У розумінні суті соціального конфлікту російський вчений А. Здравомислов, аналізуючи традиції проблематики політич-ного конфлікту, виходить із того, що політичний конфлікт — це постійно діюча форма боротьби за владу в конкретному суспільстві. На важливість розуміння владного аспекту під час розгляду конфлікту вказували західні дослідники К. Козер і Р. Дарендорф. К. Козер підкреслював, що досить важливою умовою конфлікту є бажання володіти чимось або кимось ке-рувати. Р. Дарендорф предметом конфлікту вважав владу і авторитет. Глибоке розуміння ролі владного елементу в кон-флікті виявив польський вчений К. Полецький: «Центральним поняттям теорії конфлікту є політична влада. Вона водночас виступає і причиною протиріч, і джерелом вірогідного конфлік-ту, а також основною сферою життя, в якій відбуваються змі-ни внаслідок конфлікту».

За всієї різноманітності тлумачень суті конфліктів, загаль-ним для них є визнання того, що в основі соціального, соціаль-но-політичного конфлікту лежить суперечність, зіткнення. Це необхідна, та аж ніяк не основна умова для розуміння його сутності. Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб'єктивну реакцію на нього. Суб'єктами конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали як спосіб його вирі-шення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб ви-рішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку соці-ального індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнарод-ний конфлікт). Суб'єктами конфліктів можуть виступати інди-віди, малі та великі групи, організовані в соціальні (політичні, економічні та інші структури), об'єднання, які виникають на формальній та неформальній основі у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримі-нальних груп, які домагаються певних цілей.

У політичній науці не вироблено якоїсь універсальної ти-пології конфлікту. Найбільш поширеним є поділ конфліктів на конфлікт цінностей, конфлікт інтересів, конфлікт ідентифікації.

Конфлікт цінностей — зіткнення різних ціннісних орієн-тацій (ліві — праві, ліберали — консерватори, інтервенціоніс-ти — ізоляціоністи та ін.). Є досить підстав стверджувати, що розбіжності в цінностях — одна з передумов конфлікту. Коли ці розбіжності виходить за певні межі, виникає конфліктний потенціал, формується передконфліктна ситуація. В Україні конфлікт цінностей був першим за терміном визрівання. У про-цесі свого формування він проминув три стадії:

девальвація колективістських цінностей комуністичного

(лівототалітарного) суспільства;

2) відносна перемога індивідуалістських цін-ностей вільного («демократичного») суспільства; реанімація ко-лективістських цінностей у ліво- та правототалітарних фор-мах.

Конфлікт інтересів пов'язаний із зіткненням різних, на-самперед політичних і соціально-економічних, інтересів. Виз-рівання конфліктних інтересів у посткомуністичних суспіль-ствах започаткував процес приватизації. Правлячі верхівки, утримуючи владні важелі, визначили свої інтереси як номен-клатурно-бюрократичну приватизацію. Це дозволило їм з політично правлячих груп перетворитися на економічно панівні класи своїх суспільств. Такий інтерес зайшов у суперечність з інтересом широких верств населення, яке було налаштоване на народну приватизацію.

Конфлікт ідентифікації — суперечності стосовно вільного визначення вільним громадянином своєї етнічної та громадянсь-кої приналежності. Цей конфлікт властивий передусім тим кра-їнам, які утворилися внаслідок розпаду комуністичних імпе-рій (СФРЮ, СРСР). Він спостерігається в країнах, де націо-нальні меншини компактно проживають у районах, що раніше належали їхнім етнічним батьківщинам (скажімо, проблема тран-сільванських і словацьких угорців). Визрівання конфлікту іден-тифікації було обумовлено тим, що після краху комуністичних режимів людина одержала право вільного самовизначення своєї етнічної та громадянської належності. Через це у багатьох кра-їнах значна частина населення не схотіла визнавати себе гро-мадянами держави, на теренах якої вона мешкала.

Деякі вчені дотримуються поділу конфліктів на неантаго-ністичні (примиренні) та антагоністичні (непримиренні). Вони вважають, що втрачені можливості вирішення неантагоністич-ного конфлікту сприяють його переходу в хронічну форму і навіть переростанню в антагоністичну; натомість пошук вза-ємних компромісів, способів урегулювання конфліктів може привести до зняття гостроти й перетворення його на неантаго-ністичний. Відомі ситуації імітації конфлікту як спроби ідеоло-гічного, політичного, морального тиску. Такі конфлікти нази-вають уявними, одначе вони можуть перетворитися на реальна, якщо виникне протиборство між сторонами, чиї інтереси опи-няться під загрозою. В об'єктивному історичному процесі роз-різняють конфлікти, що несуть позитивний і негативний по-тенціал. Вони можуть бути позитивними, продуктивними, а за певних умов — негативними, що гальмують історичний розви-ток і є деструктивними відносно суб'єктів — учасників кон-фліктів.

Існує дві форми перебігу конфліктів: відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба, та закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба. Прикладом латентної форми конфлікту є міжнаціо-нальні конфлікти на території колишнього СРСР, де «націо-нальне питання було вирішено раз і назавжди».

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних мас-штабів, об'єктивно стає соціально-політичним, тобто зачіпає діяльність управлінських інститутів, впливаючи на механізми і способи цієї діяльності, на їхні структури, на політику, яку вони проводять. Політичні інститути, організації, рухи, втягу-ючись у конфлікт, активно обстоюють певні соціально-еконо-мічні інтереси. Відповідно, спостерігається поділ політичного конфлікту на два види:

1. Між існуючою владою та громадськими силами, інтере-си яких не представлені у структурі владних відносин.

2. Всередині існуючої влади. Політичний конфлікт пов'яза-ний із внутрігруповою боротьбою за розподіл владних повно-важень і відповідних позицій. Водночас він зазвичай пов'яза-ний зі спробами обґрунтування нового курсу в рамках існую-чого політичного ладу.

Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, кла-сові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні, регі-ональні та інші відносини.

Помітне місце