Р Е Ф Е Р А Т

Порівняльний аналіз демократичного та тоталітарного режиму.

План.

Політичний режим: типологія та основні характеристики.

Характерні ознаки тоталітарного політичного режиму.

Демократія, як спосіб функціонування політичної системи.

Політичний режим: типологія та основні характеристики.

Політичний режим - це система способів і методів правління державно організованим суспільством, система способів і методів організації суспільства та організації політичної влади, що визначають характер поліпшення життя в країні, рівень політичної свободи.

Щодо типології політичних режимів то найпоширенішою в світовій політиці, науці і політичному режимі і традиційною для вітчизняної політології є та, що полягає у прославленні демократії різним недемократичним режимам. Змісти політичного режиму визначається взаєминами між двома політичними субстанціями – владою і свободою. Саме обсяг повноважень влади, способи і методи її діяльності, ступінь свободи індивідів дозволяють належно оцінити характер існуючому в суспільстві політичного режиму.

Значну увагу характеристиці політичних режимів приділяв у своїх працях Аристотель.

Ознаками виділення політичного режиму в окремій тип є:

спосіб формування органів влади;

співвідношення між гілками влади;

становище і роль політичних партій та громадських організацій;

правовий статус особи;

рівень економіко-господарського розвитку;

рівень політичної свідомості суспільства;

порядок функціонування правоохоронних органів і паралельних органів;

встановлена правова система, її особливості і характер;

історичні, культурні традиції, звичаї народу тощо;

З виділенням ознак можна зробити висновок, що політичні режими розрізняються на основі аналізу співвідношення і взаємодії держави і громадського суспільства.

В. Якушик пропонує таку класифікацію політичних режимів:

режими постійні та тимчасові,

режими нормально та надзвичайного функціонування,

конституційні та неконституційні;

режими функціонування правової держави, режими революційної законності та режими свавілля (відсутність законності);

світські, релігійні, атеїстичні

безпартійні, одно- , дво- та багатопартійні

цивільні та воєнні;

режиму, що мають досить стабільну та надійну внутрішню опори на такі, що постійно потребують постійної підтримки ззовні;

режими, котрі опираються лише на національні інститути влади та такі, що підтримуються за допомогою діючих на території інститутів, які представляють законні сили;

режими, що мають реально постійною і активною сферами своєї діяльності у весь світ на такі, котрі у своїй діяльності фактично обмежені рамками своєї країни і мають лише окремі компоненти загально планетарної системи забезпечення національних інтересів.

Характерні ознаки тоталітарного політичного режиму.

Тоталітаризм (від ар. totalite – сукупність, повнота, від лат. Totus – весь цілий) – це політичний режим, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців.

Щодо авторства цього терміну, то думки вчених розділилися називаючи Б.Муссоліні, Д.Дженшіям, Дж. Амендолу, П. Габешши. Перша спроба наукового аналізу належить німецько-американській дослідниці Х. Андерт у праці “Походження тоталітаризму” (1951). Вона знаходить початки тоталітарної ідеології в діалектичному розумінні історії в перевазі теоретичного над політичним життям. Тобто відбувся відхід від тих політичних вартостей носіями яких були стародавні греки, а пізніше західноєвропейський громадянин у буржуазно-ліберальній конституційній державі. Це спричинило атомізацію суспільства, розпад авторитету, традиції, релігії. На базі атомізації та утворення маси виникло нове безкласове тоталітарне суспільство, тобто походження тоталітаризму Х. Арендт бачить у зламі класового суспільства і відсутності будь-якої суспільної структури. Вона наголошувала, що тоталітарна влада не припускала ніякої діяльності, наслідки якої неможливо передбачити, а тому тоталітарний рух повинен був усіх обдарованих, талановитих, незалежно від їх політичних орієнтацій замінити шарлатанами і дурнями, бо такі люди є найбільшою гарантією стабільного режиму.

Основні ознаки тоталітарного режиму:

жорстокий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема;

відсутність легальної опозиції;

наявність обов‘язкової для всіх офіційної ідеології;

непримиримість до політичного інакодумства;

знищення громадянського суспільства;

проголошення принципу політичної єдності держави і народу;

повна монополізація влади політичним лідером, який представляє законодавчу і виконавчу владу;

існування широкого суспільно-політичного руху, що забезпечує тоталітарній владі масову підтримку;

всезагальна лояльність громадян досягається під загрозою терору;

державний монополізм в економіці.

Між дослідниками ведеться дискусія щодо того чи іншого, чи є обов‘язковою ознакою тоталітаризму ліквідація багатопартійності і абсолютне планування у суспільному житті однієї партії. Зокрема В. Яку шик зауважує, що у деяких країнах з тоталітарним режимом зовсім немає політичних партій, в інших – одна, ще в інших – дозволяється діяльність кількох партій, які відзначають провідну роль партії-гегемона.

Формами прояву тоталітарного режиму є комунізм, сталінізм, фашизм, нацизм та інше. Історично першою формою тоталітаризму є комунізм радянського типу, сформований після 1917р. У 1922 р. В Італії був встановлений такий вид тоталітаризму, як фашизм. В Німеччині виникає новий суспільний устрій – націонал-соціалізм котрий мав чимало спільних рис з фашизмом та радянським комунізмом.

Демократія як спосіб функціонування політичної системи.

Термін “демократія” походить від грецького demos – народ і kratos – влада, що означає “народовладдя”. Дослідники стверджують, що вперше цей термін зустрічається у творчості давньогрецького мислителя Геродота.

У науковій літературі термін “демократія” має такі основні значення:

народовладдя, яке передбачає участь усіх громадян в управлінні суспільними та державними справами;

форма державного правління, яка дозволяє різноманітним суспільним групам брати участь в управлінні;

реальна свобода для всіх.

Демократія – це така форма організації та функціонування політичної системи при якій існують рівні можливості, для здійснення прав і свобод кожного члена суспільства.

Зміст демократії складають права і свободи людини , рівність, соціальна справедливість, солідарність.

Кожна людина розуміє демократію по-своєму: для когось вона ідентифікується зі свободою, для когось зі сваволею, одні акцентують на тому, що це система правління, яка максимально забезпечує за людиною її природні права та свободи, а інші наголошують на необхідності більшого правопорядку у демократичній державі, за словами американського президента А. Лінкольна, демократія – це “влада