідомлення,

· публічні і непублічні (наприклад, чутки) канали комунікації,

· ступінь віддаленості пропонованої інтерпретації від правди.

У боротьбі з чужою картиною світу часто на перше місце виходить протидія роботі іншого ресурсу. Наприклад, США справляють тиск на Аль Джазіру і відкривають власну телекомпанію. В Ірані студентські протести призводять як до закриття університетів на певний термін, так і до глушіння опозиційної Лос-Анджелеської телевізійної станції, яка закликала повстати проти ісламістського уряду [15]. Ми ніби бачимо два види боротьби:

· боротьба з інформацією, прикладом чого може служити спростування;

· боротьба з джерелом інформації, прикладом чого може служити цензура.

Одна боротьба ведеться в рамках тільки інформаційного/віртуального простору, інша залучає інструментарій реального простору для боротьби в рамках простору інформаційного.

Приклади того й іншого досить численні як при демократичних, так і при диктаторських режимах. США закривають газету в Іраку, а Д. Рамсфельд виправдовує цю ситуацію тим, що її закрито тільки на 60 днів, а також тим, що вона закликала іракців до насилля, публікуючи неправдиві історії [16]. Зрозуміла умовність цих обвинувачень. Але одночасно зрозуміло, що газета створювала іншу віртуальну картину світу, котра вступала в протиріччя з тією, яку США створюють для іракських громадян.

Компанія У. Діснея блокує поширення документальної стрічки „Фаренгейт 911”, створеної її підрозділом „Мірамакс”, оскільки в картині критикуються дії Дж. Буша до і після 11 вересня, наголошується на його зв’язках з відомими саудівцями, в тому числі й з сімейством Усами бен Ладена [17]. Природно, можна виправдовувати цю ситуацію, з одного боку, війною, що ведуть США, а з іншого – виборчою кампанією. Та факт лишається фактом – перед нами чисто радянська схема боротьби: недопущення в інформаційний простір текстів, які суперечать підтримуваній картині світу.

При цьому „свої” повідомлення підлягають максимальному посиленню, тоді як „чужі” не допускаються в інформаційний простір. Це можна покзати у вигляді такої схеми:

Модель „придушення” суперечливих повідомлень

Домінуючі повідомлення | Підсилювачі | Інформаційний простір | Фільтри | Конкурентні повідомлення

Держсекретар К. Пауелл зустрічається з міністром закордонних справ Катару для обговорення трансляцій Аль Джазіри, щоб добитися скорочення обсягу показу насилля на її екрані. Прес-секретар держдепартаменту Р. Баучер порівнював роботу Аль Джазіри з вигуком „пожежа” у переповненому театрі [18]. США надають серйозної уваги саме візуальній складовій конфлікту, забороняючи, наприклад, демонстрацію транспортування трун американських солдатів в Америку. Несистемними, з точки зору віртуальної картини США, є кадри вбитих і поранених іракців. Але вони системні з точки зору іншої сторони. І кадри Аль Джазіри поширюються в усьому світі [19].

Для боротьби з інформацією, яку подає Аль Джазіра, США створюють телеканл Аль Іракія (бюджет – 96 мільйонів доларів, 18 годин мовлення) [20]. Д. Рамсфельд сказав про висвітлення Аль Джазірою подій у Фелуджі: „Я впевнено можу сказати: те, що робить Аль Джазіра, неправильно, неточно і неприпустимо. Ви знаєте, як показують наших військових? Вони бродять там, убиваючи сотні цивільних осіб! Це просто образлива дурниця. Те, що робить канал, ганебно”.

Зрозуміло, що Аль Іракія подає іншу точку зору, з якої випливають інші події:

Аль Джазіра | Аль Іракія

Морські піхотинці убили сотні цивільних у Фелуджі. | Морські піхотинці розповідають, як вони борються з релігійними заколотниками.

Це важливий для США варіант подачі інформації. До того ж, згідно з опитуваннями, Аль Іракія вийшла вперед як джерело новин. Вона одержала 40 % відповідей респондентів, тоді як Аль Арабія ТВ з Об’єднаних Арабських Еміратів – 29 %, а Аль Джазіра – 11 %. Одночасно Іракська медійна мережа, що опікується цим каналом, випускає ще й газету та має FM-станцію.

Вибудовування нової картини світу дуже ускладнюється тим, що кожна людина вилущує з інформації, яка до неї надходить, той фактаж, який дозволяє утримувати її картину світу в недоторканності, піддаючи сумніву факти, котрі порушують цю картину, оскільки допуск таких фактів створює варіант когнітивного дисонансу.

Кожна картина світу спирається також на власні контексти – один і той же факт у різному контексті породжує іншу інтерпретацію. Американський офіцер говорить на сторінках „Нью-Йорк таймс” про репортажі Аль Джазіри, що вона демонструє, як американці стріляють по мінарету і він падає. Однак Аль Джазіра не показує бойовиків, що стріляють з цих мечетей і мінаретів [21]. Тут можна побудувати таку схему реінтерпретації:

Точка зору Аль Джазіри | Точка зору США

Факт: американські солдати стріляють по мінарету.

Контекст: Мечеть/мінарет – святе місце. | Факт: американські солдати стріляють по мінарету.

Контекст: іракські бойовики стріляють з мінарету.

Висновок: американські солдати поглумилися з святині. | Висновок: американські солдати захищаються.

У цьому випадку важливо, що такі повідомлення можуть узагалі подаватися без слів, оскільки в них головну роль відіграє прихована картина світу глядача, який може бачити ту ж саму ситуацію по-іншому.

Утримання віртуального простору на системній основі передбачає домінування в інформаційному і віртуальному просторах, коли думка опонентів зміщується на маргінальні позиції. К. Роув, головний політичний радник Дж. Буша, виступаючи на щорічній зустрічі Американського товариства редакторів газет, акцентував зміну інтерпретацій ЗМІ в процесі розгортання війни. Була ейфорія 9 квітня, коли статую С. Хуссейна скинули з постамента, але