Існує ряд специфічних ознак державних органів:

Формується державою чи безпосередньо народом (наприклад парламент) у відповідності до закону і функціонує на його основі.

Має передбачені конституцією функції, які виконує від імені держави.

Володіє державно-владними повноваженнями, які дозволяють державним органам здійснювати юридичні зобов’язальні дії:

а) видає нормативні і індивідуальні акти

б) здійснює контроль за точним і неухильним виконанням обов’язків, передбаченими цими актами.

в) забезпечує і захищає ці обов’язки від порушень шляхом застосування мір виховання, переконання, а в разі необхідності - державного примусу.

Функціонально взаємодіє з іншими органами в процесі реалізації своїх повноважень, керуючись принципом: “дозволено тільки те, що прямо передбачено законом” не відноситься до діяльності державних органів.

Складається із службовців, які знаходяться в особливих відносинах один з одним, порядок використання ними владних повноважень встановлюється законом і дістає конкретизацію в інструкціях, розпорядженнях.

Має необхідну базу - майно, яке знаходиться в його оперативному управлінні, джерело фінансування – державний бюджет.

Має організаційну структуру, територіальний масштаб діяльності.

В відповідності до структурно-функціонального принципу інститути держави можна поділити на:

організаційні (інститут президента; інститут парламенту).

функціональні (інститут референдуму, інститут адміністративного контролю).

Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші появляються (інститут участі громадян в управлінні державою).

Специфічні інститути існують в мусульманських державах.

Органи української держави можна класифікувати за різними ознаками:

За способом виникнення їх розділяють на первинні і вторинні. Первинні ознаки державної влади не створюються ніякими іншими органами. Вони обираються за встановленою процедурою і наділяються владними повноваженнями безпосередньо виборами (Верховна Рада України, Президент України). Похідні органи створюються первинними органами, які наділяють їх владними повноваженнями (Адміністрація Президента України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини).

За обсягом владних повноважень органи Української держави поділяються на вищі (парламент України, президент України, Кабінет Міністрів України), місцеві (місцева державна адміністрація). Не всі місцеві органи є державними (наприклад органи місцевого самоврядування). Вищі органи держави найбільш повно уособлюють державну владу, яка поширюється на всю територію держави. Місцеві органи держави функціонують в адміністративно-територіальних одиницях (область, район).

За широтою компетенції виділяють органи держави загальної і спеціальної компетенції. Органи загальної компетенції вирішують широке коло питань. Наприклад, уряд України, виконуючи Конституцію і Закони України бере активну участь у реалізації всіх функцій держави. Так, згідно ст. 116 Конституції України Кабінет міністрів забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність держави, вживає заходи щодо забезпечення прав і свобод людини, громадянина. Органи спеціальної (галузевої) компетенції спеціалізуються на виконанні однієї функції – одного виду діяльності (наприклад Прокуратура України, Міністерство Юстиції України).

За видами діяльності на основі принципу поділу влади державні органи поділяються на законодавчі, виконавчі і судові.

Органи державної влади розрізняють за тим, що одні з них колективні утворення (наприклад Верховна Рада України, яка складається з 450 народних депутатів), а інші представлені однією особою (Президент України). За загальним правилом орган держави складається із колективу державних службовців правовий статус яких визначається законами і конкретизується в посадових інструкціях, штатних розкладах. До державних службовців і посадові особи, які мають владні повноваження, видають правові акти, самостійно проводять їх в життя. Службовці безпосередньо матеріальних благ не виробляють, тому утримання їх покладається на суспільство. Вони отримують заробітну платню в державному органі відповідно до займаної посади.

Для державного апарату необхідні спеціально підготовлені кадри чиновників, які володіють кваліфікацією і професіоналізмом. Прошарок людей, задіяних в діяльності державних органів, відзначають як бюрократію. Даний термін використовують і для негативної характеристики таких проявів в державному апараті як формалізм, кар’єризм, байдужість до людей і їх потреб. Щоб побороти негативні явища використовують демократичні методи і стиль роботи. Існує ціла система спеціально розроблених механізмів покликаних стримувати бюрократизацію. Ефективні такі методи, як переведення державних службовців на роботу по контракту, заборона державним службовцем брати участь у комерційній діяльності.

Управлінський апарат повинен бути інструментом органів влади, який вибраний і контролюється народом.

Система державних органів влади.

Державні органи в правовій демократичній державі утворюють у сукупності систему, яка має відповідні ознаки. Така система органів держави характеризується єдністю, яка зумовлена соціальною сутністю державних органів, спільністю їх завдань і функцій. Ця єдність органів виходить із єдності волі й інтересів народу, який є першоджерелом влади. Діяльність всієї системи органів державної влади України має бути спрямована на забезпечення прав людини і громадянина, єдність системи цих органів проявляється в тому, що органи, які їх складають, не розрізнено, а сумісно, перебувають у тісній взаємодії, взаємозв’язку і взаємозалежності. Система державних органів являє собою і організаційну єдність, оскільки органи обираються або створюються іншими; одні керують іншими; одні підзвітні й підконтрольні іншими.

Усі органи діють на основі Конституції та Законів України. Акти, прийняті вищими за належністю органами є обов’язковими для нижчих за належністю. Так, Акти Кабінету Міністрів України є обов’язковими для виконання міністерствами, місцевими держадміністраціями тощо. Таким чином, між державними органами існує організаційно-правовий зв’язок.

Система органів не є незмінною. Вона новелізується під впливом історичних, економічних, політичних, соціальних та інших факторів. Ця система змінюється разом із розвитком держави.

Єдність системи державних органів зумовлює і поділ їх на складові частини – влади державних органів. Конституція України, конституційне законодавство, закріплюючи систему і структуру органів державної влади, поклали в основу функціональне призначення відповідних органів, їх роль і місце в державному механізмі.

Від державних органів слід відрізняти громадські організації, політичні партії, які є добровільними об`єднаннями громадян і створені на