Реферат на тему:

“Суверенітет держави. Зв’язок суверенітету держави з народним суверенітетом”

Суверенітет держави — політико-юридична властивість дер-жавної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.

Відрізняють дві сторони державного суверенітету Термін суверенітет (фр. — верховна влада) стосовно держави вперше вжи-тий Жаном Боденом (Франція, XVI ст.).:

внутрішню: виражає верховенство і повноту державної вла-ди відносно до усіх інших організацій у політичній системі су-спільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію Юрисдикція (лат jurisdictio — суд, судочинство) — обсяг правомочностей відповідних державних органів (суду, арбітражного суду, адміністративних органів та ін.) вирішувати спори про право і справи про правопорушення, зокрема оцінювати дії особи з погляду правомірності і застосовувати юри-дичні санкції до правопорушників.

усередині країни в межах усієї державної тери-торії;

зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими дер-жавами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні спра-ви ззовні.

Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим сувере-нітетом, оскільки він припускає право законодавчої влади ви-давати закони.

У Декларації про державний суверенітет України від 16 лип-ня 1990 p. зазначені такі ознаки державного суверенітету Ук-раїни:

1) верховенство (інакше: прерогатива влади) — відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: дер-жавна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який про-яв усякої іншої суспільної влади;

2) самостійність — можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;

3) повнота (інакше: універсальність) — поширення держав-ної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;

4) неподільність влади держави в межах її території — одно-особовість влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; безпосереднє здій-снення владних велінь по їх каналах;

5) незалежність у зовнішніх відносинах — можливість само-стійно приймати рішення ззовні країни за дотримання норм між-народного права і поважання суверенітету інших країн;

6) рівноправність у зовнішніх відносинах — наявність у між-народних відносинах таких прав і обов'язків, як й у інших країн. До зазначених ознак суверенітету слід додати:

7) невідчужуваність — неможливість довільної відчуженості легітимної та легальної влади, лише наявність закріпленої за-коном можливості делегувати суверенні права держави органам місцевого самоврядування (в унітарній державі), суб'єктам фе-дерації та органам місцевого самоврядування (у федеративній державі).

У Конституції України проголошується: «Суверенітет Украї-ни поширюється на всю її територію» (ст. 2).

Суверенітетом володіють будь-які держави незалежно від розміру їх території, кількості населення, форми правління і устрою. Суверенітет держави є основним принципом міжнарод-ного права. Він знайшов своє вираження у Статуті ООН та ін-ших міжнародних-правових документах.

Держава має суверенні права:

право війни і миру;

право видавати закони;

право формувати державні органи;

право визначати свою атрибутику (символіку та ін.);

право встановлювати податки;

право призначати своїх представників в інших державах і міжнародних організаціях;

право вступати до міждержавних союзів та ін.

Проте держава не має права робити все, що вважає за необ-хідне, щодо інших держав. Проти таких дій застерігає міжнарод-не право. Державам, наприклад, забороняється застосовувати силу проти інших держав, за винятком самооборони або уповнова-ження з боку Ради Безпеки ООН. Іншим обмеженням свободи дій держави є юридичний обов'язок виконувати укладені нею договори. Так, члени Європейського Союзу уклали між собою договір, відповідно до якого велика частина 'їх економічного життя підлягає керівництву з боку Союзу. Крім того, Європейський Союз має власну систему права і свій власний суд, який вихо-дить із принципу, що у разі виникнення суперечностей між за-конами Союзу і законами держави-учасниці пріоритет належить законам Союзу. Попри ці обмеження, члени Європейського Со-юзу залишаються суверенними державами.

Слід відрізняти суверенітет держави від суверенітету народу і суверенітету нації.

Суверенітет народу (народ — громадяни всіх національнос-тей, що мешкають на території даної країни) означає верховен-ство народу як джерела і носія влади, його право самому вирі-шувати свою долю, безпосередньо або через представницькі ор-гани брати участь у формуванні напрямку політики своєї держави, складу її органів, контролювати діяльність державної влади.

Суверенітет народу, закріплений у конституції, — якісна ха-рактеристика демократії, демократичного режиму в державі. У ст. 5 Конституції України записано: «Носієм суверенітету і єди-ним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місце-вого самоврядування».

Яким є співвідношення суверенітету держави і суверенітету народу?

Суверенітет держави не обов'язково припускає суверенітет народу. Суверенітет держави може поєднуватися з відсутністю суверенітету народу, з наявністю тоталітарного режиму, деспо-тії. Як правило (але не завжди), відсутність зовнішнього сувере-нітету держави спричиняє втрату суверенітету народу як внут-рішньої свободи його політичного стану. У демократичній дер-жаві джерелом і основою співробітництва усіх влад є установча влада народу. Тут суверенітет народу є джерелом державного су-веренітету.

Суверенітет нації Нація (в юридичному відношенні) рівнозначна терміну «народ». У термін «на-ція» вкладається і значення громадянства. Нація — громадяни держави різ-них національностей, об'єднані схожістю у вирішенні істотних політичних і психологічних проблем. Ця схожість виникає внаслідок проживання на одній території і тривалого спілкування один з одним. Нація (в етнічному відношенні) — етносоціальна спільнота, в якої сформувалося самоусвідом-лення своєї ідентичності (спільність історичної долі, психології і характеру, схильність до національних, матеріальних і духовних цінностей, тощо), а також територіально-мовна і господарсько-економічна єдність. Населення — сукупність фізичних осіб, незалежно від їх національності і громадянства. шо законно проживають на території конкретної держави. означає повновладдя нації, яке реалізується через її основні права. Основні права нації — гарантована зако-ном міра свободи (можливості) нації, яка