У цьому зв’язку логічно зазначити, що методика дослідження глобального громадянського суспільства є сукупністю комплексних методів вивчення й аналізу структур та елементів глобального громадянського суспільства і зв’язків між ними, які виникають і розвиваються в процесі функціонування суспільної сфери.

У свою чергу, методологія дослідження глобального громадянського суспільства має розглядатися як сукупність пізнавальних принципів дослідження глобального громадянського суспільства у поєднанні з дослідженням проблем новостворюваної глобальної держави (наддержавних, міждержавних і державно-національних політичних структур), а також структур і елементів регіонального, місцевого (локального) управління і самоврядування, що фактично є технологією використання названих вище методів вивчення й аналізу.

Ця технологія повинна бути концептуально та ідеологічно вибудованою, має об’єднувати методи класичних політологічних досліджень з методами, процедурами і процесами, технічними прийомами і засобами дослідження, аналізу, перевірки й оцінювання здобутих даних, які використовуються суміжними науками, насамперед теорією міжнародних відносин [7].

Умовно методи дослідження глобального громадянського суспільства можна поділити на такі групи:

· загальнологічні: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, теоретичне моделювання;

· теоретичні: мисленнєвий (віртуальний) експеримент, математична формалізація, аксіоматичний метод, гіпотетичний перехід від абстрактності до конкретності;

· соціологічні: вивчення документів (контент-аналіз), анкетування, інтерв’ю, експертне опитування, спостереження, вивчення соціальних настанов, соціально-політичний експеримент;

· соціально-психологічні: вивчення документів (контент-аналіз), когнітивне картування, соціометричне опитування, тестування, шкалування, спостереження, соціально-психологічний експеримент;

· порівняльно-історичні: історичного опису, конкретно-історичного аналізу, порівняльний, періодизації, хронологічний ретроспективний;

· емпіричні (експлікативні): практичний експеримент, аналіз статистичного матеріалу, контент-аналіз, івент-аналіз, конкретне моделювання;

· системно-функціональні: системний метод, декомпозиція, композиція, інституціональний та функціональний методи, структурно-функціональний аналіз;

· прогностичні: висновки за аналогією, метод простої екстраполяції, дельфійський метод, метод побудови сценаріїв, аналіз детермінант і змінних, спектральний аналіз, комп’ютерна симуляція;

· діяльнісні (теорії прийняття рішень): раціональний, послідовних порівнянь, змішано-скануючий, теорії груп, ігрова теорія тощо.

Окресливши загальні теоретичні засади архітектури і внутрішніх зв’язків глобального громадянського суспільства, мусимо усвідомити, що практичні засади його функціонування мають не менш важливе значення, ніж теоретичне осмислення та аналіз концептуальних основ життя такого суспільства. Відтак політичний менеджмент глобального громадянського суспільства має розглядатися як загальна і головна функція його управління (самоуправління). Отже, назвемо основні типи політичного менеджменту глобального громадянського суспільства:

· програмово-цільовий (відповідно до мети спрямування, часу дії та наслідків реалізації управлінських впливів);

· ієрархічно-територіальний (згідно з ієрархічно-територіальним рівнями і просторами суспільного управління);

· ієрархічно-регулятивний (з врахуванням особливостей та ієрархії об’єктів суспільного управління);

· об’єктно-процедурний (в залежності від базових сфер суспільства та притаманних їм методів (процедур) управління);

· функціонально-галузевий (на підставі врахування особливостей основних сфер суспільної діяльності).

Програмово-цільовий тип політичного менеджменту, відповідно до мети спрямування, часу дії і наслідків реалізації управлінських впливів, містить такі види політичного менеджменту:

· стратегічний політичний менеджмент (спрямований на здійснення довготермінових планів розвитку глобального громадянського суспільства, його структур, окремих національних моделей; міжнародних, регіональних, національних та інших громадських організацій тощо);

· тактичний політичний менеджмент (пов’язаний з вирішенням поточних проблем управління глобальним громадянським суспільством, його структурами, окремими його національними моделями; міжнародними, регіональними, національними та іншими громадськими організаціями — щоправда, в межах загальної стратегії розвитку цих суб’єктів глобального громадянського суспільства);

· технічний політичний менеджмент (забезпечує безпосереднє управління використанням наявних ресурсів структур глобального громадянського суспільства: правових, політичних, матеріальних, інформаційно-комунікаційних тощо, необхідних для реалізації відповідних функцій суб’єктів цього суспільства).

Ієрархічно-територіальний тип політичного менеджменту, згідно з ієрархічно-територіальними рівнями і просторами суспільного управління, включає в себе такі види політичного менеджменту:

· глобальний політичний менеджмент (всесвітній рівень управління глобальним громадянським суспільством);

· цивілізаційно-територіальний політичний менеджмент (рівень управління сукупністю національних моделей глобального громадянського суспільства, об’єднаних спільними цивілізаційними ознаками — західна, православна, ісламська, конфуціанська, індуїстська, буддистська, африканська, латиноамериканська, японська цивілізації);

· національний політичний менеджмент (рівень управління національною моделлю глобального громадянського суспільства);

· регіональний політичний менеджмент (рівень управління структурами глобального громадянського суспільства, розташованих на територіях, що мають спільні економічні, соціальні, екологічні, етнічні та інші інтереси, межі яких можуть і не збігатися з державними кордонами);

· локальний політичний менеджмент (рівень місцевого управління і самоврядування міста, селищної, сільської ради та відповідних структур глобального громадянського суспільства).

Ієрархічно-регулятивний тип політичного менеджменту, враховуючи особливості та ієрархію об’єктів суспільного управління, включає в себе такі види політичного менеджменту:

· політико-державний менеджмент (поширюється на всю суспільну сферу шляхом ухвалення і реалізації виконання – в межах певного суспільства – міжнародних угод, національних конституцій, законів, постанов тощо, а також методів соціально-економічного та соціально-психологічного впливу на суспільну свідомість і поведінку суб’єктів глобального громадянського суспільства);

· політико-адміністративний менеджмент (охоплює своїм впливом регіонально-територіальні чи суспільно-галузеві суб’єкти глобального громадянського суспільства (соціально-демографічні, професійні, конфесійні та інші структури) шляхом ухвалення і реалізації адміністративно-правових, суспільно-політичних, економічних рішень та використання відповідних методів адміністративного-правового, соціально-економічного і соціально-психологічного впливу);

· політико-організаційний менеджмент (забезпечує управління і регламентацію нормативно-правовими, соціально-економічними та соціально-психологічними методами внутрішньої діяльності структур глобального громадянського суспільства: керівних органів формальних і неформальних громадських організацій, політичних партій, суспільно-політичних, економічних, екологічних та інших рухів, виборчих та політичних кампаній, релігійних і професійних організацій тощо).

Об’єктно-процедурний тип політичного менеджменту, в залежності від особливостей базових сфер суспільства та характерних їм методів (процедур) управління, включає такі види політичного менеджменту:

· політико-правовий менеджмент (забезпечує правове регулювання життя глобального громадянського суспільства через діяльність структур новостворюваної глобальної держави: наддержавних, міждержавних і державно-національних органів, що ухвалюють закони, постанови та інші правові акти);

· політико-економічний менеджмент (регулює економічні засади функціонування глобального громадянського суспільства, детермінує економічні інтереси, економічні